Постанова № 23604344, 11.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2012 р. Справа № 5008/1702/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівСибіги О.М., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна», с. Проліски, Київська обл.на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 рокуу справі господарського суду Закарпатської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна», с. Проліски, Київська обл.доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр», м. Ужгород, Закарпатська обл.за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПублічного акціонерного товариства «Берегівський комбінат хлібопродуктів», м. Ужгород, Закарпатська обл. простягнення 456 598,46 грн.

за участю представників

позивача: Зауткін С.С.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна»(далі за текстом -ТОВ «АМАКО Україна») звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промисловий центр»(далі за текстом -ТОВ «Торгово-промисловий центр») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -публічного акціонерного товариства «Берегівський комбінат хлібопродуктів»(далі за тестом -ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів») про стягнення заборгованості в сумі 456 598,46 грн. за договором поруки.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.12.2011 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «АМАКО Україна»було відмовлено та визнано недійсним Договір поруки від 21.03.2011 року, укладений між ТОВ «Торгово-промисловий центр»(поручитель) та ТОВ «АМАКО Україна»(кредитор) в порядку п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що спірний Договір поруки від 21.03.2011 року укладено не в забезпечення виконання відповідного основного зобов'язання боржника ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», оскільки Договір про погашення заборгованості від 21.03.2011 року, іменований в договорі поруки як основний договір, не породжує правових наслідків у вигляді виникнення відповідного зобов'язання, у зв'язку з чим за своїм змістом спірний Договір поруки від 21.03.2011 року не відповідає вимогам законодавства, так як не містить існуючого цивільно-правового зобов'язання, забезпечуваного порукою.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ «АМАКО Україна»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розпорядженням секретаря другої судової палати від 09.04.2012 року № 03.08-05/177 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя -Божок В.С., судді -Сибіга О.М., Швець В.О.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким у задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідача та третю сторону згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.03.2011 року ТОВ «АМАКО Україна», як кредитором, та ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», як боржником, було укладено Договір про погашення заборгованості.

Відповідно до п. 1 вказаного Договору ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»підтвердив наявність грошового зобов'язання перед ТОВ «АМАКО Україна» в розмірі 456 598,46 грн., що становить присуджені до стягнення за рішенням господарського суду Закарпатської області у справі № 14/41 357 258, 89 грн. боргу, 18 655, 24 грн. інфляційних втрат, 7 773, 95 грн. 3% річних, 67 838, 08 грн. штрафу, 4 751, 30 грн. судових витрат, а також судові витрати по справі № 5008/194/2011 в сумі 321, 00 грн.

Згідно з п. 2 Договору сторонами обумовлено графік сплати боржником кредитору суми 456 598, 46 грн.

Пунктом 3 вказаного Договору визначено, що виконання зобов'язання за цим Договором забезпечується порукою ТОВ «Торгово-промисловий центр».

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.03.2011 року ТОВ «Торгово-промисловий центр», як поручителем, та ТОВ «АМАКО Україна», як кредитором, було укладено Договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ «Торгово-промисловий центр»поручається перед ТОВ «АМАКО Україна»за належне виконання ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» взятих на себе зобов'язань за Договором про погашення заборгованості від 21.03.2011 року.

Умовами Договору поруки від 21.03.2011 року, зокрема, встановлено, що кредитор набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що витікає з основного договору, при умові, якщо в установлений основним договором строк виконання боржником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не буде виконано, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання боржника у відповідній частині.

Незважаючи на направлену на адресу ТОВ «Торгово-промисловий центр»вимогу позивача від 11.10.2011 року № 1700 про виконання зобов'язання, грошові кошти сплачено не було.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу за договором поруки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини..

Відповідно до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України порука є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За змістом вказаних правових норм договір поруки є способом забезпечення виконання основного зобов'язання, яке виникло між боржником та кредитором. Сутність поруки полягає в тому, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого порукою, його виконання покладається на поручителя.

Отже, умовою виникнення зобов'язання поручителя перед кредитором є невиконання основного зобов'язання боржником.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, норми якої кореспондуються зі ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, якими врегульовано поняття та підстави виникнення господарського зобов'язання.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України регламентовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи з відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника, то відповідне боргове зобов'язання, яке виникло з відповідних передбачених законом підстав, продовжує існувати до повного його виконання.

Отже, в даному випадку, основне зобов'язання по оплаті присуджених до стягнення грошових сум за судовим рішенням по справі № 14/41 виникло з Договору № 1278/228936 від 01.10.2009 року, укладеного ТОВ «АМАКО Україна»та ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», а Договір поруки від 21.03.2011 року було укладено на стадії виконання судового рішення по справі № 14/41 і його положення стосуються порядку та строків оплати присуджених до стягнення за цим рішенням грошових сум.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що Договір поруки від 21.03.2011 року було укладено не в забезпечення виконання відповідного основного зобов'язання боржника ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», оскільки Договір про погашення заборгованості від 21.03.2011 року, іменований в Договорі поруки як основний договір, не породжує правових наслідків у вигляді виникнення відповідного зобов'язання.

Фактично за Договором поруки від 21.03.2011 року забезпечено виконання боржником ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»судового рішення по справі № 14/41, а також сплати судових витрат по справі № 5008/194/2011, що жодним чином не узгоджується із правовим змістом поруки та суперечить загальним правовим засадам забезпечення виконання зобов'язання, оскільки договір поруки забезпечує дійсне зобов'язання, тобто існуюче між кредитором та боржником основне зобов'язання, яке виникло з підстав, врегульованих відповідно до цивільно-правових норм.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що в силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", а відтак встановлення порядку та строків виконання судового рішення в добровільному порядку шляхом укладення договору чинним законодавством не передбачена.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських судів про те, що будь-яка домовленість сторін про порядок сплати суми, присудженої до стягнення за судовим рішенням, не може вважатися підставою виникнення іншого самостійного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Таким чином, виходячи з наведених положень закону, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що за своїм змістом спірний Договір поруки від 21.03.2011 року не відповідає вимогам законодавства, оскільки не містить існуючого цивільно-правового зобов'язання, забезпечуваного порукою, а тому такий Договір обгрунтовано визнано недійсним в порядку п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ТОВ «АМАКО Україна», викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року у справі № 5008/1702/2011 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді О.М. Сибіга

В.О. Швець