Рішення № 2362814, 01.07.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 21/256-32/285

01.07.08

За позовом

Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

До

Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України

Про

стягнення 4 528 399,59 грн.

За зустрічним позовом

Заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України

До

Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

Про

примусове виконання обов’язків в натурі

Головуючий суддя: Хрипун О. О.

судді: Пукшин Л. Г.

Ковтун С. А.

Представники сторін :

Від позивача

Мацегорін А.О.

- предст.

Від відповідача

не з’явився

Від прокуратури

не з’явився

Обставини справи:

Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” заявлено позов про стягнення з Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України 3 695 857,17 грн. суми основного боргу, 345017,95 грн. суми пені, 258 710,00 грн. суми штрафу, 54 460,90 грн. суми 3% річних, 174353,57 грн. суми інфляційних втрат через неналежне виконання останнім умов Додаткової угоди № 7 від 22.06.2005 до Договору на пайову участь у будівництві № 16/03-1620 від 04.03.2003.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що зазначеною угодою сторони прийшли згоди вважати Договір на пайову участь у будівництві таким, що втратив чинність, з моменту повернення коштів, при цьому кошти повернуті не були.

За зустрічним позовом Військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про примусове виконання обов’язків в натурі, зокрема, зобов’язання відповідача за зустрічним позовом перерахувати на користь Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України суму грошових коштів у розмірі 67 304 142,83 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 2019124,28 грн., інфляційних витрат в сумі 5 788 156,28 грн.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що відповідач за зустрічним позовом не перерахував на користь Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України на виконання умов Договору на пайову участь у будівництві № 16/03-1620 від 04.03.2003 відповідну суму грошових коштів.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2007 № 21/256 скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2006, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

В ході нового розгляду справи позивач за первісним позовом двічі збільшував розмір позовних вимог, відповідно до останньої редакції яких просить стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України 3 695 857,17 грн. основного боргу, 345 017,95 грн. пені, 258 710,00 грн. штрафу, 244479,70 грн. 3 % річних, 939488,68 грн. інфляційних витрат.

Представники військової прокуратури Центрального регіону України та Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України в судові засідання не з’являлись, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України укладено Договір № 16/03-1620 на пайову участь у будівництві від 04.03.2003, згідно умов якого Сторона 2 (відповідач за первісним позовом) приймає Сторону 1 (позивача за первісним позовом) у пайове будівництво будинків, зазначених в “Адресній програмі будівництва житлових будинків для потреб НАК “Нафтогаз України”, яка є невід’ємною частиною даного Договору. При цьому відповідач за первісним позовом зобов’язався в строк, передбачений Договором, передати позивачеві за первісним позовом документи для оформлення права власності на квартири, кількість яких, адреса, кошторисна вартість та загальна площа вказані в Адресній програмі. Позивач за первісним позовом зобов’язався здійснити фінансування будівництва в об’ємі та строки, встановлені Договором.

Отже, внаслідок укладення Договору між позивачем та відповідачем згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Адресною програмою будівництва житлових будинків для потреб НАК “Нафтогаз України” сторони визначили наступні об’єкти будівництва, в яких вони беруть пайову участь: м. Київ, вул. Лебедева - Кумача, 18, м. Кривий Ріг, вул. Погрібняка, 27, м. Івано-Франківськ, вул. Об’їзна, м. Черкаси, вул. Корольова, м. Черкаси, вул. Косовського, м. Черкаси, вул. Сумгаітська, 19/1, м. Харків, вул. Перемоги, 162, м. Харків, вул. Пермська, 6, м. Харків, вул. Роганська, 89, м. Харків, вул. Баварська, м. Львів, вул. Гірника, м. Полтава, вул. Б. Хмельницького, 38, м. Полтава, пр-т Миру, 38, м. Дніпропетровськ, пров. Пихтів, м. Гаспра, вул. Горького.

Крім того, згідно Додаткових угод № 3 від 27.05.2003, № 5 від 05.06.2003, № 6 від 06.06.2003 до Договору № 16/03-1620 від 04.03.2003 позивач за первісним позовом зобов’язався здійснити фінансування будівництва за адресами: м. Харків, вул. Котлова, 252, м. Київ, вул. Дмитрівська, 64-66.

У відповідності до Додаткової угоди № 4 від 04.06.2003 до Договору сторони домовились змінити попередню суму фінансування будівництва, яку повинен внести позивач за первісним позовом, та збільшили її до 80 000 000,00 грн.

Згідно з п. 2.2 договору порядок внесення грошових коштів, або інших активів узгоджується сторонами окремо, що оформлюється додатковими угодами до даного Договору.

Додатком № 1 від 04.03.2003 до Договору сторони узгодили графік фінансування будівництва, з якого вбачається, що сума коштів в розмірі 50 000 000,00 грн. має бути сплачена позивачем за первісним позовом до 25.09.2003

На виконання умов Договору позивач за первісним позовом перерахував відповідачу за первісним позовом грошові кошти на загальну суму 12 695 857,17 грн. відповідно до наступних платіжних доручень: № 3404 від 21.03.2003 на суму 833333,33 грн.; № 4490 від 15.04.2003 на суму 1 333 333,33 грн.; № 4491 від 15.04.2003 на суму 474 774,88 грн.; № 6096 від 21.05.2003 на суму 833 333,33 грн.; № 6255 від 23.05.2003 на суму 833 333,33 грн.; № 4661 від 18.04.2003 на суму 1 832 031,25 грн.; № 6453 від 27.05.2003 на суму 1 000 000,00 грн.; № 6523 від 28.05.2003 на суму 1 000 000,00 грн.; № 6524 від 28.05.2003 на суму 1 000 000,00 грн.; № 6602 від 29.05.2003 на суму 1 000 000,00 грн.; № 7848 від 18.06.2003 на суму 300 000,00 грн.; № 6686 від 30.05.2003 на суму 1 327 689,82 грн.; № 8074 від 20.06.2003 на суму 300 000,00 грн.; № 8385 від 26.06.2003 на суму 300 000,00 грн.; № 8648 від 01.07.2003 на суму 328 027,90 грн.

22.06.2005 сторони уклали Додаткову угоду № 7 до Договору № 16/03-1620 від 04.03.2003, згідно якої відповідач за первісним позовом зобов’язався повернути позивачу за первісним позовом грошові кошти у розмірі 12 695 857,17 грн., які останній перерахував у якості внеску для участі у будівництві житла на виконання Договору про пайову участь № 16/03-1620 від 04.03.2003, відповідно до наступного графіку, а саме:

липень 2005 –4 000 000,00 грн.;

серпень 2005 –4 000 000,00 грн.;

вересень 2005 –4 695 857,17 грн.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 7 від 22.06.2005 сторони прийшли до згоди вважати Договір на пайову участь у будівництві № 16/03-1620 від 04.03.2003 таким, що втратив чинність з моменту повернення коштів, зазначених в пункті 1 даної Додаткової угоди.

Таким чином, як вбачається з умов Додаткової угоди № 7 від 22.06.2005, сторони домовились про припинення зобов’язань за Договором на пайову участь у будівництві № 16/03-1620 від 04.03.2003

Відповідно до ч. 1 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється за домовленістю сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов’язання припиняється, зокрема, за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом частково виконав взяті на себе зобов’язання згідно з п. 1 Додаткової угоди № 7 від 22.06.2005 щодо повернення грошових коштів у розмірі 9000000,00 грн. Таким чином, у відповідача за первісним позовом перед дочірньою компанією “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” існує заборгованість у розмірі 3695857,17 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу встановлює, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності неповернених грошових коштів у відповідача за первісним позовом перед позивачем у розмірі 3695857,17 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач за первісним позовом прострочив виконання грошового зобов’язання, позивач просить стягнути з відповідача за первісним позовом пеню за час прострочення, що передбачено п. 2 Додаткової угоди № 7 від 22.06.2005 до Договору на пайову участь у будівництві № 16/03-1620 від 04.03.2003

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та п.2 Додаткової угоди № 7 від 22.06.2005 за порушення строків здійснення розрахунків за виконані роботи боржник зобов’язаний сплатити позивачу пеню за кожен день прострочення.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарського зобов’язання.

Дії відповідача за первісним позовом щодо неповернення грошових коштів є порушенням взятих на себе зобов’язань, тому вимоги Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” щодо стягнення з Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України пені є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі та складають 345017,95 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 64-р “Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки” позивач за первісним позовом є підприємством державного сектору економіки.

За змістом наведених норм передбачено застосування санкцій у випадку порушення грошового зобов’язання перед державним підприємством або прострочено строки повернення грошових коштів наданих з Державного бюджету України, тощо, але в будь –якому випадку дана норма передбачає умову застосування визначеної санкції –“Якщо інше не передбачено законом чи договором”.

При цьому сторонами у договорі та додатковій угоді передбачено відповідальність за порушення зобов’язань, що виключає можливість застосування санкції у вигляді штрафу, передбаченої законом, понад договірні санкції.

Враховуючи викладені обставини, вимога щодо стягнення штрафних санкцій, передбачених ст. 231 Господарського кодексу України, у розмірі 258710,00 грн. задоволенню не підлягає.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача за первісним позовом щодо несвоєчасного повернення грошових коштів, є порушенням взятих на себе грошових зобов’язань, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % у розмірі 244479,70 грн. та інфляційних втрат у розмірі 934488,68 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача за зустрічним позовом, Господарський суд міста Києва зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладену норму та той факт, що представники позивача за зустрічним позовом жодного разу не з’явились в судові засідання, не подали витребувані ухвалами суду документи, не надали доказів на виконання вимог Постанови вищого господарського суду України від 11.04.2007 у справі № 21/256 щодо встановлення обставин, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва залишає позов без розгляду.

Позивач за зустрічним позовом та військова прокуратура Центрального регіону України належним чином повідомлялись про час та місце судових засідань, докази чого наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом в сумі 24293,85 грн. - державне мито та 112,42 грн. –витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині залишаються за позивачем.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82 –85, п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Позовні вимоги за зустрічним позовом залишити без розгляду.

3. Стягнути з Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17, п/р 26001436601001 в КРУ ЗАТ КБ “Приват Банк”, МФО 32184, код ЄДРПОУ 24969409) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 1, п/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 3 695 857 (три мільйони шістсот дев’яносто п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят сім) грн. 17 коп. основної заборгованості, 345 017 (триста сорок п’ять тисяч сімнадцять) грн. 95 коп. суми пені, 54 460 (п’ятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 90 коп. суми 3% річних, 174 353 (сто сімдесят чотири тисячі триста п’ятдесят три) грн. 57 коп. суми інфляційних витрат, 24293,85 (двадцять чотири тисячі двісті дев’яносто три) грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита, 112 (сто дванадцять) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні іншої частини первісного позову відмовити.

5. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя

Судді

О.О. Хрипун

Л.Г. Пукшин

С.А. Ковтун