Ухвала суду № 23596565, 04.04.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6392/11/0170/12

04.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-6392/11/0170/12 за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 13.10.11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, буд. 1, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна буд 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 року позовні вимоги Восходненського виробничого управління по житлово-комунальному господарству до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим від 19.05.2011р. № 0000162304 та №0000142304.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.10.2011 року, та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПАТ «Бром»зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.08.1996, за адресою АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, 1, про що видано свідоцтво (а.с. 78).

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Красноперекопського ВАТ «Бром», правонаступником якого є позивач, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за січень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки 06.05.11 відповідачем складено акт № 505/23-04/05444552, яким зафіксовано, що в порушення Податкового кодексу України позивачем завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язаннями та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за січень 2011 року на суму 668,00грн. та завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за січень 2011 року на суму 261186,00грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем 19.05.11 прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000162304, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за січень 2011 року на 668,00грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00грн. (а.с. 17) та № 00000142304, згідно з яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року на 94519,00грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00грн. (а.с. 18).

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень набрав чинності Податковий кодекс України, розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п. 187.1 статті 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань і постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника

податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання

товарів /послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі

відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника

податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної

декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує акт постачання послуг платником додатку.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або

ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на

баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 статті 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п. 200.4 статті 200 ПК України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх

податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету

України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі

податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за

отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум. що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

Таким чином, згідно з ПК України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку, за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги).

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України надання покупцю заповненої податкової накладної є обов'язком продавця.

В податковій накладній №183 від 31.12.10 місцезнаходження ТОВ -"Дніпрохімальянс»зазначено: м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова. 6А, кв.83 (а.с. 117).

Відповідач в матеріалах перевірки не наведено норму права, яка зобов'язує покупця після отримання податкової накладної перевіряти достовірність вказаного в ній місцезнаходження продавця.

Згідно п. 184.5 ст. 184 ПК України особа позбавляється права на виписку податкових накладних з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, однією з підстав для чого п.п. «ж»п.п. 184.1. ПК України передбачає наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання).

Пункт 183.13 ст. 183 ПК України зобов'язує центральний орган державної податкової служби саме для інформування платників податку щодекадно оприлюднювати на своєму веб-сайті дані з реєстру платників ПДВ (без відображення місцезнаходження), інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ.

Матеріали справи містять роздрукований лист з веб-сайту Державної податкової адміністрації України станом на момент звернення з позовом 23.05.11, згідно якого ТОВ «Дніпрохімальянс»зареєстровано платником ПДВ 10.01.06, реєстрація не анульовувалась, є дійсною (а.с. 118).

Таким чином, використана відповідачем при проведенні перевірки стосовно відсутності ТОВ «Дніпрохімальянс»за місцезнаходженням довідка відділу податкової міліції є неналежним доказом, відповідно до п. 4 ст. 70 КАС України.

Позивач 11.10.10 або зі сплином двох місяців після акту відділу податкової міліції отримав з Єдиного державного реєстру витяг по ТОВ «Дніпрохімальянс», з якого вбачається державна реєстрація за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова, 6А, кв.83, на відсутність саме по якій посилається відповідач.

ТОВ «Дніпрохімальянс»надало відповідачу лист від 17.08.10 за результатами складання актів відділу податкової міліції від 09.08.10 про відсутність за місцезнаходженням, в якому стверджується про проведення перевірки за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова, 6А, кв.83 після закінчення робочого часу, фактичне знаходження за даною адресою.

Відповідачем не наведено жодного доказу на спростування цього.

При цьому відповідач визнає факти настання в січні 2011 року подій отримання позивачем товару та податкової накладної, використання товару в господарській діяльності.

В грудні 2010 року до спірних правовідносин застосовувались норми Закону України "Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій з необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону (у редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Наведені норми закону свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів відповідача щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених позивачем у вартості товару, отриманого за господарськими операціями з ТОВ «Дніпрохімальянс».

Відповідач не заперечує настання в грудні 2010 року перших подій виконання (оплата або постачання) та отримання позивачем податкових накладних на суму 24229,40грн., а також повного двостороннього виконання зобов'язань (і оплата, і постачання товару) на суму 15055,93грн., використання товару в господарській діяльності.

В грудні 2010 року у взаємовідносинах з ТОВ «Дніпрохімальянс»настали події повного двостороннього виконання зобов'язань (і оплата, і постачання) на суму ПДВ 15055,93грн., саме які включені позивачем до бюджетного відшкодування, а не зазначені відповідачем 24229,00грн.

Підтвердженням реальності здійснення господарських операцій з ПП «РТС-Сталь», по яких було сплачено позивачем в тому числі ПДВ в розмірі 1508,00грн. є податкова накладна №1298 від 08.12.10 на 1545,70 грн. і розрахунок коригування до неї № 5/1298 від 27.12.10 на мінус 37,70 грн. (а.с. 124, 126).

Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку встановлює первинні документи. Згідно п. 2 ст. 3 Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Судова колегія зазначає, що податкова звітність ПП «РТС-Сталь»не належить до первинних документів позивача, а автоматизована база даних на рівні ДПА взагалі до первинних документів.

Відповідач не заперечує настання в грудні 2010 року подій повного двостороннього виконання зобов'язань (і оплата, і постачання товару), отримання позивачем податкових накладних, використання товару в господарській діяльності.

Доводи відповідача щодо наявності на сайті Державної податкової адміністрації України інформації про анулювання реєстрації ПП «РТС-Сталь»платником ПДВ в зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням, не можуть свідчить про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за рахунок операцій з ПП «РТС Стать», у зв'язку з тим, що анулювання відбулося 10.03.11, тобто після завершення взаємовідносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення господарських операцій ТОВ «Аксіома»зареєстровано платником ПДВ 30.09.1997, реєстрація не була анульовувана, є дійсною (а.с. 141).

Відповідач також не заперечує проти настання в грудні 2010 року перших подій виконання (оплата або постачання) та отримання позивачем податкових накладних на 213888,37грн., а також повного двостороннього виконання зобов'язань (і оплата, і постачання товару) на суму 29166,00грн., саме які включені позивачем до бюджетного відшкодування, використання товару в господарській діяльності.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»встановлює, що якщо відомості були внесені до Єдиного державного реєстру, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня знесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи ТОВ «Крим опт торг юг резерв»- контрагента позивача.

Таким чином, контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських

операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній фюрмі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати які обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і деталізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно панків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих юрм.

Таким чином, акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства суб'єктами господарювання, в зв'язку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Судова колегія зазначає, що позивачем сформовано податковий кредит в грудні 2010 з ПДВ в сум 4071,00 грн. за рахунок господарської операції з виконання робіт ТОВ «БрендСтрой», на підставі податкової накладної 23.12.2010 № 2553, акту прийомки виконаних підрядних робіт (а.с.145-147).

Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства, іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Крім того, реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Дніпрохіманлянс», ПП «РТС _Сталь», ТОВ «Аксіома», ТОВ «Брендстрой»підтверджують податкові накладні, докази оплати товару, докази фактичної поставки товару, надання робіт та послуг, та використання отриманих товарів, робіт та послуг в господарської діяльності позивача (а.с. 115-149, 199-211 )

Таким чином, висновок відповідача про зменшення суми від'ємного значення за січень 2011 року за рахунок податкової накладної №183 від 31.12.10 на суму ПДВ 667,60 грн., виданої ТОВ «Дніпрохімальянс», про зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року на 94519,00грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпрохімальянс»24229,00грн., ПП «РТС-Сталь»1508,00грн., ТОВ «Аксіома»29166,00грн. не відповідає чинному законодавству.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, яка містить додаток 2 з деталізацією суми бюджетного відшкодування та залишку від'ємного значення по періодам виникнення. Під час перевірки відповідач, залишивши незмінним в цілому розмір частини залишку від'ємного значення, сплаченого постачальникам, змінивши деталізацію по місяцям відносно суми 327883,00грн., в тому числі і по періодам, що розглядаються - серпню 2008 року та липню 2009 року. ( акт перевірки від 18.06.2010 № 655/23-4/05444552/72(а.с.154-156,157).

На підставі викладеного відповідач здійснив перерозподіл сум від'ємного значення по податковим періодам, залишивши незмінними підсумкові показники.

На вимогу відповідача провів вказане коригування, надаючи в подальших податкових періодах додаток 2 до декларації з його врахуванням.

В додатку 2 до декларації за січень 2011 року залишок від'ємного значення розподілений по періодам, частина яких співпадає з періодами вищевикладеного коригування відповідача. Зокрема, визначений відповідачем залишок за серпень 2008 року 192721,00грн. залишився взагалі незмінним, а за липень 2009 року з врахуванням вже частково здійсненого його відшкодування по попереднім деклараціям зменшився з 35618,00 до 34285,00грн. (а.с. 84-87).

Таким чином, позивач в декларації за січень 2011 року розподіл залишку від'ємного значення здійснив у відповідності з вимогами позицією відповідача в акті перевірки №655/23-4/0544552/72.

Отже, висновки відповідача щодо завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року в розмірі 39616, 00 грн. суперечать висновкам самого ж відповідача, викладеним підчас перевірки минулих періодів.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача є правильним.

Рішення судом першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.10.11 у справі № 2а-6392/11/0170/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко