Постанова № 23595322, 19.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-8999/11/16/0170

19.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Мостиським РВ УМВС України у Львівській області, від 21.02.2001, довіреність № 16/03-12/1 від 16.03.12

відповідачів: не з'явився ( Головний державний інспектор з охорони навколишнього природного се6редовища Азовського та Чорного морів Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Медведєв Олег Валерійович),

не з'явився (Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України),

не з'явився ( Державний інспектор Бушуєв С.Л.),

не з'явився (Державний інспектор Резніков М.Г.),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 08.11.11 у справі № 2а-8999/11/16/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" (вул. Ленінградська, 15, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)

до Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Медведєва Олега Валерійовича (вул. Ширяєва, 5, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)

Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (вул. Ширяєва, 5, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

Державного інспектора Бушуєва С.Л. (вул. Ширяєва, буд.5, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)

Державного інспектора Резнікова М.Г. (вул. Ширяєва, буд.5, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)

про визнання протиправними дій та визнання протиправним скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.2011 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" до Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України Медведєва Олега Валерійовича, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного інспектора Бушуєва С.Л., Державного інспектора Резнікова М.Г., - відмовлено повністю (т.1, арк. с. 220-226).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи рішення № 9/1749 від 08.06.11 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності позивача в частині експлуатації 35 будиночків санаторно-курортного комплексу "Зелений мис", діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, з дотриманням основних принципів адміністративної юстиції, тому підстав для задоволення адміністративного позову в частині визнання дій Головного державного інспектора Медведєва О.В. щодо прийняття рішення та визнання протиправним і скасування прийнятого рішення № 9/1749 від 08.06.11 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ТОВ "Вест Іст Груп" в частині експлуатації 35 будиночків санаторно-курортного комплексу "Зелений мис" немає. Крім того, оскільки, лист позивача №122-24/06 від 24.06.2011 є фактично листом, у якому позивач висловив незгоду зі змістом оскаржуваного рішення, та таким чином у Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів Медведєва О.В. не було підстав для скасування прийнятого ним 08.06.11 року рішення № 9/1749. Щодо складання Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.06.11 суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано жодного обґрунтування позовних вимог в цій частині, в той час як при розгляді справи встановлено, що зазначений акт складений посадовими особами контролюючого органу у межах наданих їм повноважень та відповідає нормам чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням суду, позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (т.2, арк. с. 3-5).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції не повно встановлені всі обставини у справі, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в діях позивача відсутні порушення норм законодавства, які наведені у Акті перевірки, позивач не є суб'єктом відповідних правовідносин.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 19.03.2012 представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з підстав, викладених в ній, позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання, призначене на 19.03.2012 відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили, про дату та час апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (т.2, арк.с. 124-126), про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідачі викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно Довідки АБ №408016 від 05.04.2011 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій, позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп", зареєстрований у якості юридичної особи 18.05.2000 виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, ідентифікаційний код 30973294.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є:

- будівництво будівель;

- організація будівництва об'єктів нерухомості для продажу чи здавання в оренду;

- дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки;

- надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших групувань;

- здавання в оренду власного нерухомого майна (т.1, арк.с. 52).

03.06.2011 посадовими особами відповідача проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства за адресою: м. Ялта, м. Алупка, вул. 1 Травня, район будинку № 3 (нижче Піонерського парку).

За результатами перевірки складено Акт б/н, яким зафіксовано, що на момент перевірки на земельній ділянці площею 1,4700 га, що знаходиться у оренді позивача та надана "для обслуговування багатоквартирного, багатофункціонального житлового будинку", виявлено 35 будиночків, збудованих на бетонно-свайному фундаменті, також у західній частині земельної ділянки виявлено капітальне будівництво підпірної стіни на бетонному фундаменті. На момент перевірки довжина стіни складає 70 м. Проект будівництва зазначених об'єктів відсутній. Проект з оцінки впливу на навколишнє середовище відсутній. Позитивний висновок екологічної експертизи відсутній, що є порушенням Закону України "Про екологічну експертизу", Водного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

В Акті зазначено також, що при візуальному огляді території земельної ділянки виявлено значну кількість побутових та будівничих відходів, які знаходяться в районі КНС, що є порушенням Закону України "Про відходи", встановлено інші порушення Закону України "Про відходи" (т.1, арк. с. 79-82).

08.06.2011 на підставі зазначеного Акту перевірки Головним державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів Медведєвим О.В. прийнято рішення № 9/1749 про тимчасову заборону (зупинення) з 08.06.2011 року діяльності ТОВ "Вест Іст Груп" в частині експлуатації 35 будиночків санаторно-курортного комплексу "Зелений мис", розташованого за адресою: АР Крим, м.Алупка, вул. 1 Травня, район будинку № 3 (нижче Піонерського парку).

Зобов'язано керівника ТОВ «Вест-Іст-Груп»Грабаренко А.В.:

- надати відповідачу проект будівництва, відповідно з розділом ОВНС (оцінка впливу на навколишнє середовище) для проведення екологічної експертизи по проекту будівництва та обслуговування будиночків;

- отримати дозвіл та ліміти на утворення і розміщення відходів у навколишньому природному середовищі;

- не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях;

- призначити відповідальну особу у сфері поводження з відходами;

- розробити у встановленому порядку плани організації роботи у сфері поводження з відходами;

- розробити план дій, погоджений із спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, на випадок виникнення надзвичайної ситуації пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами;

- завести журнал первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, знешкоджуються та видаляються;

- розробити технічні паспорти на всі види відходів, що утворюються в процесі діяльності (т.1, арк. с. 10-11).

14.06.2011 за вих. №122-24106 позивачем, на виконання зазначеного рішення відповідача, надіслано письмові пояснення (т.1, арк. с. 15-19).

22.07.2011 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів, з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними дії Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів Медведєва О.В. щодо прийняття рішення №9/1749 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" в частині експлуатації 35 будиночків санаторно-курортного комплексу "Зелений мис", розташованого за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. 1-го Травня, район будинку №3 (нижче Піонерського парку) від 08.06.2011 та складання акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.06.2011 складеного Державним інспекторами з охорони навколишнього середовища Азовського та чорного морів Бушуєвим С. Л. та Резніковим М. Г.;

- визнати протиправними та скасувати рішення №9/1749 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп»в частині експлуатації 35 будиночків санаторно-курортного комплексу «Зелений мис», розташованого за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул.. 1-го Травня, район будинку №3 (нижче Піонерського парку) від 08.06.2011 ;

- визнати протиправною бездіяльність Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів Медведєва О.В. щодо неприйняття рішення про відновлення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп»в частині 35 будиночків санаторно-курортного комплексу «Зелений мис», розташованого за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. 1-го Травня, район будинку №3 (нижче Піонерського парку);

- визнати протиправними дії Державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів Бушуєва С.Л. та Резнікова М.Г. щодо складання Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.06.2011 (т.1, арк. с. 3-9).

09.06.2009 між позивачем та Алупкінською міською радою, на підставі Рішення №23/7 32 чергової сесії 5 скликання Алупкінської міської ради від 02.04.2009, укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1.1. якого Алупкінська міська рада передає, а позивач приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 1,4700 га, розташовану за адресою: Автономна Республіка Крим. м. Алупка. вул. Першого Травня, район буд. № 3 (нижче Піонерського парку): кадастровий №:0111970200:01:004:0125; для обслуговування багатоквартирного та багатофункціонального житлового будинку. Договір зареєстровано 22.02.2010 за №041000700002 в Ялтинському відділенні КРФ ДП «ЦДЗК»(т.1, арк. с. 20-35).

29.12.2009 рішенням №562 Виконавчого комітету Алупкінської міської ради затверджено генеральний план тимчасового встановлення будиночків для проживання та оздоровлення по вул. Першого Травня, в районі Піонерського парку в м. Алупка, тобто на вищевказаній земельній ділянці, яка була передана позивачу в оренду (т.1, арк. с. 36).

18.03.2010 рішенням №84 Виконавчого комітету Алупкінської міської ради позивачу надано дозвіл на встановлення тимчасових некапітальних споруд модульного типу на залізобетонних платформах з колонами, за адресою: м. Алупка, вул. Першого Травня, 3 (нижче Піонерського парку), тобто на вищевказаній земельній ділянці, яка була передана позивачу в оренду (т.1, арк. с. 37).

Згідно Акту вводу в експлуатацію б/н від 01.07.2010, затвердженому міським Головою м. Алупка, на підставі Свідоцтва А00 №775089 та рішення Виконавчого комітету Алупкінської міської Ради від 29.12.2009 №562, позивачем введено в експлуатацію тимчасове встановлення будиночків для проживання та оздоровлення за адресою: м. Алупка, вул. Першого Травні, в районі Піонерського парку на які видано Сертифікат відповідності серія ДЕ №UА9.019.01234-11 строком з 03.06.2011 по 02.06.2014 (т.1, арк. с. 38-39).

29.09.2009 між позивачем та фірмою «Альтфатер Крим»укладено договір № 01910 на вивезення твердих побутових відходів з додатками (т.1, арк. с.40-41).

Дію договору пролонговано додатковими угодами від 01.02.2010 та від 01.02.2011 (т.1, арк. с. 41-зворотній бік, арк.с. 42).

21.06.2011 між позивачем та Комунальним підприємством Алупкінської міської Ради «Комбінат благоустрою»укладено договір №1058 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (т. 1, арк. с. 46-47).

31.05.2011 між позивачем та Державним підприємством «Національний центр поводження з небезпечними відходами»на підставі Положення, Довіреності, Ліцензії Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №361482 від 16.11.2007, №298731 від 25.04.2007, №433771 від 22.06.2009, укладено Договір №3636/12 приймання-здавання небезпечних відходів і вторинної сировини (т.1, арк. с.48-49).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах, в яких повинна здійснюватись перевірка постанови, встановлюватись обставини і досліджуватись докази учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції -скасуванню, з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог частково, та закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Державних інспекторів з охорони навколишнього середовища Азовського та Чорного морів Бушуєва С.Л. та Резнікова М.Г. щодо складання Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.06.2011, з наступних підстав.

На правовідносини сторін поширюються норми Конституції України, Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі -Закон України №877-V), Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011, № 3038-VI (далі -Закон України № 3038-VI), Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991, № 1264-XII (далі Закону України №1264-XII), Закону України "Про екологічну експертизу" від 09.02.1995 №45/95-ВР (далі Закон України №45/95-ВР), Закону України "Про відходи" №187/98-ВР від 05.03.1998 (далі Закон України- №187/98-ВР).

Відповідно до ст. 20 Закону України №1264-XII встановлена компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях, до якої, зокрема, належить обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст.34 Закону) .

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) встановлений Законом України №877-V, який застосовується до спірних правовідносин сторін при з'ясуванні обставин та дотримання порядку проведення перевірки позивача. Іншого спеціального закону чи підзаконного нормативно-правового акту, який визначає порядок проведення перевірок Державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією чи органами в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів немає.

В статті 2 Закону України №877-V вказано, що його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства та касових операцій, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю суб'єктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, телекомунікації, поштовий зв'язок, радіочастотний ресурс України, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки, державного нагляду (контролю) за дотриманням ліцензійних умов транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподілу, постачання природного газу, зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється ліцензійними умовами провадження господарської діяльності із зберігання природного газу.

Таким чином, на правовідносини сторін поширюється дія Закону України №877-V.

При здійсненні перевірки відповідачем не дотримані вимоги вищезазначеного Закону, тому висновки, викладені в Акті перевірки не могли бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 26 Закону України № 1264-XII, в Україні здійснюються державна, громадська та інші види екологічної експертизи, порядок проведення екологічної експертизи визначається законодавством України.

Згідно статті 27 зазначеного закону екологічній експертизі підлягають:

а) проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районної планіровки;

б) пункт "б" частини першої статті 27 виключено, згідно Закону України №3038-VІ від 17.02.2011;

в) проекти інструктивно-методичних і нормативно-технічних актів та документів, які регламентують господарську діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище;

г) документація по створенню нової техніки, технології, матеріалів і речовин, у тому числі та, що закуповується за кордоном;

д) матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище;

е) документація щодо генетично модифікованих організмів, що призначаються для використання у відкритій системі.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення.

Суд першої інстанції процитував та послався на не діючу редакцію п. «б»ст. 27 Закону України №1264-ХІІ, в редакції, що діяла до його виключення.

Правовідносини сторін виникли в період дії нової редакції статті 27 зазначеного Закону.

Статтею 7 Закону України №45/95-ВР, встановлено, що об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, генетично модифікованих організмів, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Військові, оборонні та інші об'єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів України.

Відповідно до п.п. 2, 3 статті 31 Закону України №3038-VI, експертиза проектів будівництва проводиться в установленому Кабінетом Міністрів України порядку експертними організаціями незалежно від форми власності, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. При цьому до проведення експертизи залучаються (в тому числі на підставі цивільно-правових договорів) експерти з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, які пройшли професійну атестацію, що проводилася із залученням представників відповідних центральних органів виконавчої влади, та отримали відповідний кваліфікаційний сертифікат. Порядок проведення професійної атестації таких експертів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Експертиза проектів будівництва об'єктів IV і V категорій складності, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється експертною організацією державної форми власності.

Обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, які, зокрема, належать до IV і V категорій складності, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення.

Відповідно до п. 3 статті 31 зазначеного Закону обов'язковій експертизі проекти будівництва об'єктів I - III категорій складності не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи приписи Водного кодексу України (ст. 96), Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (статті 26, 27, 51), Закону України "Про екологічну експертизу" (статті 7, 14, 39), що при розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції і введенні в дію 35 будиночків санаторно-курортного комплексу "Зелений мис" підприємство "Вест Іст Груп" повинно було замовити проведення Державної екологічної експертизи та отримати позитивний висновок. Саме відсутність Державної екологічної експертизи та не отримання її позитивного висновку і стало однією з підстав для прийняття рішення про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ТОВ "Вест Іст Груп" в частині експлуатації 35 будиночків санаторно-курортного комплексу "Зелений мис", отже посилання позивача на норми Закону України "Про містобудування", відповідно до якого не потрібно проводити експертизу будівництва об'єктів І-ІІІ категорії складності, так як тимчасові некапітальні споруди модульного типу відносяться до ІІ категорії складності, є безпідставними.

Проте з такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитись не може, виходячи з наступного.

Статтею 96 Водного кодексу України встановлено, що під час розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, а також під час впровадження нових технологічних процесів повинно забезпечуватися раціональне використання вод. При цьому передбачаються технології, які забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, попередження їх шкідливої дії, охорону земель від засолення, підтоплення або переосушення, а також сприяють збереженню природних умов і ландшафтів як безпосередньо в зоні їх розміщення, так і на водозбірній площі водних об'єктів.

Проекти господарської та іншої діяльності повинні включати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище, що складаються відповідно до ДБН А.2.2-1-2003 «Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище»(ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Основні положення проектування.

Так, відповідно до п. 6.2. Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 20.01.2004 № 8 «Державні будівельні норми України. Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-2004.: Робочий проект (РП) є інтегруючою стадією проектування і складається з двох частин - затверджу вальної та робочих креслень. Затверджувальна частина підлягає погодженню, експертизі та затвердженню, а робочі креслення розробляються для будівництва об'єкта. Затверджувальна частина складається з пояснювальної записки. виконаної у скороченому відносно проекту обсязі, визначеному залежно від виду будівництва і функціонального призначення об'єкта, кошторисної документації, розділу організації будівництва та креслень. До складу пояснювальної записки має входити розділ ОВНС згідно з ДБН А.2.2-1. Склад і зміст затверджувальної частини наведені у додатках Ж та И.

Як вбачається з аналізу наведених норм, розробку робочого проекту установки тимчасових некапітальних споруд модульного типу зазначений розділ ОВНС не передбачає.

Згідно ст. 24 Закону України «Про планування та забудову територій»№1699-ІІІ (чинного до 12.03.2011) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону. Орган місцевого самоврядування визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту, містобудівній документації.

Частина сімнадцята ст. 24 Закону України №1699-ІІІ, встановлює, що розміщення тимчасових споруд та реклами здійснюється в порядку, встановленому законодавством.

В даному випадку зазначені питання регулюються Регіональними правилами забудови і використання територій в Автономній Республіці Крим, затверджених Постановою № 241-3/02 ВР АРК від 18.09.2002.

Розділом V зазначених правил встановлено порядок і послідовність дій при розміщенні об'єктів будівництва на земельних ділянках, наданих в тимчасове користування (оренду), і розміщення тимчасових об'єктів торгівлі, обслуговування, малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, зовнішньої реклами, інших тимчасових об'єктів виставкового та інерційного призначення на земельних ділянках, наданих в постійне користування і оренду, і є обов'язковими для застосування при складанні відповідних розділів місцевих правил використання і забудови територій населених пунктів».

Окрім того, суд першої інстанції неправильно застосував п. б ст. 27 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 7, 14, 39 Закону України «Про екологічну експертизу», оскільки в тій редакції, яку застосовує суд першої інстанції, ці статті втратили чинність, згідно Закону України від 17.02.2011 в частині скасування вимоги проводити екологічну експертизу проектів будівництва у зв'язку з прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Як вбачається з матеріалів справи, на земельній ділянці, наданій в оренду позивачу установлені тимчасові некапітальні споруди модульного типу, щодо яких розробку робочого проекту установки, проведення експертизи діючим законодавством не передбачено, а отже безпідставними є висновок відповідача щодо порушення позивачем ст. 96 Водного кодексу України, ст.ст. 7, 14, 39 Закону України «Про екологічну експертизу», ст. 26. п. б ст. 27, ч.ч. 4.5 ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», що не було враховано судом першої інстанції та призвело до неправильного вирішення спору в цій частині.

Рішенням №9/1749 від 08.06.11 також визначене порушення вимог пункту "г" ст. 17 Закону України №187/98-ВР, згідно якого суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку, а саме відсутність введення первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем допускається зберігання відходів у несанкціонованих місцях, що є порушенням вимог п. «з»ст.17, ст.ст. 32, 33, 34 Закону України №187/98-ВР.

Відповідно до статті 17 Закону України № 187/98-ВР, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами мають певні зобов'язання.

Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.

Статтею 26 зазначеного Закону встановлено, що державному обліку та паспортизації підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону.

Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Система і форми звітності, порядок надання і використання відповідної інформації про відходи, а також порядок перегляду їх номенклатури розробляються на основі державного класифікатора відходів і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до п. «а», частини першої статті 32 Закону України № 187/98-ВР , з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, зокрема, забороняється:

- вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів.

Статтею 33 зазначеного закону встановлено, що зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення).

На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.

Видалення відходів здійснюється відповідно до встановлених законодавством вимог екологічної безпеки з обов'язковим забезпеченням можливості утилізації чи захоронення залишкових продуктів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів.

Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у тому числі побутових у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Відповідно до статті 34 Закону України №187/98-ВР, усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров'я людини відповідно до переліку небезпечних властивостей поділяються на класи і підлягають обліку.

Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Суб'єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження з небезпечними відходами має певні зобов'язання.

У разі порушення суб'єктом господарської діяльності ліцензійних умов поводження з небезпечними відходами ліцензія анулюється у встановленому законом порядку.

До поводження з небезпечними відходами допускаються особи, які мають професійну підготовку, підтверджену свідоцтвом (сертифікатом) на право роботи з небезпечними речовинами, та не мають медичних протипоказань. Допуск працівників до роботи забезпечується відповідною посадовою особою підприємства, установи, організації.

Перевезення небезпечних відходів дозволяється лише за наявності їх паспорта та ліцензії на поводження з ними і в порядку, визначеному законодавством про перевезення небезпечних вантажів.

Перевезення небезпечних відходів здійснюється за умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення, відповідно до закону.

Розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у спеціально обладнаних місцях та здійснюється відповідно до ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами. Провадження інших видів діяльності, не пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами, на території, відведеній для їх розміщення, забороняється.

Аналіз зазначених норм, дає судовій колегії право для висновку, що зазначені норми поширюються на організації, які здійснюють діяльність в сфері поводження з небезпечними відходами, а також діяльність, пов'язану зі збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням та утилізацією відходів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача в цій частині є правомірним, оскільки дія цього Закону розповсюджується у тому числі на юридичних осіб які протягом здійснення своєї господарської діяльності утворюють відходи, здійснюють їх перевезення, зберігання, оброблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення, та позивач є суб'єктом відносин які регулюються Законом України "Про відходи" у тому числі у сфері поводження з відходами, а тому зобов'язаний дотримуватись вимог зазначеного Закону.

Належних та допустимих доказів того, позивач не веде діяльності зі збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження та видалення відходів відповідачем не надано, та спростовується матеріалами справи, зокрема листами Міністерства екології та природних ресурсів України № 16687/07/10-11 від 05.09.2011р. та №7/12-8463 від 04.08.2011.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, на виконання вимог Закону України «Про відходи» укладав договори вивезення твердих побутових відходів: 29.09.2009 з фірмою «Альтфатер Крим», який пролонгований додатковими угодами, 21.06.2011 з Комунальним підприємством Алупкінської міської ради «Комбінат благоустрою».

Окрім того, відповідно до п. 8 Постанови № 1218 КМ України від 03.08.1998 «Про затвердження Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів»власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від лімітів на утворення та розміщення відходів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 31.05.2011 укладено договір №3636/12 з Державним підприємством «Національний центр поводження з небезпечними відходами»на приймання-здавання небезпечних відходів і вторинної сировини 31.05.2011р., хоча небезпечні відходи не утворилися.

Таким чином факт порушень позивачем вимог ст. 17 Закону України №187/98-ВР не знайшов підтвердження в матеріалах справи, та висновки відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні в цій частині є безпідставними.

Відповідно до п. 4 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2751-ХІІ-ВР 29.10.1992, діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема:

- введення в дію підприємств, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних юг і виконання заходів, передбачених проектами на їх будівництво (реконструкцію);

- перевищення гранично допустимих чи тимчасово узгоджених викидів і скидів забруднюючих в навколишнє природне середовище, рівнів акустичного, електромагнітного, іонізуючого та шкідливого впливу фізичних факторів, біологічного впливу та радіоактивного забруднення; тощо.

Відповідно до п. ж) частини першої ст. 20 Закону України №1264-ХІІ обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів, впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем оплачено штраф в розмірі 850.00 грн. за виявлені порушення, позивач також вжив заходів усунення всіх інших виявлених порушень в частині організації поводження з відходами.

Аналіз наведених обставин та норм, дає судовій колегії право для висновку, що позивач не допустив порушень, які свої наслідком мають зупинку його діяльності.

Отже відповідач, приймаючи рішення № 9/1749 від 08.06.11 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ТОВ "Вест Іст Груп" в частині експлуатації 35 будиночків санаторно-курортного комплексу "Зелений мис", розташованого за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. 1 Травня, район будинку № 3 (нижче Піонерського парку) діяли не на підставі, та не в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому наявні підстави для задоволення адміністративного позову.

Доводи, мотиви, обґрунтування позивача заслуговують на увагу та приймаються судовою колегією в якості доказів, так як підстави для їх відхилення відсутні.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності.

За нормами матеріального права суд кваліфікує спірні правовідносини, тобто дає їм правову оцінку. Застосування судом норм матеріального права полягає у співставленні встановлених судом обставин з ознаками норми матеріального права, яка регулює поведінку учасників спірних відносин, а також у з'ясуванні відповідних правових наслідків у разі порушення такої норми кимось із учасників.

Застосування судом норми процесуального права полягає у вчиненні процесуальних дій та ухваленні рішень, що обумовлені обставинами розгляду справи.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Між тим, судове рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції дав невірну правову оцінку оскаржуваному рішенню відповідача та наявним матеріалам справи.

Суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова суду першої інстанції -скасуванню, з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.11 у справі № 2а-8999/11/16/0170 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.11.11 у справі № 2а-8999/11/16/0170 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. Позов задовольнити частково.

5. Визнати протиправними дії Головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів Медведєва О.В. щодо прийняття рішення №9/1749 від 08.06.2011 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Іст Груп" в частині експлуатації 35 будиночків санаторно-курортного комплексу "Зелений мис", розташованого за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. 1-го Травня, район будинку №3 (нижче Піонерського парку).

6. Визнати протиправними та скасувати рішення №9/1749 від 08.06.2011 про тимчасову заборону (зупинення) діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп»в частині експлуатації 35 будиночків санаторно-курортного комплексу «Зелений мис», розташованого за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. 1-го Травня, район будинку №3 (нижче Піонерського парку).

7. Визнати протиправною бездіяльність Головного державного інспектора з охорони навколишнього середовища Азовського та Чорного морів Медведєва О.В. щодо неприйняття рішення про відновлення діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп»в частині експлуатації 35 будиночків санаторно-курортного комплексну «Зелений мис», розташованого за адресою: АР Крим, м. Алупка, вул. Першого Травня, район будинку №3 (нижче Піонерського парку).

8. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Іст Груп»судовий збір в сумі 05,10 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна