Ухвала суду № 23640783, 18.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11875/10/18/0170

18.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Горошко Н.П.

секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "Мале приватне спортивне підприємство Кентавр" - ОСОБА_3, довіреність № 21/07 від 14.07.2011 року;

представник відповідача - Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив;

представник третьої особи - Приватного підприємства "Евро-ДГ" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Лавренчук О.В.) від 18.11.10 року у справі № 2а-11875/10/18/0170

за позовом Приватного підприємства "Мале приватне спортивне підприємство Кентавр" (вул. Орджонікідзе, 12, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98313)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

третя особа Приватне підприємство "Евро-ДГ" (вул. К. Лібкнехта, 37, м. Миколаїв, 54000)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Лавренчук О.В.) від 18.11.2010 року у справі № 2а-11875/10/18/0170 адміністративний позов Приватного підприємства "Мале приватне спортивне підприємство Кентавр" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим, третя особа Приватне підприємство "Евро-ДГ" про скасування податкових повідомлень-рішень, було задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі №0000302301/0 від 03.03.2010 року (№0000302301/1 від 02.04.2010 року, №0000302301/2 від 21.06.2010 року, №0000302301/3 від 31.08.2010 року), якими Приватному підприємству «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр»визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1647508,50 грн. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат судового збору.

Ухвалою про виправлення описки від 11.02.2011 року судом першої інстанції були виправлені описки, допущені в описовій та резолютивній частинах постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.11.2010 року у справі № 2а-11875/10/18/0170 при зазначенні назви підприємства, номеру та дати договору, вказавши в описовій частині постанови від 18.11.2010 року "з Приватним підприємством "Мале приватне спортивне підприємство Кентавр" № 37 від 18.07.2006 року" та резолютивну частину постанови була викладена в наступній редакції: "Позовні вимоги Приватного підприємства «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр»- задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі № 0000302301/0 від 03.03.2010 року (№ 0000302301/1 від 02.04.2010 року, № 0000302301/2 від 21.06.2010 року, № 0000302301/3 від 31.08.2010 року), якими Приватному підприємству «Мале приватне спортивне підприємство Кентавр»визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1647508,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. витрат судового збору".

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.11.2010 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 18.07.2011 року представник відповідача та представник третьої особи не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 04.02.10 року по 10.02.10 року посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Керчі було проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства "Мале приватне спортивне підприємство "Кентавр" щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Евро-ДГ»та ЗАТ «Вегас-М»за період 01.10.2006 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки, перевіряючи дійшли висновку про наявність ознак нікчемності правочинів, між ПП "МПСП "Кентавр" з ПП «Евро-ДГ», що призвели до порушень: ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "МПСП "Кентавр" з зазначеними у акті перевірки постачальниками. П.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 та п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1098339,00 грн., в тому числі 1 кв.2007 року на суму -108487,00 грн.; 2 кв.2007 року на суму -132112,00 грн.; 3 кв.2007 року на суму -147792,00 грн.; 4 кв.2007 року -174580,00 грн.; 1 кв.2008 року на суму 200801,00 грн.; 2 кв.2008 року на суму 334567,00 грн. П.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість, в загальному розмірі 31486,33 грн., у тому числі січень 2007 року в сумі 31486,33 грн., що було відображено в акті перевірки № 184/23-1/16331041 від 15.02.2010 року (а.с.11-31).

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в м. Керчі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000302301/0 та за результатами адміністративного оскарження через дріб 1-3 про визначення ПП "МПСП "Кентавр" податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1098339,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 549169,50 грн. на загальну суму 16331041,00 грн. (а.с.62) .

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки №184/23-1/16331041 від 15.02.2010 року та визначення податкових зобов'язань ПП "МПСП "Кентавр" на підставі спірного податкового повідомлення-рішення № 0000302301/0 від 03.03.2010 року позивач в порядку апеляційного узгодження податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1647508,50 грн., оскаржив його, однак контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення через дріб 1-3, якими сума визначених підприємству зобов'язань не змінилася. Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що договір укладений в т.ч. з ПП «Евро-ДГ»у відповідності до : ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч.1 ст. 216, ст. 228 ЦК є нікчемними.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що 18 липня 2006 року ПП «Евро-ДГ»і ПП "МПСП "Кентавр" уклали договір № 37 на покупку та продаж металобрухту на загальну вагу 600 тон, плюс, мінус 5 %. Відповідно до вказаного договору, поставка здійснюється окремими партіями автомобільним транспортом за рахунок продавця. Пункт доставки: м.Керч, вул. Л.Толстого, 177. Згідно додаткової угоди від 19.12.2006 року сторони домовились змінити п.1.3 договору №37 від 18.07.2006 року щодо ваги металобрухту, яка складає 950 тон, плюс, мінус 5 % (а.с.33-35).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті).

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначене, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, яка має бути складена відповідно до підпункту 7.2.1 цієї статті. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що позивач надав належні документальні підтвердження правомірності включення до валових витрат -витрати, пов'язані з веденням своєї господарської діяльності за господарськими договорами з ПП «Евро-ДГ». Умови зазначеного договору та додаткової угоди сторонами виконані в повному обсязі, про що свідчать документи, долучені до матеріалів справи, а саме: специфікації, видаткові накладні, акти прийому-передачі лома чорних металів (а.с. 36-170).

Стаття 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначає, що господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин в сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінське - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі і кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ст.208 ГК України).

Органи державної податкової служби відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" можуть звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України. Санкція, зазначена в ч. 1 ст. 208 ГК України, не можна застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину. Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Таким чином, ч.1 ст.207 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені ч.2 ст. 228 ЦК України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.202 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.203 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі викладеного, є правильним висновок суду першої інстанції, що органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, відповідач у своїх запереченнях наполягав на тому, що з матеріалів перевірки позивача, яка була проведена податковими органами, не підтверджено факт відвантаження третьою особою товарів позивачу та його реальне транспортування на адресу останнього. Крім того, під час проведення перевірки позивача не виявлено документів, по яких можливо встановити рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товару на адресу позивача. На думку відповідача, вище вказане свідчать про відсутність у позивача наміру створення правових наслідків, що є доказами фіктивності правочинів, укладених з третьою особою.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2009 року Миколаївський окружний адміністративний суд прийняв постанову по справі №2а-6732/09/1470 за позовом Приватного підприємства "Евро-ДГ" до ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій та визнання недійсними висновків акту перевірки. Зазначеною постановою позовні вимоги ПП "Евро-ДГ" були частково задоволені, визнаний акт перевірки Державної податкової інспекції в Заводському районі м. Миколаєва від 18.02.2009 року № 655/23-600/32755158 таким, що складений із порушенням, а тому не відповідає вимогам наказу державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року №925/11205). Крім того, були визнані протиправними дії ДПІ в Заводському районі м.Миколаєва, які полягають в визнанні правочинів, укладених приватним підприємством "Евро-ДГ" з контрагентами такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах. Судом також були визнані протиправними дії ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва, які полягають в визнанні відсутніми об'єктів, які підпадають під визначення статей 3,4,5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та у визнанні даних, відображених в деклараціях з податку на прибуток за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року. Крім того суд визначив протиправними дії ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва, які полягають в визнанні відсутніми об'єктів, які підпадають під визначення статей 3,4,7 Закону України "Про податок на додану вартість" та у визнанні даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року недійсними. В решті позовних вимог провадження по справі було закрито.

При цьому, в постанові Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2а-6732/09/1470 було зазначено, що позивачем -ПП "Евро-ДГ" - було доведено, що до прийняття рішення по справі, відповідач не надав висновку щодо повернення сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, сплачених останнім в якості податкових зобов'язань, визначених в податкових деклараціях, які були визнані в ході проведення перевірки недійсними, а також не здійснив відповідних коригувань валових доходів і податкових зобов'язань по особовому рахунку платника податків ПП "Евро-ДГ". Крім цього, відповідач, не знімаючи з позивача валові доходи і податкові зобов'язання, не визнає податковий кредит і валові витрати контрагентів останнього, а відповідні інспекції донараховують їм відповідні суми податків до сплати, що фактично є подвійним оподаткуванням. Адже, відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова декларація - це документ, який подається платником податків до контролюючого органу у строку, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Визнаючи договори позивача нікчемними, а також, визнаючи недійсними відомості, відображені ним у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за перевіряємий період, відповідач повинен був зняти з підприємства як валові доходи, отриманні ним у зв'язку з виконанням таких договорів, і податкові зобов'язання, розраховані ним, так і валові витрати та податковий кредит, визначені по постачальниках товарів.

Під час розгляду справи №2а-6732/09/1470 судом було встановлено, що висновки ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва стосовно того, що при укладанні правочинів, зазначених в акті перевірки, зокрема, договору з Приватним підприємством «Мале приватне спортивне підприємство «Кентавр»№ 37 від 18.07.2006 року (з урахуванням додаткової угоди), ПП "Евро-ДГ" не мав намірів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, про відсутність первинних документів, які б свідчили про виконання укладених позивачем угод, спростовується наявними у позивача видатковими та прибутковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт, які надавались ним під час проведення перевірки. Той факт, що зазначені документи були предметом розгляду при проведенні перевірки підтверджує складений ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва Додаток № 4 до Акту перевірки, в якому визначений перелік документів, яки вивчались податковим органом. При цьому, в якості доказу безпідставності викладених в акті перевірки висновків, Миколаївський окружний адміністративний суд врахував той факт, що ПП "Евро-ДГ" за період, який перевірявся, подавалася податкова звітність та по зазначених в акті договорах здійснювалися перерахування до бюджету ПДВ та податку на прибуток.

Задовольняючи позовні вимоги, Миколаївський окружний адміністративний суд також врахував, що жодного доказу нікчемності правочинів, укладених ПП "Евро-ДГ" за перевіряємий період в акті перевірки не наведено в порушення п. 5.10 Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 року № 266, не було виявлено нікчемності в тому числі договору, укладеного 05.04.2004 року за № 05/04-01 між відповідачами, із урахуванням господарських зв'язків за ланцюгом до платника ПДВ, прийняття відповідного повідомлення-рішення за результатами складання акту позапланової перевірки, тощо.

Зазначена постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 року по справі № 2а-6732/09/1470 за позовом ПП "Евро-ДГ" до ДПІ в Заводському районі м. Миколаєва була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2010 року (а.с.171-180).

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, на підставі ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, не потребує повторного доказування той факт, що укладений між третьою особою і позивачем договір № 37 від 18.07.2006 року та додаткова угода від 19.12.2006 року відповідають вимогам ЦК України та ГК України.

В матеріалах справи є документи, які підтверджують не тільки укладення між ним та третьою особою договору та додаткової угоди, але і їх виконання, що спростовує твердження відповідача про вчинення позивачем правочинів, які суперечать інтересам держави, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про помилковість донарахування позивачу податкових зобов'язань без урахування укладення договорів та виконання господарських зобов'язань, що виникли на підставі договору від 18.07.2006 року № 37 та додаткової угоди від 19.12.2006 року, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Лавренчук О.В.) від 18.11.10 року у справі № 2а-11875/10/18/0170, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Лавренчук О.В.) від 18.11.10 року у справі № 2а-11875/10/18/0170, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 липня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська