Рішення № 23591356, 11.04.2012, Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-0117-2323/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" квітня 2012 р. м. Саки

Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді ДАХНЕВИЧ О.Д.

при секретарі АЛІБЄЄВОЇ Ш.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору нікчемним та його розірвання з 08 лютого 2008 року

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору нікчемним та його розірвання з 08 лютого 2008 року

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 08 лютого 2008 року він уклав з відповідачем кредитний договір № SIEOGK00000001 , відповідно до якого отримав 27425 доларів США. Даний кредитний договір було забезпечено договором іпотеки від 18 березня 2009 року. Вважає укладений кредитний договір нікчемним, оскільки відповідач не мав права укладати договір в доларах США без ліцензії НБУ. Крім того, відповідно до п.8.9 Кредитного договору невід'ємними частинами цього договору є додаток № 1 - детальний опис загальної вартості кредиту. Але він ніякого детального опису не підписував. Відповідно до ч.2 ст.1055 ЦК України , кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним та таким , що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому просить визнати кредитний договір нікчемним та розірвати його з дня укладення.

В судове засідання позивач не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення в матеріалах справи (а.с. 34). В матеріалах справи (а.с.22, 29-30) знаходяться заяви позивача про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.

Представники Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити. Пояснила у відповідності до письмових заперечень на позов ( а.с. 38 - 43 ).

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного.

З копії статуту ПАТ КБ " ПриватБанк " вбачається, що рішенням Загальних Зборів Акціонерів від 30.04.2009 р. тип Банку з Закритого акціонерного товариства змінено на публічне акціонерне товариство, у зв'язку із зміною типу Банку змінено найменування банку з Закритого акціонерного комерційного банку " ПриватБанк " на Публічне Акціонерне товариство Комерційний банк " ПриватБанк ", який є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ " ПриватБанк " .

Судом достовірно встановлено, що 08 лютого 2008 року позивач уклала з відповідачем кредитний договір , відповідно до якого отримала кредитні кошти в розмірі 27425,00 доларів США на наступні цілі : 23000,00 доларів США на придбання нерухомості, 4425,00 доларів США на сплату страхових платежів, з оплатою відсотків в розмірі 1 % в місяць на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 2 % щомісяця (а.с.4-7).

В забезпечення вказаного договору 18 березня 2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки (а.с. 8-11), предметом якого стала квартира АДРЕСА_1.

Ствердження позивача про те, що зміст кредитного договору суперечить нормам ст.99 Конституції України, ст..33 ЗУ Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» , ст..192 ЦК України, оскільки кредит видано не в національній валюті України і індивідуальної ліцензії у ПАТ КБ «Приватбанк» на видачу кредиту в доларах США не було , суд не може прийняти до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ст..533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3 , 5 ст. 203 цього Кодексу.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з пояснень представника відповідача та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 був вільний в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, скріпивши його своїм підписом та вчинив дії на виконання його умов, отримавши від відповідача суму кредиту, виражену в доларах США.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

У статті 2 зазначеного вище закону дається визначення поняття коштів, згідно якого кошти - це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.

Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи 04 грудня 2001 року Національним банком України видано ЗАТ КБ " ПриватБанк " правонаступником якого є ПАТ КБ " ПриватБанк " банківську ліцензію №22, яка зареєстрована Національним банком України 19.03.1992 року за № 92 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » (а.с. 49) та Дозвіл №22-3 на право здійснення операцій, визначених п. 1-4 ч. 2, 4 ст. 47 ЗУ « Про банки і банківську діяльність » (а.с. 50).

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю » Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до п. 5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року за № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю від 19.02.1993 року за № 15-93.

Відповідно до п. 2.3. вищевказаного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України. Оскільки ПАТ КБ " ПриватБанк " було отримано банківську ліцензію та дозвіл Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, то, відповідно, банк має право здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.

Згідно з п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14.11.2004 року № 483, використання іноземної валюти на території України платежу як засобу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Враховуючи наведене, підстав, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України для визнання правочинів недійсними на підставі ст..215 ЦК України, позивачем не наведено.

Посилання позивача в обґрунтування своїх вимог про визнання договору нікчемним та його розірвання на ту обставину, що він укладений з недотриманням письмової форми, оскільки позивач не підписував Додаток № 1 до договору не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та суперечать матеріалам справи.

Так, представником відповідача було надано посвідчену копію Додатку № 1 до кредитного договору № SIEOGK00000001 від 08 лютого 2008 року (а.с.45), з якої вбачається, що позивачем було підписано вказаний документ. Доказів того, що підпис в Додатку № 1 належить не позивачу ним не надано.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання кредитного договору нікчемним та розірвання кредитного договору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору № SIEOGK00000001 нікчемним та розірвання кредитного договору - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сакський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції .

Суддя Дахневич О. Д.