Ухвала суду № 23632870, 22.12.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-146/11/0120

22.12.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Курапової З.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Судак АР Крим на постанову Судацького міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Морозова Л.М.) від 15.02.11 у справі № 2а-146/11/0120

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного Фонду України в м. Судак АР Крим (вул. Леніна, 85-а, Судак, Автономна Республіка Крим, 98000)

про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"

ВСТАНОВИВ:

Постановою Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2011 року позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України м. Судака АР Крим про стягнення недоплаченої та нарахування щомісячної соціальної допомоги "Дітям війни" задоволено частково.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Судак АР Крим виконувати начислення щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_3 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, та забезпечити її виплату за період з липня 2010 року по 15 лютого 2011 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету України Р/р 31115095700002 Банк :ГУ ДКУ в АР Крим Сімферополь; МФО 824026 Отримувач: Держбюджет м. Сімферополь 22090200 ОКПО 34740405 судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Управління Пенсійного Фонду України в м. Судак АР Крим подало на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши справу в порядку статей 195,197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років.

Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії зі збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням здійснених виплат.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав задоволення вимог позивача.

Колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду зазначає, що функції з призначення нарахування та виплати пенсії здійснюються Пенсійним фондом України, в особі територіальних управлінь, а отже обов'язки з нарахування та виплати щомісячного підвищення до пенсії позивачу у зазначений період слід покласти на Управління Пенсійного Фонду України в м. Судак АР Крим.

Розмір нарахованого позивачу підвищення до пенсії відповідачем не заперечується.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги у заявлених межах не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 197, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Судак АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.11 у справі № 2а-146/11/0120 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В.Привалова

Судді Т.Р.Лядова

З.І.Курапова