Ухвала суду № 23580517, 04.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15140/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 19.05.2011 року №0000452390, від 20.05.2011 року №0000262302, №0000272302,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень від 19.05.2011 року №0000452390, від 20.05.2011 року №0000262302, №0000272302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2011 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 29.03.2011 року по 11.04.2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістичний склад №1»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14.05.2008 року по 31.12.2010 року; за наслідками перевірки складено акт від 18.04.2011 року №1161/23-222-35912697.

19 травня 2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення -рішення №0000452390, яким на підставі акту перевірки за порушення ст. 2, 13, 14, 15 Закону України «Про плату за землю»позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку на 457327,46 грн., у тому числі за основним платежем 365725,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 91601,49 грн.

20 травня 2011 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесені податкові повідомлення -рішення:

- №0000262302, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1586505,00

грн. по декларації за грудень 2010 року;

- №0000272302, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 2478913,59 грн., утому числі за основним платежем 1983130,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 495782,72 грн.

Актом перевірки встановлено заниження позивачем податку на прибуток на суму 1983131,00 грн., у тому числі за 2008 рік на суму 1983131 грн., що призвело до порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010 року на загальну суму 1586505 грн., що призвело до порушення пп. 7.2.4, пп 7.2.6. п.7.2, пп. 7.4.1. пп. 7.4.4 п. 7.4 ст., 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; неподання до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкового розрахунку земельного податку за 2010 рік на суму 365725,97 грн., що призвело до порушення ст. 2, 13, 14, 15 Закону України «Про плату а землю».

Перевіряючи законність та обґрунтованість постанови Окружного адміністративного суду м. Києва колегією суддів встановлено наступне.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 1983131,00 грн., у тому числі за 2008 рік, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між TOB «Логістичний склад №1»(Покупець) та TOB «Тополя»(Продавець) було укладено договір купівлі -продажу №125/Т від 19.12.2008 року та договір купівлі -продажу №129/Т від 23.12.2008 року, відповідно до яких останній зобов'язується передати, а Покупець прийняти Товар (продукти харчування) в термін та на умовах передбаченим даним договором.

Відповідно до п. 2 договорів, покупець здійснює 100% передплату за поставлений товар шляхом перерахування вартості Товару (в тому числі ПДВ-20%) на розрахунковий рахунок Постачальника в національній валюті України, або шляхом видачі векселя. Загальна сума договору 125/Т складає 2840000 грн. в тому числі ПДВ 473333,33 грн., договору 129/Т складає 3360000 грн. в тому числі ПДВ 560000,00 грн.

На підтвердження виконання зобов'язання за договорами позивачем надані податкові накладні, виписки з банківських рахунків.

На підтвердження реальності господарських операцій в матеріалах справи містяться попередні договори поставки: від 19.12.2008 року № 8407/19-01; від 23.12.2008 року за №9412/19-02, укладених між позивачем (Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Фоззі». Відповідно до зазначених договорів позивач повинен був укласти до певної дати з ЗАТ «Фоззі»договори купівлі -продажу продуктів харчування.

В обґрунтування заниження позивачем податку на прибуток орган державної податкової служби посилається на нікчемність правочину, укладеного з TOB «Тополя ЛТД».

Відповідно до частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, з наданих позивачем доказів не вбачається наявність умислу у директора позивача на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків. Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок. Зокрема, в акті перевірки відсутнє посилання на винесення вироків посадовим особам підприємств, порушення кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірне віднесення витрат по даній господарській операції позивачем до складу валових витрат.

Щодо внесення до складу валових витрат вартості рекламних послуг, наданих TOB «Аквабумторг», TOB «Апекс-Гео», TOB «Євротехнологія»на загальну суму 2221357,31 грн. та до податкового кредиту суми податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки орган державної податкової служби зазначає, що позивачем безпідставно внесено до складу валових витрат витрати та до податкового кредиту податок на додану вартість з цими господарськими операціями, оскілки надані до перевірки рекламні листівки (кінцевий продукт наданих позивачу рекламних послуг) не містять чітко відокремленої інформації (логотипу або назви суб'єкта господарської діяльності) щодо TOB «Лoгiстичний склад №1», тому, вказані листівки не можливо ідентифікувати як рекламу та встановити доцільність використання рекламних послуг в господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку про необґрунтованість доводів органу державної податкової служби в цій частині з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.09.2008 року між позивачем (замовник) та TOB «Аквабумторг»(виконавець) було укладено договір №028 на виготовлення поліграфічної продукції.

29.09.2008 року на виконання умов договору між сторонами було складено акт виконаних робіт, відповідно до якого Виконавцем виготовлено 32000 шт. рекламних листівок на загальну суму 182720,00 грн. без податку на додану вартість та надані послуги щодо розповсюдження їх на станції метро м. Києва, вартість послуг складає 81000 грн. без ПДВ. На підтвердження виконання умов договору TOB «Аквабумторг»виписані податкові накладні від 29.09.2008 року №290902.

Також, між позивачем та TOB «Євротехнолопя»було укладено договір від 10.10.2008 року №810 року та договір від 01.11.2008 року №109/1-03 на виготовлення поліграфічної продукції аналогічного змісту з вищенаведеним.

На виконання умов договору сторонами були складені акти виконаних робіт від 31.10.2008 року та від 28.11.2008 року про виготовлення рекламних листівок та їх розповсюдження; також виконавцем були виписані податкові накладні від 31.10.2008 року №311029 та від 28.11.2008 року №281128.

01.12.2008 року між позивачем та TOB «Апекс-Гео»було укладено договір №15/2 на виготовлення поліграфічної продукції. На виконання умов договору сторонами був складений акт виконаних робіт від 31.12.2008 року, відповідно до кого Виконавцем виготовлено 138126 шт. рекламних листівок на суму 828756,00 грн. без ПДВ та надані послуги щодо розповсюдження їх на станції метро м. Києва, вартість послуг складає 430956,57 грн. без ПДВ. На підтвердження виконання договору TOB «Апекс-Гео»виписало податкову накладну від 31.12.2008 року №311202.

З виписаних виконавцями податкових накладних вбачається, що в номенклатурі поставки товарів (послуг) продавця зазначено «розповсюдження рекламних листівок»та «рекламна листівка», кількість, одиниця виміру товару (послуг).

За період з 07.09.2008 по 31.12.2008 контрагентами TOB «Логістичний склад №1»було розповсюджено 251190,00 шт. листівок, копії яких залучені до матеріалів справи. З копій листівок вбачається, що на них зазначалися реквізити позивача.

Крім того, як вбачається з довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, одним з основних видів господарської діяльності TOB «Логістичний склад №1»є здавання в оренду власного нерухомого майна, тобто метою розповсюдження листівок є пошук потенційних клієнтів.

Щодо посилання в акті перевірки органу державної податкової служби на безпідставне включення позивачем до складу валових витрат вартості інформаційно-консультаційних послуг (складання бізнес плану, консультації по роботі з банками, консультації з питань залучення кредитів, аналіз кредитного портфелю підприємства) отриманих від TOB «Едельф-Гео»на загальну суму 544500,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та TOB «Едельф-Гео»було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.12.2008 року № 5/12. Відповідно до п. 2.1 Договору Виконавець надає Замовнику консультації, як в усній так і в письмовій та і або електронній формі в залежності від вказівки Замовника. Замовлення Замовника на виконання конкретного завдання може подаватися Виконавцю як усно так і письмово (п. 2.2). Згідно п. 5.1 вищезазначеного Договору було визначено розмір винагороди, який становив 653400,00 грн. в т.ч. ПДВ 108900,00 грн., Термін дії Договору до 31.12.2008 року (п.7.1).

Згідно додатку №1 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) Виконавець в грудні надав Замовнику інформаційно-консультаційні послуги з складання бізнес-плану; консультації по роботі з банками; консультації з питань залучення кредитів; аналізу кредитного портфелю підприємства.

В матеріалах справи містяться докази належно виконання умов договорів в повному обсязі, що підтверджується, актами виконаних робіт, накладними.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу»рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. Рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів вважає, що вищенаведені акти виконаних робіт, здачі -прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні містять усі необхідні реквізити, тому у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинним на підставі яких може формуватися бухгалтерський облік.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому І числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3. - 5.7. ст. 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про правомірність формування позивачем валових витрат по вищенаведеним господарським операціям та, відповідно про неправомірність винесеного податкового повідомлення -рішення від 20.05.2011 р. №0000272302.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень пп. 7.2.4, пп 7.2.6. п.7.2, пп. 7.4.1. пп. 7.4.4 п. 7.4 ст., 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010 року на загальну суму 1586505 грн., колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування завищення залишку від'ємного значення по податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на ті ж самі підстави, що і на заниження позивачем податку на прибуток підприємств, а саме на нікчемність правочину, укладеного з TOB «Тополя ЛТД».

Як було вище наведено між TOB «Логістичний склад №1»(Покупець) та TOB «Тополя»(Продавець) було укладено договір купівлі -продажу №125/Т від 19.12.2008 року та договір купівлі -продажу №129/Т від 23.12.2008 року, відповідно до яких останній зобов'язується передати, а Покупець прийняти Товар (продукти харчування) в термін та на умовах передбаченим даним договором.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як було зазначено вище, з наданих позивачем доказів не вбачається наявність умислу у директора позивача на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків. Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушує публічний порядок. Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на винесення вироків посадовим особам підприємств, порушення кримінальних справ за фактом ухиляння від сплати податків та зборів, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно включені до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі виписаних TOB «Тополя»податкових накладних, тому правомірно заявлені до бюджетного відшкодування відповідні суми.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 20.05.2011 року №0000262302.

Щодо порушення позивачем ст. 2, 13, 14, 15 Закону України «Про плату а землю»у зв'язку із неподанням до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкового розрахунку земельного податку за 2010 рік на суму 365725,97 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, орган державної податкової служби вважає, що позивач повинен був нараховувати та сплачувати земельний податок за земельну ділянку загальною площею 46513,21 м2 за кадастровим номером 66:259:001, що розташована за адресою: м. Київ. Дніпровський район, вул. Алма-Атинська, буд. 35-А за період з 14.05.2010 року по 31.12.2010 року.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка не належить позивачу на праві власності чи на праві користування, тому позивач не є суб'єктом сплати земельного податку за вказану земельну ділянку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно листа Головного управління земельних ресурсів від 19.04.2011 року №07-387/11244 документи, що посвідчують право власності чи користування (оренди) землі, згідно норм чинного земельного законодавства, на вищезазначену земельну ділянку в Головному управлінні земельних ресурсів не зареєстровані.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 15 зазначеного закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, земельний податок за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 66:259:001 загальною площею 46513,21 м2, що розташована за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Алма-Атинська, буд. 35-А за 2010 рік було сплачено ТОВ фірма «Бакалія»в повному обсязі платником, про що свідчить відповідний податковий розрахунок земельного податку. Також згідно з зазначеним розрахунком користувачем спірної земельної ділянки є TOB «Фірма «Бакалія»на підставі рішення Виконавчого комітету Київської міської ради від 21.09.1965 року №1652.

Таким чином, TOB «Логістичний склад №1»не є власником зазначеної земельної ділянки, тому відповідно не зобов'язано сплачувати земельний податок, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення -рішення від 19 травня 2011 року №0000452390.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 09.04.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.