Постанова № 23589452, 07.02.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-540/11/16/0170

07.02.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача- ОСОБА_4- ОСОБА_1, довіреність № б/н від 02.03.11,

представник відповідача- Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим- не з'явився,

представник відповідача- Державного казначейства України- не з'явився,

представник відповідача- Головного управління Державного казначейства України в АР Крим- не з'явився,

представник третьої особи- Бахчисарайського районного суду АР Крим- не з'явився, розглянувши матеріали справи № 2а-540/11/16/0170 за апеляційною скаргою Головного управління Державного казначейства України в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 09.06.11

за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим (вул. Павленко, 48,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95051)

Державного казначейства України (вул. Бастіонна, 6,Київ 14,01014)

Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (вул. Севастопольська 19,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

третя особа: Бахчисарайський районний суд АРК (Кооперативна, 1,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98400)

про визнання незаконними дій та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені: визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим щодо утримання суми в розмірі 13339,69 грн. в якості 15% податку з доходів фізичних осіб, який підлягає утриманню та перерахуванню до бюджету під час нарахування та сплати судді у відставці ОСОБА_4 вихідної допомоги у розмірі 88931,25 грн.; зобов'язано Державне Казначейство України в особі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим повернути судді у відставці ОСОБА_4 13339,69 грн., утриманих в якості 15% податку з доходів фізичних осіб та перерахованих до місцевого бюджету м. Сімферополь. Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Головне управління Державного казначейства України в АР Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачі та третя особа явку представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

ОСОБА_4 працював на посаді судді Бахчисарайського районного суду АРК. Постановою Верховної Ради України № 1945-VI від 04.03.2010 звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.

На підставі наказу Територіального управління Державної судової адміністрації України в АРК № 110/04-1 від 16.03.2010 «Про звільнення ОСОБА_4.», позивачу належить до виплати вихідна допомога у розмірі місячного заробітку за 17 місяців згідно з ч.3 ст.43 Закону України "Про статус суддів".

Відповідно до довідки ДСА (вих. № 02-23/1848 від 23.12.201р.), позивачу відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів" нарахована вихідна допомога в розмірі 88931,25 грн., яка виплачена у повному обсязі з урахуванням утримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 13339,69 грн.

Як вбачається з наданої суду Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в АРК копії платіжного доручення № 3429 від 28.10.2010, сума податку була в повному обсязі перерахована до місцевого бюджету м. Сімферополь.

Відповідно до ст. 14 Закону "Про судоустрій України" однією з гарантій самостійності і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів. Розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до Закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений (ст. 123 Закону України "Про судоустрій України").

У ст.118 цього Закону визначено, що відповідно до Конституції України фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:

1) окреме визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;

2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;

3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Розмір заробітної плати (грошового забезпечення) судді повинен забезпечувати його фінансову незалежність, визначається відповідно до закону про статус суддів та інших нормативно-правових актів щодо умов оплати праці суддів і не може бути зменшений(ст. 123 Закону України "Про судоустрій України ").

Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян на час виникнення спірних правовідносин був встановлений Законом України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2862-ХІІ (у відповідної редакції).

У ст. 43 Закону України "Про статус суддів" визначено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків. Відповідно ч. 3 вказаної статті Закону, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Спеціальним законом у сфері оподаткування фізичних осіб на момент виникнення спірних правовідносин , був Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-1У від 22.05.2003.

Позивачу відповідно до Закону України "Про статус суддів" та дозволу ДСА № 17-3196/10 від 27.05.2010 нарахована вихідна допомога у розмірі 88931,25 грн., яка виплачена в повному обсязі. При цьому був утриманий податок з доходів фізичних осіб у розмірі 13339,69 грн.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2004 від 01.12.2004 матеріальне і побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені Законом України "Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Зазначена позиція відповідачів також не узгоджується з положеннями ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також в рішенні №4-рп/2007 від 18.06.2007 Конституційний Суд України зазначив: «Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвій рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвій рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999р.№8-рп/99, від 20 березня 2002р. №5-рп/2002, від 17 березня 2004р. № 7-рп/2004, від1 грудня 2004р. № 20-рп/2004 (абзац третій п.п.3.4 п.3 рішення).

Таким чином, вихідна допомога судді в разі виходу його у відставку, є видом соціальної допомоги в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому не підлягає оподаткуванню. При цьому суд вважає, що у правовідносинах щодо оподаткування вихідної допомоги судді, якій пішов у відставку, з огляду на вказану правову позицію Конституційного Суду України, спеціальною нормою є положення ч.3 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", яка виключає можливість оподаткування вихідної допомоги.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що саме органи Державного казначейства України. мають повернути позивачу необґрунтовано утримані кошти, перелічені до місцевого бюджету.

Однак, механізм виконання рішень визначений у Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 (далі - Порядку).

Пунктом 4 Порядку зазначачено, що органи Державного казначейства здійснюють безспірне списання, якщо прийнято рішення суду щодо повернення надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів та інших доходів.

Податки, збори сплачуються платниками в дохід відповідних бюджетів на рахунки, відкриті у органах казначейства, а не органам казначейства.

Тобто податок з доходів фізичних осіб ОСОБА_4 може бути повернутий з місцевого бюджету Залізничного району м. Сімферополя, місцевого бюджету Сімферополя та бюджету Автономної Республіці Крим у відповідних частках.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про зобов'язання Державне Казначейство України в особі Головного управління Державного казначейства України в АР Крим повернути судді у відставці ОСОБА_4 13339,69 грн. є не вірним.

Згідно з частиною першою статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Підставою для зміни судового рішення в порядку пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції -зміні шляхом викладення пункту третього резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.11 у справі № 2а-540/11/16/0170 задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.11 у справі № 2а-540/11/16/0170 змінити, виклавши пункт третій резолютивної частини в наступній редакції:

"Повернути з місцевого бюджету Залізничного району м. Сімферополя, місцевого бюджету м. Сімферополя та бюджету Автономної Республіки Крим (код класифікації доходів бюджету 11010100, код ЄДРПОУ 34740405, номер рахунку 33211800700003, банк- Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026 на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1) податок на доходи найманих працівників у сумі 13339,69 грн. "

3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.11 у справі № 2а-540/11/16/0170 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 лютого 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис М.В. Кукта

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко