Ухвала суду № 23593958, 20.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3157/09/10/0170

20.02.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 14.04.11 у справі № 2а-3157/09/10/0170

за позовом Приватного підприємства "Архітектурна майстерня "Новий проект" (вул. Франка, 54, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2011 позовні вимоги Приватного підприємства "Архітектурна майстерня "Новий проект" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 14.01.2009 року № 0000062301/0 про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на загальну суму 16140,00 гривень; від 14.01.2009 року № 0000052301/0 про нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток та застосування штрафних санкцій на загальну суму 14902,50 гривень, прийняті стосовно Приватного підприємства "Архітектурна майстерня "Новий проект".

Визнано протиправними та скасовано першу податкову вимогу ДПІ в м. Керчі за № 1231/10/24 від 02.02.2009 року № 1/37 та другу податкову вимогу від 04.03.2009 року за № 2/85 в частині зазначення в них сум податкового боргу по податку на додану вартість в розмірі 16140,00 гривень та по податку на прибуток в розмірі 14902,50 гривень.

В задоволені інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Архітектурна майстерня "Новий проект" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 01 гривень 70 копійок.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.11 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від відповідача до початку судового засідання надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Позивач - Приватне підприємство "Архітектурна майстерня "Новий проект" звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування першої податкової вимоги №1/37 від 02.02.2009 року.

Приватне підприємство «Архітектурна майстерня «Новий проект»має статус юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та Статутом ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект», державну реєстрацію якого проведено 26.05.2006р., номер запису 11411020000000957.

Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим в період з 25.11.2008 року по 22.12.2008 року проведена планова виїзна перевірка ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2693/23-1/34406484 від 29.12.2008 року. (а.с. 7-48).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

1. п.п. 5.9. п. 5.1, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 50181,00грн., в тому числі по періодам: - 1 кв. 2008р. - 32425,00грн., 2 кв. 2008р. - 1025,00грн., 3 кв. 2008р. - 16731,00грн.,

2. п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42245,00грн., в тому числі: за листопад 2008р. - 2100,00грн., за лютий 2008р. - 11940грн., за березень 2008р. - 14000,00грн., за квітень 2008р. - 820,00грн., за вересень 2008р. - 13385,00грн.

3. п.п. 3.4 ст. З, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8. п.п. 19.2 а) п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-ІV від 22.05.2003р. в частині неутримання і неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у 2007-2008р.р. в сумі

1086,81грн., у т.ч. 2007р. - 17,08грн., 2008р. - 1069,73грн.

Не погодившись з висновками даного акту перевірки, позивачем були надіслані на адресу відповідача заперечення на акт перевірки та додаткові документи (вих. № 2 від 08.01.2009р.), за результатами розгляду яких ДШ в м. Керчі була надана відповідь за вих. № 109/23-1 від 10.01.2009р., відповідно до якої, з урахуванням додатково наданих позивачем документів, висновки акту перевірки були викладені в наступній редакції:

«Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.п. 5.9. п, 5.1, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10825,00грн., в тому числі по періодам: - 1 кв. 2008р. - 9050,00грн., 2 кв. 2008р. - 1025,00грн., 3 кв. 2008р. - 750,00грн.,

2. п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10760,00грн., в тому числі: за листопад 2008р. - 2100,00грн., за лютий 2008р. - 7240грн., за квітень 2008р. - 820,00грн.. за вересень 2008р. - 600,00грн.

3. п.п. 3.4 ст. З, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п.п. 19.2 а) п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889-Р/ від 22.05.2003р. в частині неутримання і неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у 2007-2008р.р. в сумі 1086,81грн., у т.ч. 2007р. - 17,08грн., 2008р. - 1069,73грн.»(а.с. 56, 57-58).

Висновки даного акту перевірки були покладені ДПІ- в м. Керчі в основу податкових повідомлень-рішень від 14.01.2009 року: №0000031701/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3260,43 гривень; № 0000062301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 16140,00 гривень; №0000041701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних механізмів в розмірі 1020,50 гривень; № 0000052301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14902,50 гривень (а.с. 144-147).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, 02.02.2009 року ДПІ в м. Керчі було винесено першу податкову вимогу за № 1/37, якою визначено податкові зобов'язання в розмірі 34380,75 гривень, в тому числі: з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 14869,05 гривень, з ПДВ в розмірі 15269,24 гривень, з доходів з фізичних осіб у розмірі 3260,43 гривень, по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних механізмів у розмірі 982,03 гривень, а 04.03.2009 року ДПІ в м. Керчі було винесено другу податкову вимогу за № 2/85, якою визначено податкові зобов'язання в розмірі 35264,85 гривень, в тому числі: з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 14902,50 гривень, з ПДВ в розмірі 16140,00 гривень, з доходів з фізичних осіб у розмірі 3260,43 гривень, по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних механізмів у розмірі 1020,50 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Керчі № 0000052301/0 від 14.01.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14902,50 гривень, в т.ч. 10825,00 гривень основного платежу та 4077,50 гривень штрафних санкцій, а також №0000062301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 16140,00 гривень, в тому числі 10760,00 гривень основного платежу та 5380,00 гривень штрафних санкцій, стали виявлені відповідачем порушення по наступним епізодам:

1) перевіркою встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів»за 2 квартал 2008 року (відображено в декларації за 1 півріччя 2008 року) на суму 4100,00 гривень у зв'язку з тим, що підприємством у Розрахунку приросту балансової вартості запасів (Додаток К1/1 до рядку 01.2 Декларації за 1 півріччя 2008 року) не відображено суму запасів, використаних не в господарській діяльності в розмірі 4100,00 гривень. За висновком відповідача, це порушення полягає в тому, що на балансі підприємства станом на 01.04.2008 року рахувались автошини 235/60-16 6.У-500 в кількості 4 штук на суму 4100,00 гривень, які придбані підприємством згідно накладної №376 від 19.11.2007 року від ПП ОСОБА_2 на автомобіль ВАЗ-21099 реєстраційний № НОМЕР_1. Згідно договору купівлі-продажу б/н від 03.04.2008 року вищевказаний автомобіль продано фізичний особі ОСОБА_4 (видаткова накладна № ЛНА-000001 від 03.04.2008 року, податкова накладна № 11 від 03.04.2008 року на загальну суму 20586,32 гривень (в тому числі ПДВ 3431,05 гривень), сума реалізації (без ПДВ) відповідає сумі балансової вартості автомобіля на дату продажу, що не суперечить діючому законодавству, але покупцю передано вищевказані автошини безоплатно, тобто не передбачено договором купівлі-продажу та не збільшено балансову вартість автомобіля на вартість комплекту автошин в сумі 4100,00 гривень, отже автошини передано підприємством без отримання доходу, що свідчить про необґрунтоване використання запасів не в господарській діяльності та заниження валового доходу на 4100,00 гривень, а отже призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1025,00 гривень у II кварталі 2008 року. Крім того, це порушення відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким при поставці товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості ..., здійсненні операцій з безповоротної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат..., база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче звичайних цін, призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 820,00 гривень у II кварталі 2008 року (4100,00грн. х 20%)

2) перевіркою встановлено, що в листопаді 2007 року підприємством було придбано Автошасі ЗІЛ-131 ш 615893 від Корпорації «Укрінмаш»(м. Київ) на загальну суму 12600,00 гривень (в т.ч. ПДВ 2100,00грн.), яке оприбутковано як основний засіб (б/р 10), але в експлуатацію транспортний засіб не введено, амортизація не нараховувалась, засіб перебуває в Житомирській області за місцезнаходженням представництва позивача, яке за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року не здійснювало господарську діяльність, прибуток не отримувало, документи на підтвердження використання транспортного засобу не надало, а отже вказаний транспортний засіб в господарській діяльності позивача не використовувався. У податковому обліку до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням транспортного засобу, не віднесено, але податкова накладна № 772/5 від 14.11.2007 року віднесена до реєстру придбаних податкових накладних підприємства за листопад 2007 року та віднесена до податкового кредиту в Декларації, що надана до ДШ в м. Керчі № 41535 від 20.12.2007 року, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 2100,00 гривень, у порушення п.п, 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

3) позивачем неправомірно до складу валових витрат віднесені витрати, пов'язані з отриманням послуг від ТОВ «Будмонтажтехнології», які не пов'язані з використанням в оподатковуваних операціях, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону

України «Про податок на додану вартість»призвело до завищення податкового кредиту в сумі 7840,00 гривень (39200,00грн. х 20%).

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В розумінні п. 1.32 ст. 1 даного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як зазначено у висновку судово-економічної експертизи по даній справі № 100/66 від 08.10.2010 року, а також вбачається з матеріалів справи, з наданого договору б/н від 03.04.2008 року купівлі-продажу автомобіля, укладеного між позивачем (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець), продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити транспортний засіб марки ВАЗ. В силу п. 3.1 договору, продажна вартість транспортного засобу визначена за домовленістю сторін і складає 20586,32 гривень.

Реалізація автомобіля ВАЗ-21099 в сумі 20586,32 гривень (в т.ч. ПДВ 3431,05 гривень) підтверджується наданими витратною накладною № ЛНА-000001 від 03.04.2008 року, податковою накладною № 11 від 03.04.2008 року. В журналі-ордері ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект»по рахунку № 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами»(в розрізі замовлень) за квітень 2008 року реалізація автомобіля в сумі 20586,32 гривень відображена проводкою Дт 3772 Кт 742 «Доход від реалізації необоротних активів». Факт оплати в сумі 20586,32 гривень підтверджується платіжним дорученням № 20 від 03.04.2008 року, де платником вказаний ОСОБА_4, призначення платежу - оплата за автомобіль ВАЗ-21099 відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000006 від 03.04.2008 року, в т.ч. ПДВ 3431,05 гривень. В журналі-ордері ПП «Архітектурна майстерня «Новий проект»по рахунку № 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами»(в розрізі замовлень) за квітень 2008 року оплата за автомобіль в сумі 20586,32 гривень відображена проводкою Дт 311 Кт 3772.

Як зазначено експертом, на дослідження був наданий журнал-ордер позивача по рахунку 105 «Транспортні засоби»за квітень 2008 року, при дослідженні якого встановлено, що станом на 30.04.2008 року рахується автомобіль ВАЗ-21099 за первинною вартістю 32280,66 гривень. На дослідження також наданий журнал-ордер позивача по рахунку «Знос необоротних активів»за квітень 2008 року, при дослідженні якого встановлено, що знос автомобіля ВАЗ-21099 склав 15125,39 гривень.

Зі змісту висновку експерта вбачається, що на дослідження також були надані документи позивача: накладна № 76 від 19.11.2007 року на придбання автошин 235/60-16 6.У-500 від ПП ОСОБА_2 в кількості 4шт. на суму 4100,00 гривень (ПДВ немає).

В журналі-ордері по рахунку 209 «Інші витрати»ПП «АП «Новий проект»за листопад 2007 року придбання шин в сумі 4100,00 гривень відображено бухгалтерською проводкою Дт 209 «Інші матеріали»Кт 63 «Розрахунки з постачальниками».

В журналі-ордері по рахунку 209 «Інші витрати»ПП «АП «Новий проект»за грудень 2007 року відображено списання шин на суму 4100,00 гривень на адміністративні витрати (Дт 92 «Адміністративні витрати - Кт209), що підтверджується актом списання від 31.12.2007 року, причина списання вказана в акті - установка комплекту зимової резини на автомобіль ВАЗ-21099.

Згідно з п. 3.19 Наказу Мінтрансу № 102 від 30.03.1998р. «Про затвердження Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту»операції відносно заміни на дорожніх транспортних засобах шин та акумуляторних батарей не відносяться до реконструкції, модернізації, технічного переобладнання та інших видів поліпшення ДТЗ.

Пунктом 15.4 ПСБУ № 16 «Витрати»відносить витрати на утримання та ремонт основних засобів до складу витрат загально виробничого призначення.

Експертом встановлено, що по журналу-ордеру по рахунку 209 «Інші матеріали»ПП «АМ «Новий проект»за грудень 2007 року станом на 01.01.2008 року даних про наявність шин не відображено, списання шин здійснено господарюючим суб'єктом на підставі наданого акту на списання в грудні 2007 року на автомобіль ВАЗ-21099, який було продано підприємством у квітні 2008 року та від продажу отримано дохід, тобто використання шин в господарській діяльності наданими на дослідження документами підтверджується.

Стосовно господарської операції з ТОВ «Будмонтажтехнології», експерту був наданий договір на надання транспортних послуг б/н від 03.01.2008 року, укладений між позивачем (Клієнт) та даним товариством (Автотранспортне підприємство), з якого слідує, що відповідно до п. 1.1 договору Автотранспортне підприємство зобов'язане приймати, а Клієнт надавати до перевезення вантажі на підставі талонів замовлення Клієнта. В силу п. 1.3 договору автотранспортне підприємство виконує для Клієнта пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні операції та послуги автокрану.

Розрахунки за послуги Автотранспортного підприємства здійснюються за тарифами, що складаються на момент надання послуг, відповідно до протоколу узгодження тарифів (п. 2.1 договору).

Згідно з п.6.2 договору належні Автотранспортному підприємству суми за перевезення вантажів, пов'язані з ним транспортні експедиційні операції та інші послуги сплачуються Автотранспортному підприємству після перевезення вантажів.

Відповідно до додатку № 1 до договору, вартість використання автотранспортних засобів складає 150,00грн. за 1 годину (з ПДВ).

У висновку експертизи зазначено, що надання послуг оформлювалось актами виконаних робіт: № 370 від 29.02.2008р. на загальну суму 59700,00 гривень (без ПДВ). ПДВ - 11940,00 гривень, до якого також були додані податкова накладна, товарно-транспортна накладна, талон замовника; № 757 від 31.03.2008 року на загальну суму 70000,00 гривень (без ПДВ), ПДВ - 14000,00 гривень, до якого додана податкова накладна; № 2991 від 30.09.2008р. на загальну суму 51925,00грн. (без ПДВ), ПДВ - 10385,00грн., до якого додані податкові накладні, товарно-транспортні накладні, талони замовника.

Встановлено, що у законодавчих актах України, зокрема, в п.п. 5.3.9 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат.

Разом з тим, відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року №88 передбачає, що «первинні документи»- це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Позивачем надані документи (договори, акти виконаних робіт, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо і які були також досліджені відповідачем при перевірці, суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги та зменшення за ними валових витрат, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів та повністю підтверджують правомірність віднесення відображених в них витрат до складу валових витрат, а відображених у податкових накладних ПДВ - до податкового кредиту.

Більш того, відповідні податкові накладні по спірним господарським операціям складені платниками ПДВ з дотриманням вимог Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.06.1997 року за № 233/2037, з наступними змінами і доповненнями, а факт використання понесених витрат за цими господарськими операціями, в тому числі зі сплати ПДВ, у господарській діяльності позивача, встановлено при перевірці правильності формування валових витрат за цими операціями.

Згідно з висновком експерта № 100/66 від 08.10.2010 року, висновки акту перевірки про заниження податку на прибуток та ПДВ документами наявними у матеріалах не підтверджуються.

Аналізуючи наведене, судова колегія доходить висновку про безпідставність донарахування позивачу спірної суми податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Частина 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Встановлено, що підставою для застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій по податку на прибуток та ПДВ відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" стало донарахування ДПІ в м. Керчі АР Крим відповідних сум податку на прибуток підприємств та ПДВ.

В силу ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам даної норми, відповідачем правомірності вищевказаних рішень про донарахування податку на прибуток та ПДВ суду не доведено.

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.01.2009 року: № 0000031701/1, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 3260,43 гривень; № 0000041701/0, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних механізмів в розмірі 1020,50 гривень, а також першої та другої податкових вимог ДПІ в м. Керчі в частині зазначення сум податкового боргу з вказаних видів податків, оскільки позивачем не наведено правового обґрунтування та доказів на підтвердження протиправності донарахування вказаних сум податків.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко