Ухвала суду № 23595216, 30.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3933/11/0170/25

30.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Каптусаров С.Д.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного підприємства "СК-Кула"- ОСОБА_2, довіреність № 81 від 10.08.11;

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим- Терещенко Інна Сергіївна, довіреність № 10817/10/10-0 від 25.10.11;

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднананої державної податкової інспекції АР Крим на постанову (суддя Кононова Ю. С. ) від 13.07.11 по справі № 2а-3933/11/0170/25

за позовом Приватного підприємства "СК-Кула" (вул. Промислова, б. 2,Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)

до Красноперекопської об'єднанної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна 2, Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 року адміністративний позов Приватного підприємства «СК-Кула»задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення №0000072310 від 29.03.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання в розмірі 482041,50 грн.; скасовано частково податкове повідомлення-рішення №0000012310 від 29.03.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання в розмірі 467589,00 грн. в частині визначення суми податкового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 311610,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 155739,00 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення №0000032300, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 155739,00 грн.; вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно, необґрунтовано, тобто без з'ясування дійсних обставин було донараховано податкове зобов'язання за податком на прибуток, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів через наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим була проведена документальна планова виїзна перевірка приватного підприємства «СК-Кула»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 грудня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 227\23-0\32611358 від 16 березня 2011 року (а. с. 9-59).

Висновками зазначеного акту було встановлено порушення ПП "СК - Кула" п. 4.1, ст. 4, абз. 4 п.п. 5.3.9, п.5.3, п.5.9, ст. 5, п.п. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334\94-ВР зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток всього у сумі 155739,00 гривень та зниження податку на прибуток в сумі 321361,00 грн., у тому числі в третьому кварталі 2010 року в сумі 203776,00 грн. та в 4 кварталі 2010 року в сумі 117585,00 грн., а також порушення п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1, п. 3.1, ст. 3, п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168\97-ВР зі змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 311726,00 грн..

На підставі зазначених висновків, були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення:

№ 0000012310 від 29 березня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 467589 грн., у тому числі за основним платежем - 311726 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 155 863 грн. (а.с. 60);

№ 0000072310 від 29 березня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 482041,50 грн., у тому числі за основним платежем - 321361,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -160680,50 грн. (а.с. 61);

№ 0000032300 від 30 березня 2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 155739,00 грн. (а.с. 62).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про зменшення суми від'ємного значення податку на прибуток та зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість позивача є неправомірне включення його контрагентом за договором поставки від 19 березня 2010 року - ТОВ «ВКП «СДТ»- до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 2088058,00 грн. за отриманий товар від ТОВ «Оптдевайс»у липні 2010 року.

Як встановлено судом, 30 червня 2010 року між ТОВ «Оптдевайс»та ТОВ ВКП "СТД" було укладено договір № 108, відповідно до умов якого ТОВ ВКП "СТД" було отримано товар - сировину для виробництва пластикової тари на суму 12528348,00 грн., в тому числі сума податку на додану вартість складає 2088058 грн., вартість якої було включено до складу податкового кредиту відповідного періоду та відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року.

19 березня 2010 року між ПП «СК-Кула»та ТОВ «ВКП «СДТ»було укладено договір поставки №91, відповідно до якого постачальник (ТОВ «ВКП «СДТ») зобов'язався продати покупцеві (ПП «СК-Кула») товар, якій в свою чергу зобов'язався прийняти та сплатити вартість товару, а саме: преформи ПЕТ (заготовки для пляшок) у асортименті, ручки та кришки для ПЕТ-пляшок, на загальну суму 229072,58 грн.. Постачання цього товару здійснювалось з 19 березня по 25 листопада 2010 року.

Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області були проведені документальні невиїзні перевірки ТОВ «Оптдевайс»в частині дотримання вимог податкового та іншою законодавства по податку на додану вартість за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року (акт від 26 листопада 2010 року) та за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року (акт від 21 лютого 2011 року), якими встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод цим підприємством з метою надання реальних наслідків за зазначені періоди, а вчинені в цей час правочини, укладені з контрагентами, визнані такими, що порушують публічний порядок, та перечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб (а.с. 95-106).

Державною податковою інспекцією у Красногвардейському районі м. Дніпропетровськ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВКП «СДТ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Оптдевайс»за липень 2010 року, за результатами якої 19 січня 2011 року був складений акт, яким встановлено, що ТОВ «ВКП «СДТ»завищено податковий кредит у декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 2088058,00 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину (а.с. 91-94).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на підставі вищевказаних актів відповідачем було зроблено висновки про те, що спочатку у третьому, а потім у другому ланцюзі постачальників встановлено факт ненадходження до бюджету податків на додану вартість, а як наслідок - порушення позивачем Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування та донараховано податок на прибуток та податок на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 нього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податковою періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 нього пункту. така сума враховуються у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у чому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 нього Закону, 1.7. податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чехів:

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (надалі - Закон про ПДВ), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2,4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість", таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що проведеною Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ПП "СК-Кула" встановлено, що за наслідками придбання у ТОВ «ВКП «СДТ»преформи ПЕТ (заготовки для пляшок), ручок та кришек для ПЕТ-пляшок позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які були виписані зареєстрованим платником податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість відповідачем під сумнів не ставиться.

Більш того, суду надані копії платіжних доручень від 20 січня 2011 року, відповідно до яких ТОВ «ВКП «СДТ»повністю сплатило суму податку на подану вартість відповідно до акту перевірки Державної податкової інспекції у Красногвардейському районі м. Дніпропетровськ від 19 січня2011 року, а 27 січня 2011 року сплатило податок на додану вартість в сумі 200000,00 грн. відповідно до повідомлення 32305\0\1452 від 19 січня 2011 року, виконавши таким чином свої зобов'язання перед бюджетом.

Недоречними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «ВКП «СДТ»є третім в ланцюзі учасників договірних відносин від ТОВ «Оптдевайс», якій мав ознаки фіктивності відповідно до встановлених податковою інспекцією обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративною позову.

Пункт 1 ст. 70 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування у цій справі є доказування наявності або відсутності фактів, викладених в Акті № 227\23-0\32611358 від 16 березня 2011 року.

При проведенні перевірки та складанні зазначеного акту була перевірена вся необхідна податкова документація платника податку, яка була підставою для формування позивачем податкового кредиту та жодних зауважень щодо цієї документації в акті не викладено.

Єдиним порушенням податкового законодавства, що також слідує з апеляційної скарги, є наявні ознаки фіктивності правочину, укладеного між ПП «СК-Кула»та ТОВ «ВКП «СДТ».

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Як встановлено судом, ТОВ "ВКП "СТД" є виробником кришок та ручок, а також преформ для пляшок.

Слід зазначити, що відповідно до залученої до матеріалів справи письмової інформації ТОВ «ВКП «СТД», за період з кінця грудня 2009 по кінець 2010 року ТОВ «ВКП «СТД»придбавало сировину для виробництва кришок, ручок та ПЕТ-преформ (поліетилентерефталат в гранулах) у підприємств ПП «ЕРА-СТРОЙ», ТОВ «ГАО-КАТ», ТОВ «Актуаль-Групп», з якими були укладені відповідні договори, які також залучені до матеріалів справи.

Щодо сировини від ТОВ «Оптдевайс», то договір поставки з нею хоча й був укладений, але сировина, як свідчать матеріали справи, не була відвантажена, а тому, відповідно, продукція, яка була поставлена ПП «СК-Кула»за договором поставки від 19 березня 2010 року (поставки почалися з 19.03.2010 по накладної №458), не могла бути виготовлена з сировини ТОВ «Оптдевайс», договір з яким був укладений значно пізніше - 30 червня 2010 року.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що, відповідно до залученої до справи інформації про основних покупців у ТОВ «ВКП «СТД»ПЕТ-преформ у відсотковому співвідношенні, частка позивача в загальній кількості продаж ПЕТ-преформ ТОВ «ВКП «СТД»складає лише 2,20 відсотка, у зв'язку з чим висновок податкової інспекції щодо того, що саме для цього підприємства було виготовлено товар з сировини ТОВ «Оптдевайс», а не для інших покупців продукції ТОВ «ВКП «СТД»- є необґрунтованим припущенням.

Судова колегія звертає увагу на те, що податковим органом не надано будь-яких фактичних даних на підтвердження обставин, зазначених в акті - перевірки та письмових запереченнях, що договір безпосередньо між ТОВ «ВКП «СДТ»та ПП "СК-Кула" має ознаки фіктивності, висновок податкової інспекції щодо фіктивності цього договору, що створює можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань ніяким чином не підтверджений, тім більше, що ТОВ «ВКП «СДТ»сплатило всі податкові зобов'язання та штрафні санкції по акту перевірки по його взаємовідносинах з ТОВ «Оптдевайс», а тому суд вважає нарахування позивачеві податкових зобов'язань згідно з оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями безпідставним.

Судова колегія також звертає увагу на те, що акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «ВКП «СДТ»від 19.01.2011 р. №174/23-306/31270925, на який посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків стосується податкового періоду -липень 2010 року. Інший акт (від 26.11.10 року №4943/23-20/36900457 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оптдевайс»), на який є посилання у спірному акті перевірки позивача стосується періоду - з 01.04.10 р. по 30.09.10 р.

Відповідач при цьому безпідставно робить свої висновки стосовно періодів з липня по грудень 2010 року.

При цьому, наводячи інформацію стосовно невиїзною документальною перевіркою ТОВ «ВКП «СДТ»(акт від 19.01.2011 р. №174/23-306/31270925), відповідач зазначає, що ТОВ «ВКП «СДТ»в декларації з ПДВ за липень 2010 р. задекларовані податкові зобов'язання у розмірі 3 141 139,00 грн., а ПДВ до сплати у сумі 55 118,00 грн..

За таких обставин судова колегія вважає, що немає підстав вважати, що будь-які угоди між позивачем та ТОВ «ВКП «СДТ»можуть порушувати публічний порядок.

Судова колегія також звертає увагу на те, що, наводячи інформацію стосовно невиїзною документальною перевіркою ТОВ «ВКП «СДТ»(акт від 19.01.2011 р. №174/23-306/31270925), відповідач зазначає, що з товару, що придбано у ТОВ «Оптдевайс»(поліетилентерефталат в гранулах) підприємством ТОВ ВКП «СДТ»виготовляються наступні товари: кришки та ручки, а також преформи (заготівки) для пляшок. Станом на 01.10.2010 року середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві складає 112 чоловік. На балансі підприємства є технологічна система для виробництва преформ IND250 PET P100/110 E120 та інше виробниче обладнання.

Таким чином, відповідач підтверджує, що ТОВ «ВКП «СДТ»мало відповідні виробничі потужності, трудові ресурси та дійсно здійснювало виробництво кришок та ручок, а преформ (заготовок) для пляшок.

Судова колегія вважає, що наведене підтверджує реальність угоди між ПП «СК-Кула»та ТОВ «ВКП «СДТ»- договору поставки №91 від 19.03.2010 р.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до валових витрат виробництва відносяться будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Згідно до п. 5.1. ст. 5 вказаного закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В силу пп. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3-5.8 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1. вказаного закону передбачено, що датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг), що підтверджується відповідними розрахунковими або платіжними документами;

- або дата фактичного отримання платником податку результатів послуг, що підтверджується Актами виконаних робіт.

При цьому судова колегія виходить з того, що датою збільшення валових витрат є фактичне отримання позивачем товарів, враховуючи наявність у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обігу, що у сенсі пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», надає право платнику податку віднесення таких витрат до складу валових витрат виробництва.

Отже, витрати позивача на товари за своєю сутністю і призначенням підпадають під ознаки валових витрат виробництва та підтверджуються первинними документами, тому податковим органом безпідставно винесене спірне повідомлення-рішення про оподаткування названих витрат податком на прибуток.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження включення витрат за товари, отримані від ТОВ «ВКП «СДТ», до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Необхідно зазначити, що як у апеляційній скарзі, так і в акті перевірки відсутні відомості про невідповідність наданих під час перевірки видаткових накладних ТОВ «ВКП «СДТ», вимогам діючого законодавства. Судом встановлено, що у видаткових накладних наявні найменування, кількість, ціна проданого товару з зазначенням окремо суми податку на додану вартість, а також наявні підписи осіб, що видали та отримали вказаний товар, та печатка ТОВ «ВКП «СДТ», у зв'язку з чим відсутні підстави вважати вказані документи неналежним доказом по справі в частині підтвердження отримання вказаних в них товарів ПП «СК-Кула»від ТОВ «ВКП «СДТ».

При цьому перевезення отриманих товарів підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними.

Оплата позивачем поставленого ТОВ «ВКП «СДТ»товару підтверджена платіжними дорученнями та виписками банку.

Таким чином, висновки акту перевірки ґрунтуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства. За таких обставин, донарахування зазначених сум податку на прибуток відповідачем суперечить чинному законодавству.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини -якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 тощо), та оспорювані -якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочини може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Жодного доказу вини позивача в намірі порушити публічний порядок відповідачем не надано.

Необхідно зазначити, що відповідно до вимог частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; частиною 5 зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат і несплату сум податків до бюджету ТОВ «ВКП «СДТ».

Разом з тим, питання сплати зазначеним підприємством податкових зобов'язань по укладеній з позивачем угоді під час проведення перевірки взагалі не досліджувалось.

Судова колегія звертає увагу на те, що позивач не був наділений та не наділений на даний час жодними управлінськими функціями відносно свого контрагента щодо перевірки його фінансово-господарської діяльності, отже не міг достовірно перевірити фінансово -господарський стан контрагента, встановити порушення в його фінансово-господарській діяльності. Також на позивача не покладено обов'язок контролювати подання його контрагентом виконання приписів податкового законодавства.

За таких обставин позивач правомірно та обґрунтовано виходив з презумпції правомірності правочину та наміру контрагенту на настання реальних наслідків за угодою.

За таких обставин немає жодних доказів неправомірності правочину.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

Слід зазначити, що надані позивачем під час перевірки податкові накладні містять всі реквізити, що передбачені Законом про ПДВ; в акті перевірки відсутні будь-які посилання податкового органу на невідповідність наданих позивачем під час проведення податкових накладних зазначеним вимогам Закону України "Про податок на додану вартість", а також відсутні відомості про те, що ТОВ «ВКП «СДТ»на час виписки вказаних податкових накладних не було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість").

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати податку) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові накладні не визнані недійсними, тому не має підстав вважати їх неналежним та недопустимим доказом.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при порушенні вимог Закону України "Про податок на додану вартість" продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

У своїй постанові 13.01.2009 г. №21-1578 Верховний Суд України зазначив, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Верховний Суд України дійшов висновку, що є помилковим висновок судів про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на фактичну несплату податку до бюджету іншими його контрагентами.

Таким чином, податковим органом не надано будь-яких фактичних даних та не доведено обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки та їх заперечення, зокрема не доведено, що договір безпосередньо між ТОВ "ВКП «СТД»та ПП «СК-Кула»має ознаки фіктивності, висновок податкової інспекції щодо фіктивності цього договору що створює можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань ніяким чином не підтверджений, та спростовується наявними у справі доказами, а тому нарахування позивачеві податкових зобов'язань згідно з оспорюваними податковими повідомленнями - рішеннями є безпідставним.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованою позицію суду першої інстанції стосовно того, що податкове повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість підлягає частковому скасуванню, усього на суму 467415,00 грн. (311610,00 грн. за основним платежем та 155805,00 грн. - штрафні санкції), оскільки позивач визнає вчинення порушення п.1.4 ст.1, пп.3.1.1, п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", яке призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 116,00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідача не було правових підстав для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 321361,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - застосування штрафних санкцій у сумі 160680,50 грн., не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 311610,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 155747,00 грн., а також не було правових підстав для зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 155739,00 грн..

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.07.2011 року у справі № 2а-3933/11/0170/25 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 06 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук