Постанова № 23640511, 26.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 5020-12/363-7/022-12/029

26.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Божко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 07.04.10

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод"- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 07.04.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- ОСОБА_1, довіреність № 68019 від 05.04.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- ОСОБА_4, довіреність № 1376/9 від 21.04.09

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" на постанову Господарського суду мiста Севастополь (суддя Харченко Ігор Арсентійович ) від 24.06.09 по справі № 5020-12/363-7/022-12/029

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (вул. Героїв Севастополя, 13, м. Севастополь, 99001)

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74, м. Севастополь, 99001)

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Севастополя (суддя Харченуко І.А.) від 24 червня 2009 року у справі № 5020-12/363-7/022-12/029 позов Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя було задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя № 0001202310/0, № 0001202310/1 від 20 листопада 2007 року та № 0001202310/2 від 07 квітня 2008 року в частині визначення Відкритому акціонерному товариству «Севастопольський морський завод»суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 15160,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7580,00 грн. В решті позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 24 червня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач посилається на положення підпункту 7.8.9 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. 4 статті 17 Закону України «Про плату за землю», підпункт 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 24 червня 2009 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, тобто в частині задоволення адміністративного позову, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи. Відповідач посилається на положення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та вказав, що позивач не вів господарську діяльність на об'єкті нерухомості, що було передано до статутного фонду ВАТ «Морський індустріальний комплекс».

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга позивача -підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача -не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із висновком податкової інспекції про заниження позивачем об'єкту оподаткування у розмірі 1063384 грн. за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2007 року, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 263164 грн. та завишенню від'ємного значення об'єкту оподаткування за підсумками 1 півріччя 2007 року у розмірі 10729,00 грн., про що був складений акт від 07 листопада 2007 року № 749/10/23-123/14312370/206 «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Севастопольський морський завод»(ЄДРПОУ 14312370) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004т по 30.06.2007».

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

З акту перевірки вбачається, що заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток було встановлено податковою інспекцією у зв'язку із заниженням позивачем суми валового доходу підприємства з операції по продажу об'єктів основних фондів 1 групи у зв'язку із ліквідацією ТОВ «Севморснаб»та завищення валових витрат виробництва на суму сплаченого податку на землю.

Щодо епізоду заниження валового доходу підприємства судова колегія встановила наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону валовий доход -загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Так, у акті перевірки зазначено, що скоригований валовий дохід підприємства був занижений за 2004 рік на суму 27320 грн. та за 2005 рік на суму 543260 грн. у зв'язку з тим, що позивачем завищена балансова вартість об'єктів основних фондів 1 групи при продажу цих об'єктів, які були отримані позивачем -власником у результаті ліквідації ТОВ «Севморснаб». Так, позивач отримав об'єкти основних фондів у лютому 2004 року та оприбуткувало їх за остаточною вартістю, що була вказана у актах прийому-передання майна. У листопада 2004 року позивач збільшив балансову вартість вказаних об'єктів на суму дооцінки (різниці між справедливою ринковою вартістю та остаточною, що вказана у актах прийому-передання). Податкова інспекція вважає, що при реалізації вказаних об'єктів основних фондів позивачем був занижений скоригований валовий доход підприємства, оскільки різниця між остаточною вартістю об'єктів та вартістю їх продажу значно вище, ніж між дооціненою вартістю об'єктів та вартістю їх продажу. Таким чином, спірні правовідносини за даним епізодом склалися відносно правильності розрахування позивачем балансової вартості об'єктів основних фондів 1 групи на час їх реалізації.

Оскільки питання правильності визначення об'єкта оподаткування, у тому числі правильності визначення балансової вартості основних фондів, потребує спеціальних знань, судовою колегією було призначено по справі судово-економічну експертизу.

В процесі дослідження експертом було встановлено, що ВАТ «Севастопольський морський завод»відповідно до Уставу ТОВ «Комерційний центр «Севморснаб»був засновником останнього, та позивачем було здійснено витрат у вигляді внесків в уставний фонд ТОВ «Севморснаб»у вигляді грошових коштів та майна у розмірі 2255860 грн.

На підставі рішення Правління ВАТ «Севморзавод»від 20 лютого 2003 року № 03-8 та на виконання рішення Правління від 20 травня 2003 року № 05-15 у зв'язку із ліквідацією ТОВ «Севморснаб»останнім на розрахунковий рахунок позивача 03 березня 2004 року було перераховано грошові кошти у сумі 7359,60 грн. та передані основні фонди на суму 948466 грн. за актами прийому-передання основних засобів, у тому числі: 1 групи -на суму 912227 грн., 2 групи -на суму 1171 грн., 3 групи -на суму 35068 грн.

Згідно до протоколу № 03/1 від 25 лютого 2004 року позивачем визначена справедлива ринкова вартість майна, що раніше було передано в уставний фонд ліквідованого Товариства і отриманого за актами прийому-передання у сумі 1726032 грн., у тому числі: 1 групи -у сумі 1524063 грн., 2 групи -у сумі 1769 грн., 3 групи -у сумі 200200 грн.

Експерт підтвердив правильність визначення позивачем балансової вартості основних фондів та зазначив, що податкова інспекція неправильно виходила при визначенні валового доходу підприємства із розрахунку остаточної вартості основних фондів, в той час як повинна була виходити із розрахунку справедливої ринкової вартості об'єктів.

Судова колегія погоджується з висновком експерта у даній частині, оскільки відповідно до пунктів 4,7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 придбанні (утворені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю; первинна вартість -історично (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедлива вартість інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (утворення) необоротних активів.

Відповідно до підпункту 7.8.9 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі коли під час розподілу ліквідаційною комісією коштів чи майна платника податку, що ліквідується, власник корпоративних прав отримує кошти або майно, сума (для майна -звичайна вартість) яких відрізняється від суми витрат, понесених таким платником на придбання таких корпоративних прав, то сума такого перевищення включається до складу валових доходів такого платника податку, а від'ємна сума включається до складу його валових витрат. При цьому такий розподіл не вважається виплатою дивідендів.

Таким чином, позивач як власник корпоративних прав не тільки мав право але і був зобов'язаний визначити звичайну вартість майна, яку він як власник отримав від платника -ТОВ «Севморснаб», що ліквідувався.

Але, податкова інспекція не врахувала вказані положення Закону та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Основні засоби».

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна -це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг).

Суду не надано доказів того, що справедлива вартість об'єктів основних фондів визначена позивачем неправильно.

При таких обставинах справи доводи позивача по даному епізоду визнаються судовою колегією правильними та такими, що ґрунтуються на вимогах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

По епізоду правильності визначення позивачем валових витрат виробництва судова колегія встановила наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі -валові витрати) -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування»(крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4 та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

З акту перевірки вбачається, що податкова інспекція виключила із складу валових витрат позивача суму податку на землю, сплаченого за земельну ділянку, що розташована у м. Севастополі, вул.. Приморська, 2 загальною площею 26,6973 га у сумі 371784,40 грн., виключила із складу валових витрат виробництва переплату з податку на землю у розмірі 356130 грн., в т.ч. за 2004 рік -1183,00 грн., за 2005 рік -1120646 грн., за 2006 рік -1331,00 грн., та виключили із складу валових витрат виробництва суму 1692,84 грн., в т. ч: 3 квартал 2004 року -175,18 грн., 4 квартал 2004 року -57,50 грн., 1 квартал 2005 року -29,16 грн., 2 квартал 2005 року -15,89 грн., 3 квартал 2005 року -3,50 грн., 4 квартал 2005 року -1411,61 грн., які на думку відповідача не підтверджені належними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

По епізоду виключення податковою інспекцією із складу валових витрат виробництва суми сплаченого податку на землю за земельну ділянку, що розташована у м. Севастополі, вул.. Приморська,2 загальною площею 26,6973 га судова колегія встановила, що у квітні 2004 року позивачем було передано в уставний фонд ВАТ «Морський індустріальний комплекс»об'єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці площею 26,6973 га, але податок на землю сплачувався позивачем як постійним землекористувачем на підставі державного акту на землю до прийняття Севастопольською міською Радою 02 листопада 2005 року рішення за № 4058 про припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Податкова інспекція вважає, що оскільки з квітня 2004 року позивач не здійснював господарську діяльність на об'єктах нерухомості у м. Севастополі, вул.. Приморська, 2, то сплачену суму з податку на землю він не мав право включати до складу валових витрат виробництва.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками податкової інспекції виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону корпоративні права -право власності на статутний фонд (Капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Таким чином, передавши об'єкти нерухомості в уставний фонд ВАТ «Морський індустріальний комплекс», позивач став власником корпоративних прав, що передбачає набуття права на управління ВАТ та отримання відповідної частки прибутку, що не може не розцінюватися у якості здійснення господарської діяльності. Будучи власником корпоративних прав та постійним землекористувачем земельної ділянки по вул.. Приморська, 2 у м. Севастополі, позивач був платником податку на землю у відповідності із положеннями Закону України «Про плату на землю», сплачував цей податок, а тому правомірно -у відповідності із положеннями підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включив суми сплаченого податку на землю у склад валових витрат виробництва.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону чітко визначені види витрат, у тому числі на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, що не включаються до складу валових витрат, і до вказаних витрат не відносяться витрати по сплаті податку на землю постійними землекористувачами за будь-якими застереженнями.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

При таких обставинах справи доводи податкової інспекції за даним епізодом не знайшли свого законодавчого підтвердження.

По епізоду правомірності включення позивачем до складу валових витрат виробництва витрат по сплаті земельного податку, сума якого є переплатою з цього податку, судова колегія встановила наступне.

Так, Законом України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо державної підтримки суднобудівної промисловості України», а також статтею 12 Закону України «Про плату за землю»було встановлена пільга для підприємств суднобудівної промисловості з 2000 по 2012 роки по платі за землю.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1256 від 21 грудня 2005 року затверджений перелік суднобудівних підприємств, для яких вводяться заходи державної підтримки суднобудівної промисловості, у який увійшло і ВАТ «СМЗ». Після набрання чинності вказаної постанови, позивач надав уточнюючий розрахунок по земельному податку за 2005 рік, зменшив податкові зобов'язання на суму наданої пільги. Податок на землю на час надання уточнюючого розрахунку був сплачений позивачем до бюджету, у зв'язку із чим утворилася переплата з податку на землю.

Податкова інспекція вважає, що позивач повинен був відкоригувати валові витрати на суму переплати з податку на землю та зменшити валові витрати на суму 355530,21 грн.

Судова колегія вказує, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не регулює вказане питання (питання здійснення коригування валових витрат, що були понесені раніше у зв'язку із сплатою податку), а тому судова колегія виходить із загальної норми підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону, що надає право платнику податку на прибуток включити до складу валових витрат виробництва суму сплаченого податку на землю.

Крім того, судовою колегією приймаються до уваги пояснення позивача про те, що не на усі земельні ділянки, що знаходяться у нього в користуванні, надана пільга, а тому утворену переплату з податку на землю він не повертає на розрахунковий рахунок, а направляє на оплату податкових зобов'язань з податку на землю як платник цього податку за інші земельні ділянки. Докази того, що позивач надав заяву до податкового органу про повернення переплати з податку на землю суду не надано.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить підстав до висновку про те, що позивач повинен був відкоригувати валові витрати виробництва в обов'язковому порядку.

В процесі дослідження судово-економічної експертизи експертом не було підтверджено висновок податкової інспекції про відсутність у позивача належних документів на підтвердження валових витрат у сумі 1692,84 грн. Крім того, експертом було встановлено, що позивачем були занижені валові витрати виробництва за різними причинами -у зв'язку із округленням ітогів, арифметичних помилок, неповним включенням сплачених сум податків до валових витрат. Також експертом було встановлено розходження із даними акту перевірки щодо суми амортизаційних відрахувань, що впливає на визначення суми об'єкту оподаткування. Експертом також було встановлено заниження позивачем збитків за перше півріччя 2007 року на суму 41848 грн.

Згідно Висновку № 1162 судово-економічної експертизи від 27 лютого 2011 року висновки податкової інспекції про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток не підтвердилися.

Оцінив Висновок експерта у порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України у сукупності із іншими доказами, які є в матеріалах справи, судова колегія не знаходить правових підстав не довіряти вказаному Висновку, оскільки він ґрунтується на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку позивача та відповідає положенням діючого законодавства України з питань оподаткування.

При таких обставинах справи судова колегія дійшла до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги позивача та необґрунтованість апеляційної скарги відповідача.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Севастополя від 24 червня 2009 року у справі № 5020-123/363-7/022-12/029 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя від 20 листопада 2007 року № 0001202310/0, від 20 листопада 2007 року № 0001202310/1, від 07 квітня 2008 року № 0001202310/2.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 липня 2011 р.

Головуючий суддя Т.В. Дадінська

Судді О.А.Щепанська

С.Ю. Яковенко