Постанова № 23604308, 18.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 5002-33/3571.1-2011(5002-26/6014-2010)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М.,суддівРогач Л.І., Уліцького А.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське"на постановуСевастопольського апеляційного господарського судувід10.01.2012р.у справі№5002-33/3571.1-2011Господарського судуАвтономної Республіки Кримза позовомПрокурора Роздольненського району Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки КримдоПриватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське"провідшкодування шкоди

за участю представників

- відповідача:ОСОБА_4 (довіреність від 16.03.2012р. № 16/03-1)- прокуратури:ОСОБА_5 (посвідчення № 231)

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим (далі -позивач), прокурор Роздольненського району Автономної Республіки Крим (далі -прокурор) просив стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" (далі -відповідач) на користь Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища шкоду в розмірі 129626,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що її завдано у зв'язку із відбором питної води без відповідного дозволу.

Справа судами розглядалась неодноразово. При новому розгляді позивачем були уточнені позовні вимоги, відповідно до яких він просив стягнути шкоду в сумі 129626,00 грн. на користь держави в дохід місцевого бюджету Чернишевської сільської ради.

Останнім рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.10.2011р. (суддя Радвановська Ю.А.) в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Євдокімов І.В., судді Антонова І.В., Маслова З.Д.) це рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, стягнуто шкоду в сумі 38887,80 грн. на користь держави в дохід місцевого бюджету Чернишевської сільської ради, та шкоду в сумі 90738,20 грн. на користь держави в дохід Державного бюджету України.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при проведенні Управлінням екологічної інспекції Перекопського регіону перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища АР Крим був встановлений факт забору поверхневих вод без дозволу на спеціальне водокористування, про що був складений відповідний акт перевірки від 11-14.06.2010р., згідно якого відповідач є первинним водокористувачем поверхневих вод, забір води для потреб зрошення здійснюється з поверхневих водоймищ, і у період з 01.01.2008р. по 03.07.2008р. відповідач здійснював забір поверхневих вод без дозволу на спеціальне водокористування.

Згідно довідки відповідача №225/10 від 14.06.2010р., за вказаний період відповідачем спожито поверхневих вод у кількості 197000,00 м3.

Відповідно до розрахунку, проведеному Республіканським комітетом природи Криму, збитки, заподіяні відповідачем самовільним водокористуванням, складають 129626,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові виходив з того, що позивачем та прокурором не доведено наявності всього складу правопорушення, що виключає відповідальність відповідача, а саме не доведено, що діями відповідача були завдані збитки, оскільки він в період здійснення забору води був платником фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується також в рахунок збору за спеціальне водокористування; забрану воду відповідач отримував відповідно до договору з Роздольненським управлінням водного господарства про надання платних послуг з подачі води, за що розрахувався; а 18.04.2008р. Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим по водогосподарському будівництву та зрошувальному землеробству був наданий висновок про погодження дозволу на спеціальне водокористування.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи вказане рішення та задовольняючи позов, своє рішення мотивував тим, що сплата відповідачем фіксованого сільськогосподарського податку не звільняє його від обов'язку отримати дозвіл на спеціальне водокористування, матеріалами справи підтверджено факт здійснення відповідачем правопорушення, за що згідно вимог законодавства стягується розрахована шкода.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновками виходячи з наступного

Відповідно до преамбули Водного кодексу України в умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Згідно статті 2 цього кодексу, завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Відповідно до статті 24 вказаного кодексу, завданням державного обліку вод є встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування, на основі яких здійснюється розподіл води між водокористувачами та розробляються заходи щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Пунктом 9 статті 44 цього кодексу передбачено, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, а згідно статті 110 - порушення водного законодавства тягне за собою, зокрема, цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України, відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до статті 111 вказаного кодексу підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відтак, відповідальність у вигляді відшкодування шкоди настає у разі здійснення спеціально водокористування без дозволу, що судами і було встановлено, а із наведених норм права вбачається, що таке водокористування забороняється, а тому сплата відповідачем фіксованого сільськогосподарського податку, укладення договору з Роздольненським управлінням водного господарства про надання платних послуг з подачі води, надання Республіканським комітетом Автономної Республіки Крим по водогосподарському будівництву та зрошувальному землеробству 18.04.2008р. висновку про погодження дозволу на спеціальне водокористування, не звільняють відповідача від відповідальності за спеціальне водокористування без дозволу, а відтак його доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Разом з тим, з наведених приписів статті 110 Водного кодексу України вбачається, що саме лише порушення водного законодавства тягне за собою цивільно-правову відповідальність, а стаття 111 цього кодексу передбачає, що відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, здійснюється в розмірах і порядку встановлених законодавством України.

Відтак, враховуючи ці норми права, та наведені вище у їх сукупності, суд касаційної інстанції зазначає, що посилання у касаційній скарзі на те, що Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів до спірних правовідносин не застосовується, не ґрунтується на вказаних нормах права, та є безпідставними.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, стягнув шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, на користь держави в дохід місцевого бюджету Чернишевської сільської ради, вказавши одержувачем коштів -місцевий бюджет Чернишевської сільської ради, та на користь держави в дохід державного бюджету України, вказавши одержувачем коштів -місцевий бюджет Чернишевської сільської ради.

Між тим, у ст.4 п.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, з порушенням наведених норм права здійснив стягнення коштів.

Відповідно до приписів статті 11110 ч.1 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вищевказане є підставою для зміни оскарженого судового рішення в частині стягнення шкоди, оскільки останні підлягають стягненню як на корись Державного бюджету України у вказаній вище частині, так і на користь місцевих бюджетів, на балансовий рахунок спеціального фонду.

В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.п.1, 5, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. у справі Господарського суду Автономної Республіки Крим №5002-33/3571.1-2011 в частині стягнення шкоди змінити.

Пункти 5 та 6 резолютивної частини постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. вважати пунктом 5 та викласти в наступній редакції:

"5. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення на користь Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевого бюджету Чернишевської сільської ради шкоду в сумі 129626 (сто двадцять дев'ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 00 коп., зарахувавши кошти на р/рахунок 331103311700242, МФО 824026, ідентифікаційний код 34740557, за кодом класифікації доходів бюджету 24062100, відкритий в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь.".

Пункти 7 та 8 резолютивної частини постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2012р. вважати відповідно пунктами 6 та 7.

В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

А.М. Уліцький