Ухвала суду № 23588631, 24.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3738/10/14/0170

24.01.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дугаренко О.В.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" - ОСОБА_2, довіреність № 2 від 03.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим- ОСОБА_1, довіреність № 5027/9/100 від 06.07.09

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 14.06.11 у справі № 2а-3738/10/14/0170

за позовом Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" (вул. Дзержинського, 4, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98612)

до Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2011 адміністративний позов Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим № 00019992301/0 від 14.09.2009, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 14.09.2009 Державною податковою інспекцією у місті Ялта Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №00019992301/0 від яким Комунальному підприємству Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" нарахований податок на прибуток в розмірі 172974,00грн.та застосовані штрафні санкції в розмірі 34595,00грн., усього 207569,00грн.

Передумовою донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 207569,00грн. став акт №2175/23-1/24406617/205 від 28.08.2009 виїзної планової перевірки Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2009.

Перевіркою встановлені порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2007 рік на 919669,00грн., за 2008 рік на 1330771,00грн., за 1 квартал 2009 року на 521434,00грн., та заниження податку на прибуток в сумі 172974,00грн. (з урахуванням від'ємного значення).

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном «Амортизація основних фондів і нематеріальних активів»слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.

Як вбачається з матеріалів справи згідно рішень Виконавчого комітету Ялтинської міської ради: №2494 від 13.12.2007- закінчені будівництвом індивідуальні джерела теплопостачання по вул. Таврічеська, 25, балансовою вартістю 546521,00 грн., по вул. Будівельників,1, балансовою вартістю 1122408,00грн., по вул. Блюхера,17/15 - вул. Грибоєдова, 2, балансовою вартістю 1087227,00 грн.; № 993 від 25.04.2008 -центральні теплові пункти по вул. Суворовська, 10а, балансовою залишковою вартістю 311858,46 грн. та по вул. Гоголя, 12, балансовою залишковою вартістю 9438,36 грн.; № 892 від 25.04.2008 -приміщення і майно теплових пунктів по вул. Красноармійська, 44, вул. Сеченова,25, вул. Будівельників,1, вул. Таврічеській, 25, загальною первісною вартістю 1120834.00 грн.; № 1703 від 14.08.2008-індивідуальні джерела теплопостачання в кількості 6 штук загальною балансовою вартістю 10460286,00грн.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на вартість основних фондів 1-ї групи. В періоді, що перевірявся, амортизація нараховувалась на вартість основних фондів (котельні та індивідуальні джерела теплопостачання), безоплатно отриманих підприємством в повне господарське відання та в поповнення статутного фонду по розподільчому балансу на момент створення суб'єкта господарювання та згідно рішень Ялтинської міської ради та її виконкому. Також суб'єктом господарювання здійснювались амортизаційні відрахування на безоплатно отримані основні фонди (витрат на їх придбання не було витрачено, до складу валового доходу не включалася вартість безоплатно отриманих основних фондів) у зв'язку з наступним.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно Статуту Комунальне підприємство Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" засноване на комунальній власності Ялтинської міської ради, і є правонаступником прав і обов'язків Комунального підприємства "Ялтинські теплові мережі", яке було створене на підставі рішення № 8 від 30.01.2002 44-ї сесії Ялтинської міської ради 23-го скликання.

З питань управління майном комунальної власності підприємство підпорядковане Фонду комунального майна Ялтинської міської ради. Згідно п. 4.3 Статуту, джерелом формування майна підприємства є майно, передане органом, до сфери управління якого входить підприємство, або іншим підприємством, організацією.

У періоді, що досліджується, комунальне майно Ялтинської міської ради передавалося позивачу рішеннями Виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що за період з 13.12.2007по 14.08.2008 позивач отримав в поповнення свого статутного фонду комунальне майно на загальну суму 14052030,18 грн., що підтверджується висновком судово-економічної експертизи №159/10 від 05.05.2011. На балансі позивача станом на 01.04.2007 обліковувалися будівлі та споруди, що відносяться до основних фондів групи 1, загальною залишковою балансовою вартістю 15295748,00грн.

Слід зазначити, що об'єкти основних фондів групи 1 були отримані позивачем в поповнення свого статутного фонду до 01.04.2007 та після цієї дати. Відповідно до пункту 3.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Підпунктом 8.1.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання. Підпунктом 8.4.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено, що до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду іншої особи, з подальшим включенням основних фондів до відповідних груп. Ця норма набрала сили з 21.01.2003.

Поза увагою заявника апеляційної скарги не враховано, що спеціальною нормою підпунктом 4.2.15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що основні фонди, що отримуються у випадках, передбачених цим підпунктом (об'єкти енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, отримані спеціалізованими експлуатуючими підприємствами відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад) з метою оподаткування не підлягають амортизації. Ця норма почала діяти з 16.12.2006.

Судова колегія зазначає, що Державна податкова адміністрація України своїм листом № 20630/7/15-0217 від 09.10.2008 роз'яснила порядок амортизації таких основних фондів: "податкова амортизація балансової вартості основних фондів, внесених до статутного фонду суб'єкта господарювання, починається з розрахункового кварталу, наступного за кварталом оприбуткування основних фондів груп 2-4 або кварталом, в якому було введено в експлуатацію об'єкт основних фондів групи 1 таким платником податку".

Судовою колегією приймаються до уваги роз'яснення Державної податкової адміністрації України, які викладені у листі № 20630/7/15-0217 від 09.10.2008 «Щодо порядку амортизації таких основних фондів: «податкова амортизація балансової вартості основних фондів, внесених до статутного фонду суб'єкта господарювання, починається з розрахункового кварталу, наступного за кварталом оприбуткування основних фондів груп 2 - 4 або кварталом, в якому було введено в експлуатацію об'єкт основних фондів групи 1 таким платником податку».

Згідно з підпунктом 4.4.1 пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що діяв в перевіряємий період, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків".

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач здійснював амортизаційні відрахування на вартість основних фондів, отриманих від Ялтинської міської ради в поповнення свого статутного фонду, що повністю узгоджується з вимогами підпункту 8.1.2 та підпункту 8.4.11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що включення основних фондів до Статутного фонду підприємства не є їх безоплатним отриманням, оскільки в даному випадку засновник отримує компенсацію вартості внесених в Статутний фонд ТМЦ у вигляді корпоративних прав.

Судова колегія відмічає, що факт здійснення господарських операцій, пов'язаних з формуванням статутного фонду позивача, підтверджуються первинним документами бухгалтерського обліку і податкової звітності позивача та матеріалами справи.

Відповідно до пункту 3.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств",

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Судова колегія дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Колегія суддів зазначає, що первинними бухгалтерськими та податковими документами позивача завищення амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2007 по 31.03.2009 на загальну суму 2744535,00грн. не підтверджується.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування сум податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 172974,00грн. за наслідками виїзної документальної перевірки позивача то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкцій в сумі 34595,00грн. за статтею 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

Отже, акт перевірки №2175/23-1/24406617/205 від 28.08.2009 щодо фіксування фактів порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як доказ у справі, одержано з порушенням закону.

Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

На підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки №2175/23-1/24406617/205 від 28.08.2009, як доказ встановлення факту порушення позивачем Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем суду не надані через їх відсутність.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і законності обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 207569,00грн., колегії суддів не надано. Висновки перевіряючих, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами, носять характер суб'єктивних припущень.

За таких умов факти порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 207569,00грн. неправомірно.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 207569,00грн. передбачає вилучення у Комунального підприємства Ялтинської міської ради "Ялтинські теплові мережі" грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного податкового повідомлення-рішення, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу були визначені неправомірно податкові зобов'язання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 207569,00грн. згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням, неправомірно.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судове рішення є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2011 у справі № 2а-3738/10/14/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко