Рішення № 23604415, 18.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2012 р. Справа № 21/029-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради, Київська обл., м. Боярка

про стягнення 438 377,41 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність №118/10 від 26.12.2011р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.03.2012р. Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі-ДК «Газ України»/позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (далі-КП «Києво-Святошинська тепломережа»/відповідач) про стягнення 438 377,41 грн., з яких: 373 285,26 грн. заборгованості за договором №06/10-2980 БО-17 від 27.12.2010р., 28 805,68 грн. пені, 15 254,02 грн. 3% річних та 21 032,45 грн. інфляційних втрат.

Відповідач наявність 373 285,26 грн. заборгованості за договором №06/10-2980 БО-17 від 27.12.2010р. визнав та просив суд зменшити розміри пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2012р. порушено провадження у справі №21/029-12 та призначено справу до розгляду на 02.04.2012р.

В судовому засіданні 02.04.2012р. оголошувалась перерва до 18.04.2012р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2010р. між ДК «Газ України»(далі-постачальник) та КП «Києво-Святошинська тепломережа»(далі-покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2980 БО-17 (далі-Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п. 2.2 додатку №1 від 27.12.2010р. до Договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов Договору, протягом січня-квітня 2011 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 976 421,62 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Актах приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2011р. на суму 310 375,48 грн.,

- від 28.02.2011р. на суму 309 686,90 грн.,

- від 31.03.2011р. на суму 284 166,82 грн.,

- від 30.04.2011р. на суму 72 192,42 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов Договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, сплативши лише 603 136,36 грн., внаслідок чого за ним утворилось 373 285,26 грн. заборгованості.

Наявність 373 285,26 грн. заборгованості за Договором визнається також і відповідачем у повному обсязі.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 373 285,26 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за березень-квітень 2011 року згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 712, 692, 530 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 6.1.1, 4.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За таких обставин, підписання відповідачем спірних Актів приймання-передачі природного газу без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу, та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки станом на день прийняття рішення відповідач частково оплатив вартість поставленого газу, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та визнається відповідачем у повному обсязі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 373 285,26 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу за березень-квітень 2011 року згідно Договору підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 28 805,68 грн. пені, нарахованої з 06.09.2011р. по 05.03.2012р. на 373 285,26 грн. заборгованості за березень-квітень 2011р.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 28 850,35 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 28 805,68 грн. пені є обґрунтованою.

Водночас, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд, зокрема, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, оскільки виникнення заборгованості за Договором зумовлено скрутним фінансовим становищем, яке викликане значною заборгованістю споживачів відповідача (установ, організацій, що фінансуються з державного бюджету, а також інших суб'єктів господарювання) з оплати послуг з теплопостачання, що підтверджується довідкою №253 від 29.03.2012р. за підписом директора та головного бухгалтера КП «Києво-Святошинська тепломережа», відповідно до якої загальна сума заборгованості споживачів перед відповідачем за теплопостачання станом на 01.04.2012р. становить 19 403 000,00 грн.

Крім того, на підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем надано суду:

- звіт про фінансові результати КП «Києво-Святошинська тепломережа»за 2011 рік, відповідно до якого збиток від звичайної діяльності до оподаткування становить -7 133 000,00 грн., а чистий збиток за звітній період становить -2 060 000,00 грн.

- довідку №253 від 29.03.2012р. за підписом директора та головного бухгалтера КП «Києво-Святошинська тепломережа», відповідно до якої загальна сума заборгованості з різниці в тарифах у 1 кварталі 2012р. становить 5 307 300,00 грн.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення наведених норм кореспондуються з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Враховуючи викладене, оцінивши всі доводи та інтереси сторін, а також беручи до уваги той факт, що основним споживачем теплової енергії (газу), що була поставлена відповідачу для опалення, гарячого постачання та інших господарських та технологічних потреб, є населення, яке не здійснювало своєчасних розрахунків за теплопостачання, суд дійшов висновку про задоволення зазначеного клопотання відповідача та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача (28 805,68 грн.) на 50% до 14 402,84 грн. в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 16.02.2011р. у справі №07/138-38.1, від 16.01.2011р. у справі №12/64, від 08.02.2012р. у справі №8/033-11.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 15 254,02 грн. 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за спірними актами зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат, за періоди:

з 11.02.2011р. по 10.03.2011р. на 310 375,48 грн. заборгованості,

з 11.03.2011р. по 21.03.2011р. на 620 062,38 грн. заборгованості,

з 22.03.2011р. по 31.03.2011р. на 520 062,38 грн. заборгованості,

з 01.04.2011р. по 10.04.2011р. на 420 062,38 грн. заборгованості,

з 11.04.2011р. по 20.04.2011р. на 704 229,20 грн. заборгованості,

з 21.04.2011р. по 10.05.2011р. на 623 609,12 грн. заборгованості,

з 11.05.2011р. по 17.05.2011р. на 695 801,54 грн. заборгованості,

з 18.05.2011р. по 18.05.2011р. на 675 801,54 грн. заборгованості,

з 19.05.2011р. по 22.05.2011р. на 655 801,54 грн. заборгованості,

з 23.05.2011р. по 23.05.2011р. на 635 801,54 грн. заборгованості,

з 24.05.2011р. по 31.05.2011р. на 615 801,54 грн. заборгованості,

з 01.06.2011р. по 13.06.2011р. на 595 801,54 грн. заборгованості,

з 14.06.2011р. по 19.09.2011р. на 585 801,54 грн. заборгованості,

з 20.09.2011р. по 05.03.2012р. на 373 285,25 грн. заборгованості;

- 21 032,45 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за спірними актами зростаючим підсумком з урахуванням часткових оплат, за періоди:

з 11.02.2011р. по 10.03.2011р. на 310 375,48 грн. заборгованості,

з 11.03.2011р. по 21.03.2011р. на 620 062,38 грн. заборгованості,

з 11.04.2011р. по 20.04.2011р. на 704 229,20 грн. заборгованості,

з 11.05.2011р. по 17.05.2011р. на 695 801,54 грн. заборгованості,

з 14.06.2011р. по 30.09.2011р. на 585 801,54 грн. заборгованості,

з 01.10.2011р. по 31.01.2012р. на 373 285,25 грн. заборгованості.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, становить 15 289,73 грн. та 30 991,08 грн. відповідно, а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 15 254,02 грн. 3% річних та 21 032,45 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Клопотання ж відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в силу ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та проценти річних, є самостійними формами цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, які не відносяться до штрафних санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.05.2006р. у справі №10/557-26/155.

Оскільки приписами ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, у той час як 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є неустойкою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 551, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 233 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, 9, ідентифікаційний код 23576122) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 373 285 (триста сімдесят три тисячі двісті вісімдесят п'ять) грн. 26 коп. заборгованості, 14 402 (чотирнадцять тисяч чотириста дві) грн. 84 коп. пені, 15 254 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 02 коп. 3% річних, 21 032 (двадцять одну тисячу тридцять дві) грн. 45 коп. інфляційних втрат та 8 767 (вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 54 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.А. Ярема

Повне рішення складено 19.04.2012р.