Ухвала суду № 23594172, 13.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10675/11/0170/21

13.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.01.12

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим"- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.01.12

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 28.10.11 у справі № 2а-10675/11/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим" (вул. Ростовська, 19 оф. 48, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул.Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.11 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Крим" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим №0008802301 від 19.08.2011 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42481,00грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Фора-Крим" 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представники позивачів наполягали на відмові у задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.

Правом на участь у судовому засіданні відповідач не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що з 12.07.2011 по 01.08.2011 відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складений акт №9811/23-7/33434547 08.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, а саме занижено податкове зобов'язання з ПДВ за березень 2011 року на суму 42481,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 19.08.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0008802301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 73922,00 грн., у тому числі 67633,00 грн. за основним платежем, в яку увійшла сума 42481,00 грн. та 6289,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

На думку податкового органу порушення позивача полягає в тому, що в реєстр отриманих податкових накладних за березень 2011 року включені двічі податкові накладні на загальну суму 42 481,00грн., які раніше були включені по авансовим платежам, а вдруге по оприбуткуванню товару, а саме:

- податкова накладна на придбання товару за № ЗК-1-00580 від 31.03.2011р. з ПДВ на суму 32129,00грн., отриману від ТДВ "ЖЛ", яка раніше включена була по авансовим платежам;

- податкова накладна на придбання товару за № ЗК-1-00568 від 31.03.2011р. з ПДВ на суму 9383,00грн., отриману від ТДВ "ЖЛ";

- податкова накладна на придбання товару за № 126 від 05.03.2011р. з ПДВ на суму 969,00грн., отриману від ПП "Макаренко".

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що висновки податкового органу не відповідають встановленим обставинам і є необґрунтованими, позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за березень 2011 року суми ПДВ, сплачені в ціні товару постачальникам ТДВ "ЖЛ" та ФОП ОСОБА_4.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ЗАТ "Житомирські ласощі" укладено договір поставки №3386 від 01.02.2011, предметом якого є поставка останнім позивачу кондитерських виробів (а.с.87-101), згідно додаткової угоди № 3 від 21.03.2011р. (а.с.102) сторона - продавець ЗАТ "Житомирські ласощі" замінена на ТДВ "ЖЛ". Згідно зазначеному Договору продавцем виписані товарно-транспортні накладні №245 від 30.03.2011, №383 від 31.03.2011 та податкові накладні № 169 від 30.03.2011 на загальну суму 56301,46грн., у т.ч. ПДВ 9383,58грн., та №216 від 31.03.2011 на загальну суму 192775,42грн., у т.ч. ПДВ 32129,24грн. Також 13.04.2011 між сторонами складений акт звірки взаємних рахунків (а.с.111).

Також 01.01.2011 між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4. укладений господарський договір на поставку товару, згідно якого останнім виписана витратна накладна № ВА-000112 від 05.03.2011 та податкова накладна №126 від 05.03.2011 на загальну суму 5817,25 грн., у т.ч. ПДВ 969,54 грн.

Таким чином, отримавши від вищезазначених контрагентів податкові накладні позивач включив суми ПДВ в них до складу податкового кредиту у березні 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.

На думку податкового органу в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011 року ПДВ включені двічі вищезазначені податкові накладні на загальну суму 42481,00грн., які раніше вперше включені по авансовим платежам, а вдруге по оприбуткуванню товару.

Такі висновки відповідача суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними.

Зі змісту вказаних вище договорів, укладених із ТДВ "ЖЛ" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4., вбачається, що вони не містять умов щодо авансових платежів зі сторони покупця, тобто позивача.

Як свідчить реєстр отриманих податкових накладних за березень 2011 року, вищезазначені податкові накладні включені позивачем один раз за порядковими номерами 75, 235 та 240 (а.с.66-80).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу).

Відповідно до п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право на формування податкового кредиту виникло у позивача у відповідний податковий період при отриманні податкових накладних, що засвідчують факт придбання платником податку товарів, а тому позивачем дотримано вимоги встановлені законодавцем та сформовано податковий кредит за березень 2011 року відповідно до вимог встановлених законом, підтвердженням чого також є податкові декларації прийняті відповідачем, а також розшифровки додані до них.

Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення грошового зобов'язання в розмірі 42481,00 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в заявлених межах не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.11 у справі № 2а-10675/11/0170/21 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова