Ухвала суду № 23616037, 11.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-529/10/5/0170

11.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Саксаганським РВ Криворізського УМВС України у Дніпропетровській області від 12.05.1997, довіреність №б/н від 31.12.10,

відповідача: Говоруха Анастасія Володимирівна, посвідчення УКР№085575 від 29.07.2009, довіреність №1437/9/10 від 14.09.2009,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 01.03.11 у справі № 2а-529/10/5/0170

за позовом Державного підприємства "Айвазовське" (вул. Васильченко, 1-А, смт. Партеніт, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98542)

(представник - ОСОБА_4 АДРЕСА_1

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2011 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001041502/0 від 01.12.2009. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Айвазовське" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.(арк.с.93-95).

Суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення №0001041502/0 від 02.12.2009, оскільки неправомірність дій відповідача з неприйняття уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №29918 та №29919 від 15.10.2009, якими відповідач обґрунтовував порушення позивачем Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №213 від 15.06.2005 при подані податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року встановлена постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010 у справі №2а-3754/10/10/0170, яка набрала законної сили 25.11.2010.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м.Алушта Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (арк.с.101-103).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, так як уточнюючі розрахунки №29918 та №29919 від 15.10.2009 надані позивачем не за період, що перевірявся.

В судовому засіданні 10.11.2011 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін; представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

25.11.2009 головним державним податковим інспектором Державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної республіки Крим проведено невиїзну (камеральну) документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість поданої за жовтень 2009 року (дата реєстрації в податковому органі -17.11.2009 вх.№34064).

За результатами перевірки складено Акт №1580/15-2/04792883 від 25.11.2009 (арк.с.9-10).

Перевіркою встановлено порушення позивачем Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №213 від 15.06.2005: у рядку 23.3 "Значення рядків 8.5 та 8.6 додатка 5 (до Порядку заповнення та подання декларації) попереднього звітного (податкового) періоду" відображено 2558294,00 грн., а повинно бути 0, оскільки уточнюючі розрахунки на збільшення податкового кредиту у сумі 2558294,00 грн. №29918 від 15.10.2009 за травень 2008 року та №29919 від 15.10.2009 за червень 2008 року не визнані органами державної податкової служби, як податкова звітність та ними отримано статус "До відома".

Дані порушення призвели до завищення наступних показників:

- строки 23 "Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 23.1 (0 грн.) + рядок 23.2 (0 грн.) + рядок 23.3 (0 грн.) + рядок 23.4 (0 грн.) відображена сума 2558294,00 грн., а потрібно 0 грн.;

- завищення рядка 24 ("Залишок від'ємного значення попереднього періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 23 (0 грн.) -рядок 20 (43336,00 грн.) на суму 2514958,00 грн., а повинно бути 0 грн.;

- рядка 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду"(рядок 24 (0 грн.) -25 (0 грн.), на суму 2514958 грн., що призвело до заниження рядку 27 "Сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 20 (43336,00 грн. -рядок 23 (0 грн.) на суму 43336,00 грн.

На підставі підпунктів 7.7.5, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок та Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами":

- збільшена сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету -43336,00 грн.;

- зменшена сума від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 2558294,00 грн.;

- зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду -2514958,00 грн.

02.12.2009 на підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001041502/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 45502,80 грн., в тому числі за основним платежем - 43336,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2166,80 грн.(арк.с.8)

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000, Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054 (далі - Порядок).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків акту перевірки.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обов'язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відповідно до підпункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України №2181-ІІІ камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. Цим же підпунктом визначено випадок, в якому контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків: виявлення контролюючим органом арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 цього Закону встановлено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 15.10.2009 подані Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2008 та липень 2008 року (арк.с.23-30), згідно яких загальна сума податкового кредиту, що не враховані у декларації звітного періоду, за який виправляється помилка становить 2558294 (1859467 + 698827, загальні суми рядку 3 уточнюючих розрахунків), у тому числі за кодами рядків декларації, в якій було допущено помилки: - код 10.1 колонки Б -1859467 (декларації за липень 2008 року); код 10.1 колонки Б -698827 (декларації за травень 2008 року).

Відповідачем 20.10.2009 направлено позивачу повідомлення №5375/10/15 про те, що уточнюючі розрахунки позивача з податку на додану вартість на порушення вимог пункту 4.3 Наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 №827 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України" підписані не посадовими особами позивача, у зв'язку з чим уточнюючим розрахункам позивача від 15.10.2009 надано статус "до відома".

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010 у справі №2а-3754/10/10/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2010, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м.Алушті Автономної Республіки Крим щодо неприйняття як податкової звітності та надання статусу "до відома" уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №29918 та №29919 від 15.10.2009 до декларацій з податку на додану вартість за травень 2008 року та за липень 2008 року Державного підприємства «Айвазовське»та зобов'язано Державну податкову інспекцію в м.Алушті Автономної Республіки Крим прийняти уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №29918 та №29919 від 15.10.2009 до Декларацій з податку на додану вартість за травень 2008 року та за липень 2008 року Державного підприємства "Айвазовське" як податкову звітність, що заповнена та подана з дотриманням правил її заповнення та подання (арк.с.82-83).

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказана стаття визначає підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин. Положення статті повинні також запобігати ухваленню різних судових рішень щодо однієї й тієї самої обставини.

Існування такої підстави звільнення від доказування обумовлено тим, що особа, яка мала можливість спростовувати ту чи іншу обставину в іншому (адміністративному, цивільному, господарському) процесі і не зробила цього, не може спростовувати цю обставину і при розгляді адміністративної справи. Це правило застосовується у разі, якщо всі особи, які беруть участь у справі, брали участь й у справі, у якій було встановлено обставини.

У разі коли при встановленні обставин у вирішеній цивільній, господарській або адміністративній справі не брали участі певні особи, які беруть участь в адміністративній справі, що розглядається судом, то такі особи мають право заперечувати достовірність таких обставин.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи лише за умови, що в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини встановлені постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010 у справі №2а-3754/10/10/0170 щодо протиправності дій відповідача відносно неприйняття як податкової звітності та надання статусу "до відома" уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №29918 та №29919 від 15.10.2009 до декларацій з податку на додану вартість за травень 2008 року та за липень 2008 року, звільняються від доказування.

Отже, й висновок відповідача щодо порушення позивачем Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №213 від 15.06.2005 у зв'язку з невизнанням органами державної податкової служби уточнюючих розрахунків на збільшення податкового кредиту у сумі 2558294,00 грн. №29918 від 15.10.2009 за травень 2008 року та №29919 від 15.10.2009 за червень 2008 року у якості податкової звітності та ними отримано статус "До відома" є необґрунтованим.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача -суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірними податковим повідомленням-рішенням здійснено правомірно та обґрунтовано.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.11 у справі №2а-529/10/5/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.11 у справі №2а-529/10/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна