Ухвала суду № 23574654, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4750/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Кучми А.Ю.

при секретарі: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби) на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі Київської області № 0000912353 від 23 вересня 2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Миронівському районі подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції замінив апелянта - Державну податкову інспекцію у Миронівському районі Київської області на Миронівську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби на підставі Постанови Кабінету міністрів від 21 вересня 2011 року №981.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні 2011 року посадовими особами ДПІ у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.2009 по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.09.2011 року № 328/23-011/00951770.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон № 168/97-ВР), п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст.201, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні сум податкового кредиту по правових відносинах з ТОВ «АТК 2000»у сумі 6396 грн.

Згідно з Актом перевірки вказані вище порушення пов'язані з придбанням позивачем у ПП «АТК 2000»товару - насіння кукурудзи впродовж періоду, який перевірявся.

На думку посадових осіб відповідача ПП «АТК 2000»як постачальник мав правові відносини з третіми особами, які були його постачальниками, і саме вони мали ознаки фіктивної діяльності.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на висновках матеріалів перевірки ПП «АТК 2000», викладених в Акті перевірки Мелітопольської ОДПІ від 14.03.2011 №327/23/36319954 Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «АТК 2000»з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2010 по 31.12.2010.

Згідно з вказаним Актом Мелітопольської ОДПІ від 14.03.2011 №327/23/36319954 в ході невиїзної документальної перевірки ТОВ «АТК 2000»не підтверджено наявність поставок товарів у т.ч. позивачу.

Враховуючи дані Акту перевірки Мелітопольської ОДПІ від 14.03.2011 №327/23/36319954 відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції здійснені між позивачем та контрагентом -ПП «АТК 2000», не спричинили настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

На підставі вказаних відомостей відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 6396 грн. на підставі нікчемних правочинів, укладених з ТОВ «АТК 2000».

За результатами перевірки ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0000912353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6396 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Миронівському районі Київської області податкового повідомлення-рішення № 0000912353 від 23 вересня 2011 року, з таких підстав.

Позивач придбав у ПП «АТК 2000»товар - насіння кукурудзи. Придбання товару здійснювалось на виконання умов угоди, на підтвердження чого видано податкову накладну та товарно-транспортну накладну у листопаді 2010 року. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника.

30.11.2011 ПП «АТК 2000»видало позивачу податкову накладну на загальну суму -38376,80 грн., в т.ч. ПДВ -6396,13 грн.

У рахунок оплати за отриманий товар позивачем було перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками.

Поставка і транспортування товарів здійснювалась ПП«АТК 2000»на склади позивача, факти поставок товару оформлялися видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.

Факт поставки товару підтверджується журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Факт поставки товару позивачу ПП «АТК 2000»та оплати їх вартості підтверджується документально банківськими виписками, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ПП «АТК 2000»та його контрагентами, а в подальшому між позивачем і ПП. «АТК 2000».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

До складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Миронівському районі Київської області податкового повідомлення-рішення № 0000912353 від 23 вересня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі -30.03.2012 р.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.