Постанова № 23604283, 18.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 5023/7583/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. -головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2011 року у справі № 5023/7583/11 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків, про стягнення коштів,

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився;

відповідача -ОСОБА_5 (дов. від 07.10.11),

в с т а н о в и в:

У вересні 2011 року позивач ПАТ КБ "Приватбанк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ФОП ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Вказував, що 23.05.07 між ним (банком) та відповідачем (клієнтом) був укладений договір № НА2180 банківського рахунку, згідно якого він зобов'язався відкрити клієнту поточний рахунок у національній та іноземній валюті та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснювати його розрахункове та косове обслуговування відповідно до чинного законодавства, а клієнт -здійснювати оплату за виконання банком операцій і надання послуг за цим договором згідно з тарифами, строками та порядком оплати, визначеними договором.

Зазначав, що починаючи з 13.06.08, через виникненням збою в роботі програмного комплексу банку, відповідач знімав з відкритого йому рахунку більше коштів, ніж було надходжень на даний рахунок, в зв'язку з чим станом на 28.11.08 утворилась заборгованість в сумі 13 963,66 грн., яка відповідачем на вимогу банку № 38 від 25.03.09 не була повернута.

Посилаючись на отримання відповідачем вказаних грошових коштів без достатніх правових підстав, позивач просив стягнути з відповідача 18 124,83 грн. безпідставно отриманих грошових коштів з підстав, що передбачені приписами ст. 1212 ЦК України, разом з інфляційними витратами за період з грудня 2008 року по липень 2011 року та 1 123,59 грн. річних за період з 29.11.09 по 04.08.11, а всього -19 248,42 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07 листопада 2011 року (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2011 року (колегія суддів у складі: Бородіної Л.І. -головуючого, Лакізи В.В., Хачатрян В.С.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 19 248,42 грн. безпідставно отриманих грошових коштів разом з інфляційними втратами та річними.

Судові акти мотивовані посиланнями на отримання відповідачем спірних грошових коштів без достатніх правових підстав, що відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України є підставою до покладення на нього обов'язку по їх поверненню позивачу разом з сумами інфляційних втрат та 3 % річних.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 264, 267 ЦК України та ст. 43 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.05.07 між позивачем (банком) та відповідачем (клієнтом) був укладений договір № НА2180 банківського рахунку, згідно якого банк зобов'язався відкрити клієнту поточний рахунок у національній та іноземній валюті та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснювати його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства, а клієнт -здійснювати оплату за виконання банком операцій і надання послуг за цим договором згідно з тарифами, строками та порядком оплати, визначеними договором.

Пунктом 1.2 договору банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнту, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Банк зобов'язаний приймати та виконувати розрахункові документи відповідно до чинного законодавства та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено іншими договорами між банком і клієнтом (п. 2.1.6 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас судами встановлено, що відповідач починаючи з 13.06.08 безпідставно знімала з відкритого їй позивачем рахунку більше коштів, ніж було надходжень на даний рахунок, в зв'язку з чим, станом на 28.11.08, утворилась заборгованість в сумі 13 963,66 грн., яка відповідачем на вимогу банку № 38 від 25.03.09 не була повернута.

Зазначені обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи випискою по рахунку, відкритому відповідачу та реєстрами кредитних платіжних документів (а.с. 65-72).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів повернення ФОП ОСОБА_4 спірних грошових коштів позивачу.

Приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що отримані відповідачем грошові кошти в сумі 13 963,66 грн. є такими, що отримані ним без достатніх правових підстав, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що зазначені кошти підлягають поверненню позивачу разом з інфляційними втратами та 3 % річних.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Щодо доводів касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом, необхідно зазначити наступне.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Судами встановлено, що перебіг позовної давності для звернення з даним позовом переривався поповнення відповідачем банківського рахунку, який перекривав відмінне значення по рахунку.

Останнім днем руху коштів по рахунку є 28.11.08, тому перебіг позовної давності для звернення з даним позовом почався саме з 28.11.08 та відповідно до вказаних норм матеріального права тривав до 28.11.11 і з цих обставин правильно виходили суди при розгляді спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 08.09.11, що в межах строку позовної давності для звернення з даними вимогами, тому зазначені доводи відповідача не відповідають вимогам ст.ст. 257, 261 ЦК України.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2011 року у справі № 5023/7583/11 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

О.А. Подоляк