Ухвала суду № 23593946, 06.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8131/10/14/0170

06.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

не з'явились,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В.) від 15.03.11 у справі № 2а-8131/10/14/0170

за позовом Приватного підприємства "Айкон-Крим" (вул.М.Жукова, буд.25, кв.11, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95035)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул.Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.11 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання податковими деклараціями документів податкової звітності з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року, отриманих від Приватного підприємства "Айкон-Крим" (ідентифікаційний код 35941618).

Зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим відобразити за даними картки особового рахунку основні показники декларацій з податку на додану вартість за квітень-травень 2010 року, отриманих від Приватного підприємства "Айкон-Крим" (ідентифікаційний код 35941618).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Айкон-Крим"3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач перебуває на обліку у ДПІ у м.Сімферополі як платник податків, зборів, інших обов'язкових платежів, і є платником ПДВ.

Позивачем у порядку податкової звітності до податкового органу були подані декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року та травень 2010 року.

Листами від 03.06.2010 вих.№23751/10/15-2, від 01.06.2010 №29233/10/18-4 відповідач повідомив позивача про невизнання податковою звітністю поданих податкових декларацій за квітень, травень 2010 року відповідно до п.3.2 Регламенту Взаємодії між структурними підрозділами органів ДПІ в АРК відносно відпрацьовування підприємств при проведенні операції «Бюджет», та не зазначення реквізитів у рядку 06 заглавної частини декларації, та запропонував надати нові податкові декларації.

Незгода з таким рішенням податкового органу стала підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні визначені законом підстави для не визнання податковою звітністю поданих позивачем податкових декларацій з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що ґрунтуються на вірно встановлених обставинах справи, яким дана вірна правова оцінка.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181.

Статтею 1 Закону №2181 визначено що податкова декларація -документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону встановлено певний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме: якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У такому випадку платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу, оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Як вбачається із наведеного, повноваження органів державної податкової служби щодо відмови у прийнятті податкових декларацій обмежено вичерпним переліком підстав, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Таких обставин щодо поданої позивачем податкової декларацій з ПДВ за квітень 2010 року податковим органом встановлено не було. А зі змісту декларації за травень 2010 року судом встановлено наявність усіх заповнених платником обов'язкових реквізитів.

Відтак вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених Законом №2181 підстав для невизнання контролюючим органом у якості податкової звітності отриманої від платника податків податкової декларації.

Посилання податкового органу на наказ Державної податкової адміністрації України від 09.04.2010 №236 «Про введення в дію операції «Бюджет», обґрунтовано не прийняти судом першої інстанції до уваги, оскільки цей наказ не зареєстрований у встановленому діючим законодавством порядку в Міністерстві юстиції України та не пройшов обов'язкової державної реєстрації відповідно до Указу Президента України від 03.10.92р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", отже не являється підзаконним нормативно-правовим актом і не може бути застосований судом при вирішенні спору.

Застосування зазначеного наказу, який надає органам державної податкової служби України додаткові повноваження, у тому числі щодо невизнання податкових декларацій, привласнення деклараціям статусу невизнаної податкової звітності, розширюючи таким чином тлумачення закону, є незаконним та таким, що порушує права та інтереси платника податку.

Таким чином, зобов'язуючи частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, законодавець не надав відповідачу, який входить до системи органів державної податкової служби, повноважень вчиняти дії, що не визначені законом.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав підстави для невизнання поданої декларації податковою звітністю такими, що не засновані на законі, положення якого є обов'язковими і для платників податків, і для контролюючих органів.

Враховуючи, що Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, відмовляючи у прийнятті в якості податкової звітності декларації з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, не відобразила зазначені в неї показники в особовому рахунку позивача, то суд першої інстанції з метою відновлення та повного захисту порушеного права позивача обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача відобразити на особовому рахунку підприємства основні показники поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.11 у справі № 2а-8131/10/14/0170 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.03.11 у справі № 2а-8131/10/14/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 березня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова