Ухвала суду № 23594710, 06.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14252/11/0170/21

06.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Таір-К"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 18.11.11,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 19.12.11 у справі № 2а-14252/11/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таір-К" (пр. Перемоги, 56,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.11р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Таір-К" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0011172301 від 26.10.2011р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Таір-К"28,23 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні позивач наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що з 16.09.2011р. по 22.09.2011р. відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з підприємством «Стар-Гоу»за квітень, травень 2011 року.

За результатами проведення вказаної перевірки 29.09.2011р. складений акт №13923/23-4/34309368, в висновках якого зафіксовано порушення позивачем п. п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.п. 187.1.а п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за квітень 2011 року у сумі 35090,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 26.10.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0011172301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35091,00 грн., у тому числі 35090,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На думку податкового органу порушення позивача полягає в тому, що позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту за квітень 2011р. податкові накладні, виписані ПП "Стар-Гоу" оскільки операції із ПП «Стар-Гоу»не спричинили реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними, у зв'язку з тим, що останнє відсутнє за фактичним та юридичним місцезнаходженням, відсутні власні основні фонди.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені ПП "Стар-Гоу" в ціні товару, оскільки позивачем підтверджено первинними документами фактичне виконання договору, факт здійснення господарської діяльності з придбання товарів, пов'язаних з формуванням податкового кредиту, та не встановленням обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем. Також податковим органом не надано будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що судом вірно встановлені обставини справи і надана ним правильна правова оцінка.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Стар-Гоу»та позивачем було укладено договір поставки № 38/11-10 від 01.11.2010р., на виконання умов якого позивачем у квітні 2011 року отриманий та оприбуткований товар на суму 210538,00 грн., що підтверджується накладними: № 05/04 від 01.04.2011р., № 28/04 від 10.04.2011р., № РН-0031/04 від 11.04.2011р., № 32/04 від 11.04.2011р., податковими накладними № 5 від 01.04.2011р. на загальну суму 85373,00 грн., у т.ч. ПДВ 14228,83 грн.; № 30 від 10.04.2011р. на загальну суму 75312,00 грн., у т.ч. ПДВ 12552,00 грн.; № 34 від 11.04.2011р. на загальну суму 10223,00 грн., у т.ч. ПДВ 1703,83 грн.; № 35 від 11.04.2011р. на загальну суму 39630, у т.ч. ПДВ 6605,00 грн., платіжними дорученнями про оплату отриманого товару.

Досліджуючи обставини щодо фактичного виконання сторонами договірних зобов'язань, суд першої інстанції встановив, що факт реального виконання сторонами договору поставки, підтверджується матеріалами справи, про що свідчать реєстр отриманих та виданих податкових накладних, податкові накладні, витратні накладні, накладні на внутрішнє переміщення товару, платіжні документи, які пов'язані з господарською діяльністю позивача (а. с. 26-32, 60-84)

Отже, фактичне виконання позивачем і його контрагентом договору підтверджується отриманням позивачем (покупцем) від продавця (контрагента) товарно-матеріальних цінностей і їх оплатою.

Судом першої інстанції також встановлено, що ПП "Стар-Гоу" на момент вчинення господарської операції було зареєстровано платником ПДВ.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що на момент складання податкових накладних ПП «Стар-Гоу»було юридичною особою, було зареєстроване як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України отримавши від ПП "Стар-Гоу" вказані податкові накладні позивач включив суми ПДВ до складу податкового кредиту у квітні 2011 року - 35089,67 грн., що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

Підпунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що встановлено п.п.14.1.179 ст.14 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій, в тому числі з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна згідно п. 201.7 ПКУ виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Судова колегія зазначає, що з аналізу наведених положень Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит поставлено в залежність від отримання податкової накладної, а не від проведення зустрічних перевірок контрагентів платника податку (позивача), встановлення факту формування та сплати ними податкових зобов'язань за відповідними господарськими операціями.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), фактичної оплати ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем, а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за квітень 2011 року відповідно до вимог встановлених законом, підтвердженням чого також є податкові декларації прийняті відповідачем, а також розшифровки додані до них.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване судове рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.12.11 у справі № 2а-14252/11/0170/21 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова