Постанова № 23574665, 27.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3251/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"27" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В.А.,Костюк О.Л.

за участю секретаря: Павленко Т.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гардаріка-Київ»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гардаріка-Київ»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Позивач ТОВ «Гардаріка-Київ звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000123500/0 від 06.11.2010 року та № 0000133500/0 від 06.11.2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ «Гардаріка-Київ»подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2011 року та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Гардаріка-Київ»зареєстроване у Києво-Святошинській районній адміністрації Київської області у 2007 році, взято на податковий облік як платник податку в органах податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Гардаріка-Київ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Євро Трейд Сервіс Компані»за період з 29.11.2007 року по 31.12.2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.11.2010 року № 18/35-022/35518974, яким встановлено порушення з боку товариства пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР та пп.7.2.1 п.7.2 ст. 7, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР.

На підставі зазначеного акта перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.11.2010 року № 0000123500/0, яким позивачеві донараховано податок на прибуток підприємства у розмірі 132 415,50 грн., із яких основний платіж -88 277 грн., штрафні (фінансові) санкції -44138,50 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.11.2010 року № 0000133500/0, яким позивачеві донараховано плату на додану вартість у розмірі 105 931,50 грн., із яких 70 621 грн. - основний платіж, 35 310,50 грн. -штрафні санкції.

Судом також було встановлено, що дата прийняття податкових повідомлень-рішень 06.11.2010 року є технічною помилково, оскільки датою їх прийняття є 22 листопада 2010 року.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування по даним правовідносинам положень п. 56.9 ст. 56 Податкового Кодексу України.

Крім того, судом першої інстанції встановлені у справі наступні обставини.

Так, 05.05.2008 року між позивачем та ТОВ «Євро Трейд Сервіс Компані»№01/05/08 про надання експедиційних послуг при перевезенні вантажів в міжнародному та внутрішніх автомобільному сполученнях.

ТОВ «Євро Трейд Сервіс Компані»були складені податкові накладні та акти виконаних робіт за період з 01.05.2008 року по 31.10.2008 року.

Згідно з вказаними документами валові витрати товариства на придбання товарів (робіт, послуг), а саме транспортні перевезення від ТОВ «Євро Трейд Сервіс Компані»відображені в декларації з податку на прибуток підприємства за 2-3 квартал 2008 року, становлять 353 107 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на норми ЦК України, які визначають підстави для визнання угоди нікчемною. Крім того, суд дійшов висновку, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Євро Трейд Сервіс компані»носять характер нікчемного правочину, оскільки останній не відповідає обов»язковим умовам чинності правочину, так як суперечить моральним засадам суспільства, волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі та правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як доказ нікчемності укладених угод суд зазначив постанову слідчого в ОВС СБ УБОЗ УМВС України в Рівненській області по кримінальній справі від 01.04.2010 року.

Проте, судова колегія вважає, що вищезазначена постанова слідчого не може бути прийнята як доказ по даній справі.

Відповідно до статті 158 Конституції України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.

На момент розгляду справи остаточне рішення у кримінальній справі судом не приймалось, а вищезазначена постанова слідчого не є тим документом, яким визначається вина особи у вчиненні злочину у розумінні ст. 158 Конституції України.

Згідно з вимогами чинного законодавства України, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Отже, відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

У матеріалах справи відсутні докази, зокрема вирок суду, який би свідчив про встановлення вини посадових осіб ТОВ «Гардаріка-Київ», в тому числі доказів, які б свідчили про умисел на вчинення протиправного правочину.

Так, позивачем до матеріалів справи долучено під час розгляду справи в суді першої інстанції договори транспортного експедирування, рахунки про сплату коштів за вантажні перевезення, заявки-договори на перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Крім того, судом досліджувались товарно-транспортні накладні ТОВ «Гардаріка-Київ».

Колегія суддів вважає, що зазначені докази, надані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, свідчать про дійсність укладених позивачем з контрагентом правочинів з метою здійснення господарської діяльності.

Даючи оцінку акту перевірки, складеного податковим органом, колегія суддів приходить до висновку, що укладений між позивачем та його контрагентом договір не має ознак фіктивності та нікчемності у розумінні вимог Цивільного Кодексу України. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, тощо. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пояснення ОСОБА_4., на які послався суд першої інстанції у своєму рішення, на думку колегії суддів не є допустимим та належним у справі доказом у розумінні вимоги ст. 70 КАС України. Зазначена особа надавала свої покази в рамках порушеної кримінальної справи, проте у справі на момент ухвалення судом першої інстанції постанови, вирок, який би встановлював вину певних осіб у вчиненні злочину, відсутній.

Крім того, висновки податкового органу щодо відсутності фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Євро Трейд Сервіс Компані»та щодо нікчемності правочину ґрунтуються фактично на показах свідка ОСОБА_4 та не підтверджуються іншими зібраними в ході розгляду справи доказами.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції щодо нікчемності укладеного між позивачем та контрагентом договору, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються зібраними у справі доказами.

Крім того, колегія суддів враховує наступні обставини, встановлені у справі.

Порядок заповнення податкової накладної визначений пп.7.2.1, п.7.2 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту ( п.7.2.6, п.7.2 ст 7 Закону). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( пп. 7.4.5, п.7.4 ст 7).

Відповідно до Наказу ДПА України «Про порядок заповнення податкової накладної»податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а)порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім»я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис товарів (робіт, послуг) та їх кількість; е)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пункт 2.13 Положення встановлює, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами та працівниками правомірних вимог бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Так як всі документи, отримані від ТОВ «Євро Трейд Сервіс Компані»відповідали вимогам законодавства щодо реквізитів та форми, позивач прийняв їх, оскільки чинне законодавство України не зобов'язує його перевіряти достовірність відображеної інформації в первинних документах контрагентів.

На момент укладення правочину між позивачем та ТОВ»Євро Трейд Сервіс Компані», в тому числі і в момент проведення між сторонами господарських операцій, контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та як платник податку, а тому у позивача не було підставі не вірити правильності та законності складених та підписаних посадовими особами товариства податковим накладним та іншим документам.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом безпідставно здійснено донарахування позивачу податкового зобов'язання на додану вартість з підстав заниження останнім суми податкового зобов'язання, оскільки позивач ТОВ «Гардаріка-Київ»правомірно відніс до податкового кредиту суму 70 621 грн.

Враховуючи вищевикладені доводи, а також докази, зібрані під час розгляду справи, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, а тому апеляційна скарга ТОВ «Гардаріка-Київ»підлягає задоволенню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року скасуванню та ухвалення у справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гардаріка-Київ»задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2011 року скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гардаріка-Київ»задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 06.11.2010 (22 листопада 2011) року №0000123500/0 та № 0000133500/0

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено:30 березня 2012 року.