Ухвала суду № 23624033, 15.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 року справа №2а/0570/22842/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Чебанова О.О., Старосуда М.І., Юрченко В.П., при секретарі Мартакові О.А., за участю представників позивача Шавьолкіної М.Є. та Цуприк В.В., представника відповідача Ляшенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі № 2а/0570/22842/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглехімічна лабораторія» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 жовтня 2011 року № 0000202344 та № 0000192344,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення від 27.10.2011 року № 0000202344.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуглехімічна лабораторія» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька були задоволені у повному обсязі, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 27.10.2011 року № 0000202344 та № 0000192344.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

До такого висновку колегія суддів прийшла з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглехімічна лабораторія» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34604192, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100268745.

Відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» за період грудень 2010 року - лютий 2011 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 12 жовтня 2011 року № 2854/23-4/34604192 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 27 жовтня 2011 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України:

№ 0000192344, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на прибуток у загальній сумі 7436 грн., у тому числі за основним платежем 7435 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.;

№ 0000202344, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 19058 грн., у тому числі за основним платежем 18102 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 956 грн.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000202344 наведені норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, та норми пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Правовою підставою визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням № 0000192344 наведені норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі - Закон № 334), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем в порушення вищенаведених норм Закону № 334 та Закону № 168 завищено податковий кредит за грудень 2010 року у розмірі 3816 грн., за січень 2011 року у розмірі 1026 грн., за лютий 2011 року у розмірі 13260 грн.; завищено валові витрати за 1 квартал 2011 на суму 27449 грн., завищено амортизаційні відрахування на суму 2290 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 7435 грн. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 18102 грн. за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року. Дані порушення відповідачем встановлені у зв'язку із висновком відповідача про наявність ознак нікчемності угоди, укладеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС», оскільки перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємства-постачальника ТОВ «НВП «Промтехнології ВС», внаслідок чого, на думку відповідача, не підтверджено придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем від ТОВ «НВП «Промтехнології ВС».

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехнології ВС» як постачальником (надалі - ТОВ «НВП «Промтехнології ВС») був укладений договір від 20 жовтня 2010 року № 20-10/2010-ЗЧ, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця товар у кількості, строки, за ціною відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. До даного договору між сторонами були підписані специфікації від 13 грудня 2010 року, 28 січня 2011 року, 1 лютого 2011 року, 11 лютого 2011 року, 18 лютого 2011 року, 21 лютого 2011 року на постачання запчастин до обладнання та цинку хлористого. ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» були надані позивачу рахунки на оплату, які були оплачені позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. Також ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» на виконання зазначеного договору були видані позивачу видаткові накладні та податкові накладні від 14 грудня 2010 року на загальну суму 22896 грн., в тому числі податок на додану вартість 3816 грн., від 31 січня 2011 року на загальну суму 2052 грн., в тому числі податок на додану вартість 342 грн., від 31 січня 2011 року на загальну суму 4104 грн., в тому числі податок на додану вартість 684 грн., від 3 лютого 2011 року на загальну суму 6156 грн., в тому числі податок на додану вартість 1026 грн., від 15 лютого 2011 року на загальну суму 26445 грн., в тому числі податок на додану вартість 4407 грн. 50 коп., від 23 лютого 2011 року на загальну суму 8462 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 1410 грн. 40 коп., від 23 лютого 2011 року на загальну суму 8462 грн. 40 коп., в тому числі податок на додану вартість 1410 грн. 40 коп., від 24 лютого 2011 року на загальну суму 13176 грн., в тому числі податок на додану вартість 2196 грн., від 24 лютого 2011 року на загальну суму 3748 грн., в тому числі податок на додану вартість 624 грн. 80 коп., від 22 лютого 2011 року на загальну суму 21571 грн. 20 коп., в тому числі 3595 грн. 20 коп. Перевезення товару на виконання даного договору підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Судом встановлено, що всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 Закону № 334, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті. Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Валові витрати можуть бути підтверджені документом, який засвідчує фактичне отримання товару (послуг). Пунктом 5.11 статті 5 Закону № 334 передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Такої підстави як висновок податкового органу про нікчемність правочину для виключення витрат зі складу валових Закон № 334 не передбачає.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Долучені до матеріалів справи податкові, видаткові накладні, платіжні доручення, підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що норми Закону № 168 та Податкового кодексу України не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту як висновок податкового органу про нікчемність правочину.

Як вбачається з акту перевірки та пояснень представника відповідача під час судового розгляду справи, підставою для висновку відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого між позивачем та ТОВ «НВП «Промтехнології ВС», став акт Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 квітня 2011 року № 732-23-311/36276633. Судом досліджений даний акт перевірки від 11 квітня 2011 року та встановлено, що податковим органом не досліджувалися первинні документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» по взаємовідносинам з позивачем, а висновок щодо ознак нікчемності з іншими контрагентами (покупцями) здійснений як наслідок визначення наявності ознак нікчемності угоди між ТОВ «НВП «Промтехнології ВС» та його постачальником Приватним підприємством «Енерго Атлас». Судом також встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року був задоволений позов ТОВ «НВП «Промтехнології ВС», внаслідок чого скасовано висновок акту Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 11 квітня 2011 року № 732-23-311/36276633. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року постанова суду першої інстанції була залишена без змін.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладена угода, яка суперечить діючому законодавству, відповідачем не наведено. Суд також зазначає, що ні Закон № 168, ні Податковий кодекс України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, колегія суддів зазначає про безпідставність висновків податкового органу про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «НВП «Промтехнології ВС», які порушують публічний порядок, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (в редакції, викладеній відповідно до Закону України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного Кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що відсутнє реальне виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить до взаємовідносин у сфері податкового законодавства, здійснюючи відповідні висновки. Податковий орган, здійснюючи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за її не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставними та не обґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Відповідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак всупереч вимогам ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган не довів належними доказами факту нікчемності правочину.

Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України N 2747-IV, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При прийнятті оскаржуваної постанови судом 1-ї інстанції були повно з'ясовані всі обставини справи, тобто рішення суду було прийнято обґрунтовано.

Виходячи в вищевикладеного, на підставі наявних в матеріалах справи доказів колегія судів дійшла висновків, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків, зазначених судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 14, 20, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суд від 02.02.2011 року у справі №2а/0570/22842/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суд від 02.02.2011 року у справі №2а/0570/22842/2011 про скасування податкових повідомлень - рішень від 27.10.2011 року № 0000202344, № 0000192344 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 16.03.2012 року.

Головуючий суддя О.О.Чебанов

Судді М.І. Старосуд

В.П. Юрченко