Ухвала суду № 23594642, 13.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1812/11/0170

13.02.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Каптусаров С.Д.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим- ОСОБА_1, довіреність № 259/9/10-00 від 18.01.12;

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Алексєєва Т.В. ) від 11.04.11 по справі № 2а-1812/11/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" (вул. Промислова, 1,Громовка,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96548)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК (вул. Курортна 57,Саки,Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

про відміну податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11 квітня 2011 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про відміну податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0000332301/0 від 20.05.10р. в частині донарахування податкового зобов'язання податку на додану вартість у сумі 19716,67 та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 % від суми податкового зобов'язання в сумі 9858,33 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0000332301/1 від 03.08.10р. в частині донарахування податкового зобов'язання податку на додану вартість у сумі 19716,67 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 % від суми податкового зобов'язання в сумі 9858,33 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.

На зазначене судове рішення від Сакської об'єднаної державної інспекції Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно, необґрунтовано, тобто без з'ясування дійсних обставин було донараховано податок на додану вартість в сумі 19716,67 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 9858,33грн. згідно спірним податковим повідомлення-рішенням.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів через наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідачем 20.05.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332301/0 (та за результатами адміністративного оскарження прийнято податкове повідомлення-рішення: від 03.08.2010 № 0000332301/1, яким донараховано податку на додану вартість в сумі 45895,04 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 23369,39 грн.

Передумовою донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 45895,04 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 23369,39 грн. став акт № 749/23-01/30167878 від 11.05.2010 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.208 р по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р.:

- необґрунтоване внесення до складу податкового кредиту у листопаді 2008 року податку на додану вартість в сумі 155,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Продпоставка»по податковій накладній № 1853 від 12.11.2008 р. на придбання 1500 т яйця - на податковій накладній відсутня мокра печатка;

-необґрунтоване віднесення до складу податного кредиту у січні 2009 р. податку на додану вартість в сумі 19561,87 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Агро-ТЕК», а саме - по копії податкової накладної № 15 від 22.01.2009 р. на придбання 106,7 т пшениці.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд керується нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений в статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону).

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону встановлює, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетованих карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, сукупний аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Відсутність податкової накладної позбавляє права платника податку на включення до складу податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість. Відтак, позивачем правомірно включені в податковий кредит за листопад 2008 р. суми ПДВ у розмірі 155,00 грн. на підставі податкової накладної № 1853 від 12.11.2008р. та за січень 2009 р. у розмірі 19 561, 87 грн. на підставі податкової накладної №15 від 22.01.2009 р.

Слід зазначити, що датою виникнення права позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних, що повністю узгоджується з приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що фактичне отримання позивачем вказаних податкових накладних у вказаному періоді підтверджується реєстром отриманих податкових накладних.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що підставою для включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту у листопаді 2008 року та січні 2009 року стали відповідні податкові накладні. Факт отримання податкових накладних підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2008 року та січень 2009 року(а.с.46,71) та не спростовується документами наданими відповідачем. До того ж, факт наявності у позивача оригіналів відповідних податкових накладних (№ 1853 від 12.11.08р. та №15 від 22.01.2009 р.) був досліджений при судовому розгляді справи судом першої інстанції.

З урахуванням позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року, колегія суддів вважає, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.

У зв'язку з викладеним, судова колегія вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції про безпідставність донарахування позивачу Сакською об'єднаною державною податковою інспекцією податку на додану вартість у сумі 19716, 67 грн.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За правилами підпункту 17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 вказаного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що донарахування позивачу штрафних санкції у розмірі 50% від суми своєчасного податкового зобов'язання є безпідставним, оскільки дані документальної перевірки щодо заниження суми податкових зобов'язань не підтверджуються матеріалами справи, зокрема податковими накладними № 1853 від 12.11.08р. та №15 від 22.01.2009 р., відтак позивачу було безпідставно нараховане 9858, 33 грн. штрафу за правопорушення, яке він не здійснював.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Сакської об'єднаної державної інспекції Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, у тому числі, не надані докази порушень при оформленні вказаних податкових накладних, а надані позивачем письмові пояснення щодо періоду формування податкового кредиту, реєстру отриманих податкових накладних, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування суми з податку на додану вартість в розмірі 19716,67грн. за наслідками планової виїзної перевірки позивача з податку на додану вартість, то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкції в сумі 9858,33грн. за підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Таким чином, у відповідача не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19716,67грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 50% від суми податкового зобов'язання в сумі 9858,33 грн, а разом 29575,00 грн., а тому спірні повідомлення рішення в частині донарахування податкового зобов'язання податку на додану вартість у сумі 19716,67 грн. та штрафних санкцій в розмірі 50% від суми податкового зобов'язання в сумі 9858,33 грн. судом першої інстанції обґрунтовано визнані протиправними та скасовані.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сакської об'єднаної державної інспекції Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2011 у справі № 2а-1218/11/0170- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2011 у справі № 2а-1218/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 20 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук