Ухвала суду № 23619421, 24.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7074/11/0170/4

24.01.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дугаренко О.В.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта"- ОСОБА_2, довіреність № 3 від 11.01.12

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта"- ОСОБА_3, довіреність № 2 від 11.02.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим- Палюх Олексій Васильович, довіреність № 1707/9 від 07.11.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 18.07.11 у справі № 2а-7074/11/0170/4

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" (вул. Глазкрицького, 8, місто Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 22а, місто Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта»задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим від 03 червня 2011 року №0000812301 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Алушта" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 246782,80 грн., у тому числі: за основним платежем - 164521,80 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 82261,00 грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи 03.06.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000812301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 164521,80 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 82261,00 грн.

Передумовою визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 164521,80 грн. та за штрафними санкціями в сумі 82261,00 грн. став акт від 23.05.2011 року №566/23/02651032 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частини першої статті 203, статей 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України: правочини з постачальником ПП "Ротонда Торг" не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Також встановлені порушення пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинний на час виникнення спірних відносин), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 164521,80грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем із ПП "Ротонда Торг" 01.06.2010 укладено договір поставки товару, за яким останнє зобов'язувалось здійснити поставку товарів (продуктів харчування) позивачу.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що факт передачі та отримання товару позивачем підтверджується наданими ним для перевірки накладними та податковими накладними (перелік наведено у пункту 3.1 акту перевірки), копії яких долучено до матеріалів справи. Сплата вартості поставлених товарів підтверджується наданими позивачем виписками про рух коштів на банківському рахунку і відповідачем не заперечується, подальший рух активів (продуктів харчування) підтверджується наданими позивачем внутрішніми накладними (копії документів долучено до матеріалів справи).

Слід зазначити, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Недоречними визнаються судовою колегією твердження заявника апеляційної скарги про порушення позивачем правил оподаткування пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод із ПП "Ротонда Торг", оскільки суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат, що повністю узгоджується з вимогами статті 228 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2011), згідно якої правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина перша), а отже, є нікчемним (частина друга). Як установлено в частині другої статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статі 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія зазначає, що невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками контрагента позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Недоречними та такими, що не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування, визнаються судовою колегією доводи заявника апеляційної скарги щодо нікчемності укладених правочинів, оскільки судом першої інстанції безспірно підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі податку на додану вартість в ціні товару.

Колегія суддів відмічає, що для підтвердження права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані продукти харчування у межах його господарської діяльності, а саме діяльності санаторно-курортного закладу, відповідачем не спростована.

Безпідставними визнаються апеляційною інстанцією посилання податкового органу на порушення правил оподаткування, оскільки мотивовані вони виключно нікчемністю укладених угод. Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум податку на додану вартість до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в його праві на податковий кредит.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, що повністю відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах: №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Більш того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні. Застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2011 у справі № 2а-7074/11/0170/4 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 січня 2012 року.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко