Ухвала суду № 23593086, 21.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14046/10/2/0170

21.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яковенко С.Ю.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-14046/10/2/0170 за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 24.10.11 у справі № 2а-14046/10/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК-Квадро" (вул. Залізнична, 1/1, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна, 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.11 позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0001071502/0 від 20.10.10. Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.11 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач посилається на порушення позивачем Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2010 року, який підлягав сплаті до бюджету у розмірі 11600 грн., порядку подання декларації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач - Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція АР Крим провів невиїзну (камеральну) документальну перевірку податкової декларації позивача з ПДВ за серпень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки 06.10.2010 складено акт № 1258/15-02/35225059, яким встановлення порушення позивачем Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2010 року, який підлягав сплаті до бюджету у розмірі 11600 грн., порядку подання декларації.

20.10.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001071502/0, згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 12943,2 грн., в тому числі 11612 грн. -за основним платежем, 1331,2 грн.- штрафних санкції.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

Пунктом 1.4. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (на час проведення перевірки позивача) було встановлено, що поставка товарів -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилося на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась , виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів , вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважаласья дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 цього Закону встановлено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , т о сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Стаття 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (на час прийняття податкового -повідомлення-рішення) визначала, що податковим боргом ( недоїмкою) було податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов'язань був встановлений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначав , що податкові декларації податкові декларації подавались я за базовий податковий період що дорівнював календарному місяцю -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" було визначено, що платник податків був зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації платника податків. У разі коли платник податків не сплачував узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, в розмірах , визначених у ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

Висновки відповідача, викладені в в Акті № 1258/15-02/35225059 від 06.10.2010 ґрунтуються на результатах позачергової податкової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з ТОВ «СФ «Елефант», зафіксованих в акті № 989/23-0/35225059/99 від 31.08.2010, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000162304/0 від 10.09.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.11.2010 по справі №2а-12188/10/11/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2011 встановлено безпідставність висновків відповідача, викладених в акті перевірки №989/23-0/35225059/99 від 31.08.2010 щодо невірності формування платником податків податкового кредиту за липень 2010 року на підставі податкової накладної № 1612 від 15.06.2010, наданої ТОВ «СФ «Елефант».

У постанові Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.11.2010 зазначено, що позивач правомірно відповідно до вимог чинного законодавства включив до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної, виданої ТОВ «СФ «Елефант», сума бюджетного відшкодування є правомірно визначеною, податковий кредит підтверджений платіжними дорученнями №43 від 15.06.2010р. та податковою накладною №1612 .

Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

За таких обставин, не потребує доказуванню факт правомірності заниження позивачем під час подачі декларації по ПДВ за серпень 2010 року суми податку на 4476грн. та включення від'ємного значення з ПДВ у сумі 49239 грн.

14.09.2010 позивачем на адресу податкового органу надіслано цінним листом Декларація по ПДВ за серпень 2010 року, яку було зареєстровано в базі «Бест-Звіт»за № 13341 від 14.09.2010.

Зазначена декларація була підписана директором підприємства ОСОБА_3, підпис головного бухгалтера не стояв з причин відсутності у підприємства особи , яка займає цю посаду.

Отриманої 14.09.2010 декларації позивача по ПДВ за серпень 2010 року відповідачем був присвоєний статус «Не визнана ДПІ, як податкова декларація».

15.09.2010 на адресу позивача направлено повідомлення за № 4691/10/28-0 з пропозицією надати податкову декларацію, оформленою відповідно до вимог чинного законодавства.

24.10.2010 позивач надіслав до відповідача податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010, в якій за директора та головного бухгалтера підприємства розписалась одна і таж особа ОСОБА_3

Цю декларацію було зареєстровано відповідачем в базі «Бест-Звіт»за №13868.

У матеріалах справи міститься копія податкової декларації позивача по ПДВ за липень 2010, яка надіслана на адресу відповідача 30.08.2010 та прийнята їм як податкова звітність .

Вказана податкова декларація також підписана директором підприємства ОСОБА_3 та не має підпису головного бухгалтеру.

Таким чином, надсилання позивачу повідомлення № 4691/10/28-0 від 15.09.2010, відповідач в умовах прийняття податкової звітності за попередні звітні періоди, оформленою таким же чином як і декларація по ПДВ за серпень 2010 року, спростовує його твердження щодо несвоєчасності отримання податкової звітності за серпень 2010 року.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з боку позивача не мале місце порушень Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ.

Рішення судом першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.

Згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.10.11 у справі № 2а-14046/10/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис С.Ю. Яковенко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя С.Ю. Яковенко