Рішення № 2364032, 11.06.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 32/86

11.06.08

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський верстатобудівний завод"

До Державного підприємства "Укрспецавтобаза"

Про стягнення 247 500,00 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники

Від позивача Коновалов М.І. –нач.юр.відд., Стець М.Л. –нач.юр.відд.

Від відповідача Ополонець І.В. –нач.юр.відд.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

31.01.2008 позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 247500,00 грн. попередньої оплати за договором поставки продукції з державного резерву № 91/МЦ від 30.11.2004. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення ст.ст. 526, 530 ЦК України та умов договору не виконав у визначений договором строк своїх зобов’язань.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив, стверджуючи, що у зв’язку з порушенням своїх зобов’язань щодо своєчасної попередньої оплати придбаного товару позивач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 75765,90 грн., завдаток у розмірі 75765,90 грн. також залишався у відповідача. Відповідач визнав існування заборгованості у розмірі 95968,20 грн. та просив застосувати строки позовної давності, які, на думку відповідача, сплинули.

22.04.2008 позивачем подано пояснення-клопотання про відновлення строку позовної давності. На думку позивача, строк позовної давності спливає лише 17.04.2009, оскільки листом від 11.04.2006 № 110406/3, отриманим позивачем 17.04.2006, відповідач визнав факт наявності заборгованості та прямо підтвердив свою згоду на повернення грошових коштів, а тому в силу ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності перервався.

27.05.2008 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про зміну підстав позову. В обґрунтування позовних вимог про стягнення 247500,00 грн. позивач зазначив, що вказані кошти були перераховані відповідачу помилково, а тому відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 № 227/95 договір № 91/МЦ від 30.11.2004 не набрав чинності, оскільки відкладальна обставина, передбачена п. 8.1 вказаного договору не настала.

Позивачем також була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 247500,00 грн. помилково перерахованих коштів, 22295,34 грн. нарахування 3% річних за період з 26.05.2005 по 26.05.2008 та 53469,66 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.09.2007 по 01.05.2008, всього 323265,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2004 за результатами конкурсу на право закупівлі продукції (протокол № 1/моб від 18.11.2004) між Державним підприємством "Укрспецавтобаза" та Відкритим акціонерним товариством "Харківський верстатобудівний завод" було укладено договір № 91/мц поставки продукції з державного резерву вартістю 1515318,09 грн., за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати в обумовлений даним договором строк продукцію державного резерву, найменування, перелік та вартість якої зазначено у специфікації (додаток № 1), а позивач зобов’язався прийняти продукцію і сплатити за неї певну грошову суму.

За умовами договору (п. 2.2) позивач взяв на себе зобов'язання сплатити вартість продукції на умовах 100% передплати протягом 10 днів з дати укладання договору. При цьому, відповідно до п. 2.4 договору позивач зобов’язався протягом 2 банківських днів з дати укладення договору внести завдаток в забезпечення виконання договору, розмір якого становить 5% вартості продукції –75765,90 грн. У разі невнесення завдатку у вказаний термін постачальник має право в будь-який момент розірвати договір в односторонньому порядку. Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що при належному виконанні покупцем своїх зобов'язань завдаток зараховується в суму останнього платежу. У разі неналежного виконання покупцем своїх зобов’язань, в т.ч. у разі несвоєчасної або неповної оплати, завдаток не повертається.

Таким чином, позивач взяв на себе зобов'язання до 10.12.2004 сплати відповідачу повну вартість купленої продукції у сумі 1515318,09 грн.

На виконання вказаного договору позивачем за платіжними дорученнями № 2261 від 06.12.2004 на суму 233000,00 грн. та № 2284 від 08.12.2004 на суму 14500,00 грн. було перераховано відповідачу передплату у розмірі 247500,00 грн. Тобто, в передбачений договором строк позивач свої зобов'язання перед відповідачем щодо оплати продукції належним чином не виконав.

Частиною 2 ст. 570 ЦК України передбачено, що, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Оскільки у платіжних дорученнях у графі "Призначення платежу" позивачем вказано: "Передплата за продукцію державного резерву згідно дог. № 91/МЦ від 30.11.2004", у суду відсутні підстави вважати, що позивачем було виконано зобов'язання про сплату завдатку у розмірі 75765,90 грн.

Згідно з умовами договору (п. 2.3, 3.2) при умові повної оплати вартості продукції постачальник протягом 5-ти банківських днів з дати отримання остаточного платежу, який надійшов від покупця на рахунок постачальника передає покупцю наряд Держкомрезерву на відпуск продукції та довіреність на особу, вказану покупцем в його довіреності, що залишається у постачальника, з правом одержання продукції з пункту відповідального зберігання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до п. 8.1 вказаного договору термін його дії складає 15 днів з дати його укладення. У разі необхідності договір може бути пролонгований за згодою сторін. Договір набирає чинності з дня зарахування на рахунок позичальника суми, зазначеної в п. 4.2.1 договору (відкладальна обставина).

Пунктом 4.2.1 сторони передбачили обов’язок покупця здійснити оплату послуг постачальника, пов’язаних із адмініструванням договору, в сумі та термін, зазначені в окремому договорі.

На виконання даного пункту договору позивачем за платіжними дорученнями № 2239 від 01.12.2004 перераховано відповідачу суму 75765,90 грн. як передплата за інформаційні та консультаційні послуги за договором № 85/91-МЦ від 30.11.2004.

За таких обставин, судом визнаються безпідставними твердження позивача про те, що відкладальна обставина не настала, а отже договір № 91/МЦ не набрав чинності та відповідно у сторін не виникли права та обов’язки, передбачені умовами цього договору.

Згідно з п. 8.2 договору у випадку неналежного виконання грошових зобов’язань цей договір достроково втрачає чинність (скасувальна обставина), якщо сторони не домовляться про інше.

Оскільки умовами договору сторони передбачили односторонню відмову від зобов'язання за договором, враховуючи умови договору, суд визнає обґрунтованими твердження відповідача, що строк дії договору закінчився 11.12.2004.

Як стверджує позивач, про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів йому стало відомо 18.12.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Нарахування процентів передбачено нормою частини другої ст. 536 ЦК України, згідно з якою розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Розмір процентів встановлений у ст. 625 ЦК України, за якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом визнається безпідставним посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на норми п. 6 Указу Президента "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 № 227/95, яким передбачалася адміністративна відповідальність керівника підприємства і головного бухгалтера у разі порушення ними положень щодо повернення у п'ятиденний строк платникам помилково зарахованих на їх рахунки коштів. Позивачем за платіжними дорученнями № 2261 від 06.12.2004 на суму 233000,00 грн. та № 2284 від 08.12.2004 на суму 14500,00 грн. було перераховано відповідачу передплату у розмірі 247500,00 грн. на виконання укладеного між сторонами договору, а тому їх не можна вважати такими, що перераховані помилково.

10.01.2006 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 6/ОАО з вимогою до 14.02.2006 повернути безпідставно отримані кошти. Факт отримання вказаної претензії відповідачем не оспорюється. Претензія залишена без відповіді.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Судом визнаються безпідставними твердження відповідача про утримання із суми передоплати передбачених п. 6.2 договору штрафних санкцій, оскільки від відповідача не надходило заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно зі ст. 601 ЦК України.

Таким чином вимоги позивача про повернення 247 500,00 грн. попередньої оплати визнаються судом обґрунтованими.

04.04.2008 відповідачем подано заяву про застосування позовної давності та про припинення провадження у справі.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України). Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Як роз’яснив Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 07.04.2008 № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам). Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання.

У листі від 11.04.2006 № 110406/3 відповідач зазначив, що не проти повернення грошових коштів у розмірі 247500,00 грн. ВАТ "Харвест" або ж їх зарахування за договором поставки продукції з державного резерву № 250/05 від 27.07.2005 у разі його пролонгації, але з вирахуванням сум штрафних санкцій у розмірі 75765,90 грн. –штраф 5% вартості продукції (п. 6.2 договору), а також 75765,90 грн. –завдаток 5% вартості продукції, який не повертається при неналежному виконанні покупцем своїх зобов’язань (п. 2.5 договору), що разом становить 151531,80 грн.

Таким чином, листом від 11.04.2006 № 110406/3 відповідач визнав існування заборгованості перед позивачем лише у розмірі 95968,20 грн. і направлення відповідачем вказаного листа позивачу є тією дією, яка перериває строк позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України лише щодо заборгованості у розмірі 95968,20 грн.

Враховуючи, що позивачу за його твердженням стало відомо про порушення його права 18.12.2004, а з позовом до Господарського суду міста Києва він звернувся 31.01.2008, позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, щодо частини заборгованості, яка не була визнана відповідачем в листі від 11.04.2006 № 110406/3.

Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ч. 5 цієї статті, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не наводяться поважні причини пропуску позовної давності, а його позиція полягає в тому, що він не вважає позовну давність пропущеною.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 95968,20 грн. основного боргу, нарахування 3% річних на вказану суму за період з 26.05.2005 по 26.05.2006 у розмірі 8645,03 грн. та інфляційні нарахування за період з 01.09.2007 по 01.05.2008 у розмірі 23128,34 грн.

Згідно зі ст. 44 ГПК України понесені позивачем судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Укрспецавтобаза" (02088, м. Київ, вул. Автотранспортна, 1; код 32909875; р/р № 26008257214501 в філії КРУКБ "Фінанси та кредит" м. Київ, МФО 300937, р/р 26000053104391 в Київське ГРУ "Приватбанк" м. Київ, МФО 321842, р/р 2600701583 в ТОВ "Східно-промисловий банк", МФО 304706, або з будь-яких рахунків, виявлених під час виконавчого провадження) на користь Відкритого акціонерного товариства компанії "Харківський верстатобудівний завод" (61055, м. Харків, пр-т Московський, 277; код 00223243; р/р № 26005000308001 в філії Харківської дирекції АТ "Індекс-Банк" м. Харкова, МФО 350619) 95968 (дев’яносто п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят вісім) грн. 20 коп. основного боргу, нарахування 3% річних у розмірі 8645 (вісім тисяч шістсот сорок п’ять) грн. 03 коп., інфляційні нарахування у розмірі 23128 (двадцять три тисячі сто двадцять вісім) грн. 34 коп., 1277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 42 коп. державного мита, 46 (сорок шість) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 20.06.2008