Ухвала суду № 23580500, 12.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18822/11/2670( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»до Державної податкової інспекції в Подільському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Подільському районі міста Києва з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 4 вересня 2011 року № 0000402210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг», зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 20 квітня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Та з 22 квітня 2004 року взято на податковий облік в ДПІ в Подільському районі м. Києва. З 12 жовтня 2006 року зареєстроване платником податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Подільському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2009 року по 31 березня 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 70/22-10/32960732 від 19 липня 2011 року, яким встановлено порушення Позивачем вимог пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість на загальну суму 336 371 грн.

На підставі акта перевірки Державною податковою інспекцією в Подільському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення - рішення №0000402210 від 04 серпня 2011 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання на загальну суму 420 463,75 грн., в тому числі за основним платежем -336 371,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 84 092,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись з вказаним податковим повідомленням -рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг ТОВ «Богдан-Лізинг»оскаржуване податкове повідомлення -рішення залишено без змін, а скарги без задоволення..

В зв'язку з цим, вважаючи спірне податкове повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи спірне податкове повідомлення - рішення відповідача, виходив з того, що придбані позивачем послуги не використовуються при здійсненні нарахувань та сплати процентів або комісій у складі лізингового платежу, а призначені для використання в оподаткованих операціях з передачі товарів у фінансовий лізинг, а відтак, позовні вимоги є обґрунтованими, їх правомірність підтверджується належними та допустимими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З наданої позивачем Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців вбачається, що основним видом діяльності ТОВ «Богдан Лізинг»є фінансовий лізинг.

Як встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення - рішення №0000402210 від 04 серпня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 336 371 грн. прийняте відповідачем за порушення позивачем підпункту 7.4.3 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03 квітня 1997 року.

Однією з підстав, на основі якої відповідачем зроблений висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є те, що при формуванні податкового кредиту за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року ТОВ «Богдан Лізинг»відносились суми ПДВ вартість по товарам (послугам) без врахування частки їх використання в оподатковуваних і неоподатковуваних ПДВ операціях.

На думку апелянта, здійснюючи діяльність з передачі товарів у фінансовий лізинг, ТОВ «Богдан Лізинг», згідно норм пп. 3.1.1 п. 3.1, пп. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», одночасно здійснювало оподатковані та неоподатковані податком на додану вартість операції.

Зазначене порушення відповідачем виявлено на підставі податкових накладних та реєстрів податкових накладних.

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність збільшення Товариству грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

З матеріалів справи та довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №001549 видно, що одним із основних видів діяльності позивача є фінансовий лізинг.

Статтею 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених коштів, яка полягає в наданні договором лізину однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що фінансовий лізинг це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі -Закон №168/97-ВР).

Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 зазначеного Закону, операція з передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача є об'єктом оподаткування ПДВ.

Згідно із пп. 3.2.2. п. 3.2. ст. З Закону №168/97-ВР, не є об'єктом оподаткування операція з нарахування та сплати процентів або комісій у складі лізингового платежу, у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об'єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 визначено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Як вбачається із матеріалів справи, послуги які придбавалися позивачем, зокрема ті, що пов'язані із пошуком потенційних лізингооодержувачів, юридичним та фінансовим аналізом потенційних лізингоодержувачів, рекламою були спрямовані на їх використання виключно для укладення відповідних договорів фінансового лізингу, що виключає їх використання в операціях регламентованих пп. 3.2.2. п. 3.2. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім того ДПІ в Подільському районі м. Києва не визначено чи отримував, чи не отримував позивач, у перевіряємий період, проценти або комісії у складі лізингових платежів. Не доведено перевищує чи не перевищує сума процентів або комісій, отримана позивачем у складі лізингового платежу, за відповідний проміжок часу подвійну облікову ставку НБУ.

Колегія суддів зазначає, що наведеним спростовуються висновки відповідача про те, що всі неоподатковувані операції, які позивач здійснював у перевіряємий період, були операціями, що регламентовані пп. 3.2.2. п. 3.2. ст. З Закону України «Про податок на »: jhv вартість».

Пунктами 3.1., 3.2. ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»регламентований перелік операцій, які є об'єктом оподаткування ПДВ та які не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Статтею 5 Закону України «Про податок на додану вартість»регламентований перелік операцій, звільнених від оподаткування ПДВ.

Відповідно до приписів пп. 7.2.8. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97/ВР платник податку зобов'язаний вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню ПДВ. а також які не є об'єктами оподаткування згідно ст. 3 та звільнених від оподаткування згідно ст. 5 вказаного Закону.

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»виключно на підставі податкових накладних та реєстрів податкових накладних.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Викладене дає підстави стверджувати, що податкові декларації з ПДВ не є єдиними документами, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, та апеляційної скарги відповідача, податковим органом не заперечується товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що до 01 лютого 2011 року, а саме: до набрання чинності Податковим кодексом України, та у період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за який проводилася планова перевірка TOB «Богдан-Лізинг»Закон України «Про податок на додану вартість», а також інші нормативно-правові акти, не встановлювали порядку визначення частки податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) при придбанні товарів (робіт, послуг), яка відповідає частці використання цих товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, а також порядку проведення відповідного коригування податкового кредиту.

Зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість»та інші нормативно-правові акти, не містили формули, за допомогою якої можна було встановити, яку саме частку придбаних з податком на додану вартість товарів, послуг слід вважати такою, що використовується в оподатковуваних операціях платника податку.

Лише з 01 січня 2011 року чинним Податковим кодексом України було встановлено такий порядок визначення частки податку на додану вартість.

Враховуючи, що законодавством України у період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за який проводилася планова перевірка TOB «Богдан-Лізинг»не встановлював порядку визначення частки податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) при придбанні товарів (робіт, послуг), яка відповідає частці використання цих товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, а також порядку проведення відповідного коригування податкового кредиту, колегія суддів вважає, що прийняте Державною податковою інспекцією Подільського району м. Києва податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Наведене підтверджується також попередніми перевірками дотримання податкового законодавства ТОВ «Богдан-Лізинг», за результатами яких не було встановлено порушення п.7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Подільському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.