Ухвала суду № 23592872, 06.03.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-857/11/16/0170

06.03.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представника відповідача, ОСОБА_2, довіреність №121/9/10-00 від 05.03.2010

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю.) від 26.04.2011 у справі № 2а-857/11/16/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ратон" (вул.Горького, 4, кв.18, смт.Гаспра, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98660)

до Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим (вул.Васильєва, 16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ратон»до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим №0004281502/0 від 31.12.2010 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Ратон»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 161328,00грн., у тому числі 50415,00грн. за основним платежем та 110913,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити за наведеними в ній мотивами.

Правом на участь у судовому засіданні позивач не скористався. Про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив. Проте, неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання не є перешкодою для апеляційного розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що в період з 07.12.2010 по 17.12.2010 Державною податковою інспекцією в м. Ялта АР Крим проведена невиїзна документальна перевірка позивача з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт №4499/15-2/20684259 від 20.12.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.5.1.13 п.5.1. ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження суми податку на додану вартість за жовтень 2010 року у сумі 50415,00грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004281502/0 від 31.12.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 161328,00грн.

Відповідач, посилаючись на положення статті 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" та положення п.п. "а" п.2 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування України" зазначив в акті перевірки, що тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування в режимі "маршрутного таксі" підлягають регулюванню органами місцевого самоврядування у разі, якщо вони надаються підприємствами комунальної власності.

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.07.2008 року №1655 ТОВ "Ратон" погоджені тарифи на проїзд у міських автобусних маршрутах на території м. Ялта.

Отже, на думку відповідача ТОВ "Ратон" такі тарифи не встановлені, а тільки погоджені, а це означає, що дія підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" не поширюється на ТОВ "Ратон".

Таким чином, відповідач прийшов до висновку про те, що дія п.п. 5.1.13 п.5.1. статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" не розповсюджується на позивача, у зв'язку з чим зробив висновок про заниження позивачем суми ПДВ.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг з перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість»від оподаткування звільняються операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Фірма «Ратон»відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року N 2344-III та договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, ліцензії серії АВ №323373 здійснює господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Ялта.

На підставі рішення №1655 від 24.07.2008 року виконавчим комітетом Ялтинської міської ради з 01.08.2008 року був погоджений єдиний тариф 2-00 гривні на проїзд на міських автобусних маршрутах загального користування у режимі маршрутного таксі. Дія зазначеного рішення поширюються на всіх автомобільних перевізників, які обслуговують міські автобусні маршрути загального користування в м. Ялта на зазначених в додатку до рішенні маршрутах, у тому числі на ТОВ Фірма «Ратон».

Таким чином, позивач здійснював у звітному періоді діяльність з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту.

Доводи відповідача, що на ТОВ Фірма «Ратон»не поширюються пільги, встановлені п.п.5.1.13 п. 5.1 ст 5 та п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки позивачу тарифи органом місцевого самоврядування були погоджені, а не врегульовані, судова колегія вважає необґрунтованим з наступних підстав.

Частиною 6 статті 10 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року №2344-III, який є спеціальним законом та визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, встановлено, що реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади з питань автомобільного транспорту методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Механізм формування тарифів на послуги з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, автобусних маршрутах спеціальних перевезень та автобусних маршрутах нерегулярних перевезень, а також тарифів на послуги з перевезення пасажирів у таксі та легковими автомобілями на замовлення встановлений Методикою розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року N 1175, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2009 р. за N 1146/17162 (далі Методика).

Відповідно до п.1.1. Методики вона застосовується органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та автомобільними перевізниками незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та організаційно-правової форми господарювання.

Пунктом 1.3. Методики передбачено, що тариф регульований - це тариф на послуги, який відповідно до законодавства встановлюється (затверджується або погоджується) органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Підпунктом 1 пункту «б»статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів.

Підпунктом 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин) визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Таким чином, до компетенції органу місцевого самоврядування віднесено встановлення тарифів на транспортні послуги. При цьому закон не визначає яким способом (затвердженням чи погодженням) має бути встановлений цей тариф.

На момент прийняття виконавчим комітетом Ялтинської міської ради рішення від 24.07.2008 року №1655 підпункт 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" діяв в іншій редакції, відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Таким чином, виконавчий комітет Ялтинської міської ради, прийнявши рішення №1655 від 24.07.2008 року, погодив єдиний тариф, чим, в розумінні положень підпункту 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", у межах встановленої законом компетенції врегулював тарифи перевезення осіб пасажирським транспортом.

Слід зазначити, що рішення виконкому Ялтинської міської ради від 24.07.2008 №1655 діяло до моменту прийняття виконкомом нового рішення від 28.04.2011 №398 «Про погодження тарифів на проїзд в міських автобусних маршрутах загального користування на території м.Ялта».

Судова колегія зазначає, що норма підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" сама по собі не встановлює компетенцію органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифів перевезення, а відсилає до іншого закону, яким встановлена така компетенція.

Діюче законодавство, крім положень п.п.2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішенням №1655 від 24 липня 2008 року виконавчого комітету Ялтинської міської ради врегульовано тарифи на перевезення пасажирів.

Судова колегія зазначає, що поняття слова "регулювання", застосоване законодавцем у підпункті 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", слід розуміти як впорядкування чого-небудь, що також може включати поняття: погоджувати, приймати рішення, встановлювати, визначати, обмежувати та інше, що, в свою чергу, узгоджується з приписами Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року N 2344-III, Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року N 1175.

При використанні терміну "регулювання" необхідно виходити з його значення, а не буквального відображення у тексті при прийнятті рішення.

Отже, виконавчий комітет Ялтинської міської ради, прийнявши рішення №1655 від 24 липня 2008 року, вчинив дії направлені на впорядкування в межах своєї компетенції тарифів перевезення осіб пасажирським транспортом, врегулювавши їх у встановлений законом спосіб.

На підставі викладеного, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач мав право використовувати положення підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст.5 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при формуванні сум ПДВ у податковій звітності з надання послуг перевезення пасажирів, оскільки керувався тарифами на надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом врегульованими органом місцевого самоврядування.

Виходячи з аналізу норм Закону України «Про автомобільний транспорт», Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17 листопада 2009 року N 1175, Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем правомірно віднесено до операцій, які звільнюються від оподаткування, операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які погоджені органом місцевого самоврядування, оскільки ці операції згідно п.п. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняються від оподаткування.

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем підпункту 5.1.13 пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" та заниження ним суми податку на додану вартість є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення обґрунтовано скасовано судом першої інстанції з підстав його протиправності.

Таким чином, правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, відповідає вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для її скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 у справі № 2а-857/11/16/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 березня 2012 року.

Головуючий суддя підпис А.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова