Ухвала суду № 23595775, 19.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6315/11/0170/15

19.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Єланської О.Е.,

суддів Кукти М.В. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Плисенко Ф.Ю.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДУГА-ТРЕЙДІНГ" - ОСОБА_2, довіреність № 2 від 23.01.12 року;

представник відповідача - Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 16.11.11 року по справі № 2а-6315/11/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАДУГА-ТРЕЙДІНГ" (вул. Центральна, 1-А, с. Лікарственне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97557)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Бєлова, 2 а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 16.11.2011 року у справі № 2а-6315/11/0170/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Бауер Крим" до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 0000662302 від 19.05.2011 року. Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартін Бауер Крим" судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, грубо порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні 19.03.2012 року представник позивача заявив клопотання про заміну позивача по справі ТОВ "Мартін Бауер Крим" на його правонаступника ТОВ "РАДУГА-ТРЕЙДІНГ" разом з клопотанням позивач надав суду копії статуту ТОВ "РАДУГА-ТРЕЙДІНГ", копію протоколу загальних зборів та витяг з Єдиного Державного Реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та довідку з ЄДРПОУ.

В судове засідання 19.03.2012 року представник Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши заперечення на апеляційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок підприємства у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в за жовтень, листопад, грудень 2010 року.

За результатами перевірки складений акт №719/23-02/33763442 від 05.05.2011 року, за висновками якого встановлено порушення пп.7.4.4., 7.4.5. п.7.4. п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР., ст. ст. 198, 199п. 200.4., п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2011 року у сумі 89089,00 грн., у зв'язку з чим збільшень залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 року у сумі 89089,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000662302 від 19.05.2011 року, якими встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 89089,00 грн.

Згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

У підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що оскільки сума бюджетного відшкодування позивачем була заявлена у декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року

Пункт 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї норми слід розуміти здійснення оплати цієї суми постачальникам в складі ціни придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Таким чином, під час встановлення факту надмірної спати ПДВ, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми ПДВ, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг, які відносяться до господарської діяльності позивача.

Отже, сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати ним податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що вимога щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2011 року позивачем була надана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період лютого 2011 року, в рядку 25.1 якої підприємство відобразило, що 89089,00 грн., є сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у зв'язку з чим додало до податкової декларації також розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування. Відповідно до додатку №2 до декларації з ПДВ за лютий 2011 року зазначена сума складає з наступних сум -88907,00 грн.,67.00 грн., 115.00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що одним з основних постачальників позивача, формуючим заявлену суму бюджетного відшкодування у лютому 2011р. у розмірі 88907.00 грн., є ТОВ «Фітосовхоз Радуга», яке у жовтні 2010р. було постачальником рослинної лікарської сировини.

Зокрема, у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини ТОВ «Фітосовхоз Радуга»на підставі договору №1 поставки рослинної лікарської сировини від 01.01.2010 року.

Відповідно до умов договору постачальник був зобов'язаний передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити лікарську рослинну сировину по номенклатурі, кількості і цінам, вказаним у Специфікаціях.

Відповідно до специфікації №16 (додаток №16 від 06.10.2010 року до договору №1 від 01.01.2010 року) предметом постачання є квіти ромашки 2 сорт у кількості 1274,00 кг. за ціною за 1 кг. - 23,76 грн. з ПДВ на суму 30270,24 грн. з ПДВ; ехінацея пурпурна (корінь) -1898,00 кг. за ціною 60,00 грн. з ПДВ за 1 кг. на суму 113880,00 грн. з ПДВ; квіти ромашки -3577,00 кг. за ціною 38,40 грн. з ПДВ за 1 кг. на суму 137356,80 грн. з ПДВ; алтей (корінь) -5640,00 кг. за ціною 18,96 грн. з ПДВ за 1 кг. на суму 106934,40 грн. з ПДВ , а всього на суму 388441,44 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору ТОВ «Фітосовхоз Радуга»були виписані рахунок-фактура №СФ-0000355 від 06.10.2010 року на загальну суму 388441,44 грн., в тому числі ПДВ -64740,24 грн., №СФ-0000356 від 07.10.2010 року на загальну суму 432000,00 гривень, в тому числі ПДВ -72000,00 гривень.

Згідно платіжного доручення №400 від 13.12.2010 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000355 від 06.10.2010 року за рослинну сировину (ромашка «Манзана», ехінацея корінь, ромашка квіти, алтей корінь) на суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ -1666,67 гривень, платіжного доручення №4 від 18.01.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000355 від 06.10.2010 року за рослинну сировину (ромашка 2с, ехінацея корінь, ромашка квіти, алтей корінь) на суму 288441,44 грн., в тому числі ПДВ -48073,57 гривень відповідно до умов договору позивач здійснив оплату за продукцію на загальну суму 388441,44 грн., в тому числі ПДВ -64740,24 грн.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що сума податку на додану вартість - 64740,24 грн. була сплачені ТОВ "Мартін Бауер Крим", зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця -ТОВ «Фітосовхоз Радуга».

Відповідно до Специфікації №17 (додаток №17 від 07.10.2010 року до договору №1 від 01.01.2010 року) предметом постачання є шавлія листя у кількості 20000.00 кг. за ціною за 1 кг. -21,60 грн. з ПДВ на суму 432000,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору продавцем були виписані рахунок-фактура №СФ-0000356 від 07.10.2010 року на загальну суму 432000,00 гривень, в тому числі ПДВ -72000,00 гривень.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення №5 від 18.01.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000356 від 07.10.2010 року за рослинну сировину (шавлія листя) на суму 20000,00 грн., в тому числі ПДВ -3333,33 гривень, платіжного доручення №34 від258.01.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000356 від 07.10.2010 року за рослинну сировину (шавлія листя) на суму 225000,00 грн., в тому числі ПДВ -37500,00 гривень, платіжного доручення №38 від 02.02.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000356 від 07.10.2010 року за рослинну сировину (шавлія листя) на суму 187000,00 грн., в тому числі ПДВ -31166,67 гривень відповідно до умов договору позивач здійснив оплату за продукцію на загальну суму 432000,00 гривень, в тому числі ПДВ -72000,00 грн.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що сума податку на додану вартість - 72000,00 грн. була сплачена позивачем. Зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця -ТОВ «Фітосовхоз Радуга».

Матеріалами справи встановлено, що позивачем від ТОВ «Фітосовхоз Радуга»була отримана податкова накладна №620 від 06.10.2010 року на загальну сума -388441,44, в т.ч. ПДВ -64740,24 грн., податкова накладна №622 від 07.10.2010 року на загальну сума -432000,00 грн., в т.ч. ПДВ -72000.00 грн.

Фактичне отримання товару для подальшого використання у господарської діяльності позивача, а відтак і здійснення господарської операції, підтверджуються наступними документами.

Матеріалами справи також встановлено, що товар, який є предметом договору, був отриманий позивачем, що підтверджується видатковими накладними № РП-0000457 від 06.10.2010 року загальна сума -388441,44, в т.ч. ПДВ -64740,24 грн.) та № РП-0000459 від 07.10.2010 року (загальна сума -432000,00 грн., в т.ч. ПДВ -72000.00 грн.).

Крім того, в подальшому зазначений товар був реалізований ВАТ «Красногорсклексредства», ТОВ «Мартін Бауер Польська»що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Вказані обставини відображені у бухгалтерському обліку позивача, а саме: отримання та оприбуткування, а також подальша реалізації товару відображено у рахунках 281, 631,362.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товару з метою використання в господарської діяльності за договором №1 поставки рослинної лікарської сировини від 01.01.2010 року, тобто наявність матеріального результату господарської діяльності.

Отже, укладення договору було спрямовано на реальне настання правових наслідків і при виконанні цього договору, зокрема, позивач діяв в межах діючого законодавства України.

Вказані суми податку на додану вартість, згідно податкової накладної №620 від 06.10.2010 року (загальна сума -388441,44, в т.ч. ПДВ -64740,24 грн.), №622 від 07.10.2010 року (загальна сума -432000,00 грн., в т.ч. ПДВ -72000.00 грн.), були включені до складу податкового кредиту у звітному періоді жовтня 2010 року, у подальшому у лютому 2011 року у зв'язку із сплатою податку на додану вартість в ціні придбаного товару у січні 2011 року сума у розмірі 88907,00 грн. заявлена до бюджетного відшкодування, що встановлено актом перевірки.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору суборенди землі від 24.09.2008 року, який укладений між ТОВ «Фітосовхоз Радуга»та позивачем, ТОВ «Фітосовхоз Радуга»передав суборенду земельну ділянку загальною площею 62,64 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, раніше наданих в оренду ТОВ «Фітосовхоз Радуга», розташованих на території Пожарської сільської ради. Відповідно до п. 9 договору розмір суборендної плати встановлюється згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», і становить 0,1% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки на три роки, що складає 1424,36 грн. на рік, 118,70 грн. на місяць.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Фітосовхоз Радуга»були виписаний рахунок-фактура №СФ-0000410 від 31.12.2010 року (суборенда земельної ділянки площею 62,6410 га за період з 14.07.2010 року по 31.12.2010 року) на суму 690,70 грн., в тому числі ПДВ -115,12 грн.

Згідно платіжного доручення №24 від 24.01.2011 року позивачем була сплачена сума у розмірі 690,70 грн., в тому числі ПДВ -115,12 грн.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що сума податку на додану вартість - 115,12 грн. була сплачена позивачем. Зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок постачальника -ТОВ «Фітосовхоз Радуга».

Матеріалами справи встановлено, що позивачем від ТОВ «Фітосовхоз Радуга»була отримана податкова накладна №758 від 31.12.2010 року на загальну сума 690,70 грн., в тому числі ПДВ -115,12 грн., зазначена сума ПДВ увійшла до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Фактичне отримання послуг для подальшого використання у господарської діяльності позивача, а відтак і здійснення господарської операції, підтверджуються актом прийому передачі №ОУ-000211 та оборотне-сальдовою відомістю за рахунком №23.

Відповідно до умов договору №100 від 04.09.2007 року ТОВ «Кримавтопорт»взяв на себе зобов'язання щодо митного оформлення експортно-імпортних і транзитних вантажив позивача.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Кримавтопорт»виписаний рахунок-фактура №0002587 від 17.12.2010 року (підготовка та установка до митного огляду транспортного засобу з експортним вантажем) на загальну суму 400,00 грн. втому числі ПДВ -66,67 грн.

Згідно платіжного доручення №425 від 23.12.2011 року позивачем була сплачена сума у розмірі 400,00 грн., в тому числі ПДВ -66,67 грн.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що сума податку на додану вартість - 66,67 грн. була сплачена позивачем. Зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця -ТОВ «Кримавтопорт».

Матеріалами справи встановлено, що позивачем від ТОВ «Кримавтопорт»була отримана податкова накладна №2615 від 17.12.2010 року на загальну сума 400,00 грн., в тому числі ПДВ -66,67 грн., зазначена сума ПДВ увійшла до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Фактичне отримання послуг для подальшого використання у господарської діяльності позивача, а відтак і здійснення господарської операції, підтверджуються актом прийому передачі №ОУ-0002615 та вантажно-митною декларацією.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час складання та отримання податкових накладних, реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Фітосовхоз Радуга»та ТОВ «Кримавтопорт»у період, коли ними були виписані податкові накладні, були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були юридичними особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Згідно положень п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Відповідно до вимог статті 200 Податкового кодексу, при наявності фактичної сплати ПДВ платник податку має право включити суму бюджетного відшкодування до податкової декларації в наступному податковому періоді на протязі 1095 днів, якщо зазначена сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що загальна сума бюджетного відшкодування 89089 грн. була обчислена платником в повній відповідності з нормами п. 200.4 Податкового кодексу України, тому будь-які порушення цих норм з боку позивача відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що суми ПДВ у розмірі 89088,69 грн. була фактично сплачена позивачем у січні 2011 року, товари та послуги, отримані позивачем з метою використання у господарської діяльності, а також позивачем правомірно включена сума ПДВ у розмірі 89088,69 грн. до суми бюджетного відшкодування у лютому 2011 року.

При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а спірне податкове повідомлення -рішення № 0000662302 від 19.05.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 16.11.11 року по справі № 2а-6315/11/0170/15, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 16.11.11 року по справі № 2а-6315/11/0170/15, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.Е.Єланська

Судді підпис М.В. Кукта

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська