Рішення № 2364076, 01.04.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 37/85

01.04.08

За позовом

Державного підприємства «Український науково –дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма»

До

Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про

стягнення 49 179,70 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

Представники сторін:

від позивача Павловський Ю.С.. - представник за довіреністю № 4/17-427 від 26.06.2007 року;

від відповідача Мельниченко О.В. - представник за довіреністю № 112 від 31.12.2007 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Український науково –дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма»до Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення 49 179,70 грн. (42 000,00 грн. - основний борг, 2 632,77 грн. - пені, 4 074,00 грн. інфляційні витрати та 472,93 –3 % річних) заборгованості згідно договору на створення (передачу) науково-технічної продукції від 26.07.2007 року № 55807/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2008 року порушено провадження у справі № 37/85, розгляд справи було призначено на 24.03.2008 року о 15-00.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.03.2008 року оголошувалась перерва до 01.04.2008 року о 16:00, про що представники сторін повідомлялись належним чином.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що визнає позов частково, зокрема в частині стягнення сумі основного боргу в розмірі 42 000,00 грн. Відповідач проти стягнення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем виникла не з його вини.

Крім того, представник відповідача заявив клопотання про зменшення суми пені у зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 01.04.2008 року за згодою представників сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2007 року між Дочірнім підприємством «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(Замовник) та Державним підприємством «Український науково –дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма» (Виконавець) був укладений договір на виконання науково-дослідної роботи № 55807/14 (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов’язується виконати науково-дослідні роботи (п. 1.1 Договору).

У відповідності до статті 894 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно розділу 2 Договору вартість робіт складає 35 000 (тридцять п’ять тисяч) грн. 00 коп., крім того ПДВ 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

Розділом 3 Договору встановлено, що після закінчення виконання роботи в цілому Виконавець протягом 10 банківських днів передає Замовнику роботи шляхом надання наступних документів: акт здавання-приймання роботи підписаним Виконавцем у двох примірниках та звіт про результати виконання робіт згідно з технічним завданням або календарним планом робіт у двох примірниках та у електронній формі у відповідності до ДСТУ 3008-95, а Замовник протягом 10 календарних днів з дня отримання акту здавання-приймання роботи повинен повернути Виконавцю один примірник акту, підписаний і завірений печаткою або надати мотивовану відмову щодо прийняття виконаної роботи.

Роботи відповідно Договору виконавцем виконані належним чином і в строк, прийняті замовником, що підтверджується двостороннім актом здавання-приймання науково-дослідної роботи № 142 від 27.08.2007 року, який належним чином оформлений, підписаний та скріплений печатками сторін.

Позивач стверджує, що відповідач за виконані роботи з позивачем в повному обсязі не розрахувався, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, яка за розрахунком позивача становить 42000,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Державним підприємством «Український науково –дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма» доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідач суму основного боргу визнає та зазначає, що заборгованість виникла внаслідок не затвердження НАК «Нафтогаз України»витрат на субпідрядні роботи в фінансовому плані відповідача та не перерахування коштів на оплату субпідрядних робіт. Відповідач вказує на те, що грошові кошти, які отримує ДП «Науканафтогаз»за виконані науково-дослідні роботи використовуються на сплату обов’язкових платежів: виплату заборгованості по заробітній платі, сплату бюджетних та позабюджетних платежів, лише після проведення даних платежів здійснюється сплата за актами здавання-приймання виконаних робіт по договорах з субпідрядними організаціями.

Судом відзив відповідача розглянутий та суд відзначає, що договір на виконання науково-дослідної роботи укладений лише між позивачем та відповідачем, не містить жодних посилань на те, що замовником даних робіт є НАК «Нафтогаз України», а тому відповідач має виконувати свої зобов’язання за договором у відповідності до вимог чинного законодавства.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що оплата за виконану роботу здійснюється на підставі акту здавання-приймання робіт протягом 10 банківських днів з дня підписання акту.

Судом встановлено, що 27.08.2007 року сторонами був підписаний акт здавання-приймання робіт, проте замовник виконані роботи не оплатив, а тому позов Державного підприємства «Український науково –дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма»щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 42 000,00 грн. з Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Державне підприємство «Український науково –дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма»також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 472,93 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 4074,00 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 4074,00 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 472,93 грн., розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач на підставі пункту 5.2 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2 632,77 грн., яка ним нарахована за період прострочення з 10.09.2007 року по 24.01.2008 року.

Відповідач проти стягнення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на те, що заборгованість перед позивачем виникла не з його вини.

Вищезазначені заперечення судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до статей 610, 611, 612, 614 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач в установленому законом порядку не довів суду, що він вжив всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем взагалі не надано будь-яких доказів, які підтверджують вжиття останнім заходів, які спрямовані на виконання зобов’язання перед позивачем за Договором, а згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до розділу 5 Договору сторони погодили, що несуть відповідальність за невиконання або за неналежне виконання зобов’язання за цим договором згідно з чинним законодавством України. При недодержанні сторонами термінів оплати та виконання робіт, що передбачені даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку за кожний день прострочення (пункт 5.2 договору).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення пені визнаються судом обґрунтованими.

У той же час, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача та заявлене клопотання відповідача, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарсько процесуального кодексу України, частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України, та зменшити розмір пені до 1 000,00 грн. У стягненні 1 632,77 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 491,80 грн. та 118,00 –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 612 614, 625, 629, 894, 844 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, —

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Український науково –дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма» задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, б. 7 –юридична адреса; 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, 8 –фактична адреса, код ЄДРПОУ 32710871) на користь Державного підприємства «Український науково –дослідний інститут нафтопереробної промисловості «Масма»(03680, м. Київ, пр. Палладіна, 46, код ЄДРПОУ 00149943) 42 000 (сорок дві тисячі) грн. 00 коп. –основний борг, 1 000 (одна тисяча ) грн. 00 коп. – пені, 4 074 (чотири тисячі сімдесят чотири) грн. 00 коп. –інфляційних витрат, 472 (чотириста сімдесят дві) грн. 93 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 491 (чотириста дев’яносто одна) грн. 80 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення пені в розмірі 1 632,77 грн. відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу.

Суддя

І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 14.04.2008 року