Ухвала суду № 2359365, 24.10.2007, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №22ц - 1976/07 Суддя першої інстанції Шаманська Н.О.

Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Козаченка В.І.,

суддів: Галущенка О.І., Колосовського СЮ.

при секретарі судового засідання Фірсовій Т.В., за участю представника стягувача Пєшєхонова А.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали

за апеляційною скаргою представника закритого акціонерного товариства "Комерційний банк „ПриватБанк" (далі -"ПриватБанк")

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 06 серпня 2007 p., поста­новлену за скаргою „ПриватБанку" на дії державного виконавця Заводського відділу дер­жавної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Заводсь­кий ВДВС ММУЮ),

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 25 жовтня 2006 р. ухвалено стягнути з „ПриватБанку" на користь ОСОБА_1 50400 грн.

Постановою державного виконавця Заводського ВДВС ММУЮ від 22 листопада 2006 р. було відкрите виконавче провадження за виконавчим листом №2-653/06 про при­мусове виконання вказаного судового рішення.

Наступною постановою того ж державного виконавця від 20 лютого 2007 р. зазначе­не провадження було зупинене до вирішення в суді скарги „ПриватБанку" на дії держав­ного виконавця по примусовому виконанню названого судового рішення.

Затим, 18 липня 2007 р. державний виконавець Заводського ВДВС ММУЮ Зубриць-ка А.О. поновила вказане виконавче провадження, оскільки ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 червня 2006 р. була залишена без змін ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2007 р. про відмову в задоволенні зазначеної скарги.

23 липня 2007 р. представник „ПриватБанку" подав до суду скаргу на постанову державного виконавця Заводського ВДВС ММУЮ від 18 липня 2007 p., посилаючись на те, що „ПриватБанком" фактично виконане вказане судове рішення шляхом зарахування зустрічних вимог між "ПриватБанком" та ОСОБА_1 , а тому, на думку скаржника, державний виконавець повинен був не поновлювати, а закінчити виконавче провадження.

Ухвалою Заводського районного суду від 06 серпня 2007 р. в задоволенні скарги "ПриватБанку" відмовлено.

В апеляційній скарзі представник "ПриватБанку", посилаючись на незаконність ух­вали суду, просив її скасувати та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, представника стягувача та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, дав належну правову оцінку доказами, які надали сторони, і дійшов вірного висновку, що згідно ст. 36 Закону України від 21 квітня 1999 р. (з наступними змінами і доповненнями) "Про виконавче проваджен-

ня" (далі - Закон) та п. 4.7.4. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 15 грудня 1999 р. (з наступними змінами, далі - Ін­струкція), після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого про­вадження, державний виконавець не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини, зобов'язаний поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача, про що виноситься

постанова.

Крім того, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону та п. 4.9.1 названої Інструк­ції, виконавче провадження підлягає закінченню лише у випадку фактичного повного ви­конання рішення суду згідно з виконавчим документом.

Як убачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Заводського ВДВС ММУЮ від 20 лютого 2007 р. зазначене виконавче провадження було зупинене до вирішення в суді скарги ^ПриватБанку" на дії державного виконавця по примусовому ви­конанню названого судового рішення.

18 липня 2007 р. державний виконавець Зубрицька А.О., відповідно до правил, вста­новлених ст. 36 названого Закону та п. 4.7.4. вказаної Інструкції, правильно поновила вка­зане виконавче провадження, оскільки відпали обставини, які були підставою для зупи­нення виконавчого провадження.

Посилання , ПриватБанку" на повне виконання рішення апеляційного суду спросто­вується наступним.

У постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець запро­понував боржнику перерахувати належні ОСОБА_1 грошові кошти на депозитний рахунок Державної виконавчої служби у Заводському районі м. Миколаєва №37317001002708 в УДК у Миколаївської області, МФО 826013, код ОКПО 33896197.

У свою чергу, стягувач просив перерахувати гроші на розрахунковий рахунок НОМЕР_1, МФО НОМЕР_2, СДРПУ НОМЕР_3, ВАТ КБ "Надра", л/рс НОМЕР_4.

Незважаючи на таке, боржник перерахував 44 158 грн. 19 коп. на рахунок № НОМЕР_5 у філії ЗАТ КБ „ПриватБанк", який дійсно відкритий на ім'я стягувача, але з метою зарахування коштів, направлених на погашення заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед кредитодавцем (ЗАТ КБ „ПриватБанком") по кредитному договору, укладеному між ними 06 вересня 2004 р.

Таким чином, стягувача було позбавлено реальної можливості отримати й користу­ватися присудженою грошовою сумою, на що правильно вказував представник стягувача в судовому засіданні.

Крім того, боржник не звертався до Заводського ВДВС ММУЮ в установленому по­рядку із заявою про закінчення виконавчого провадження шляхом проведення зарахувань зустрічних вимог. Тому державний виконавець й не виконував дій з цього приводу та не міг закривати провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням судового рішення.

Оскільки оскаржена ухвала постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, то підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 383 - 387, 309, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника „ПриватБанку" відхилити, а ухвалу Заводського районного суду від 06 серпня 2007 р. - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.