Ухвала суду № 23574588, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/4744/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Грищенко Т.М., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чигиринське" Чигиринської міської ради Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Чигиринське" Чигиринської міської ради Черкаської області до управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Комунальне підприємство "Чигиринське" Чигиринської міської ради Черкаської області звернулось до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області про зобов'язання відповідача на період розгляду справи зупинити виконання Вимоги управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області № Ю-4 від 5 травня 2011 року "Про сплату боргу" та відізвати її з державної виконавчої служби та визнання дії управління Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області неправомірними та скасувати Вимогу № Ю-4 від 5 травня 2011 року "Про сплату боргу".

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Комунальне підприємство "Чигиринське" Чигиринської міської ради Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, комунальне підприємство "Чигиринське" Чигиринської міської ради зареєстроване як юридична особа Чигиринською районною державною адміністрацією Черкаської області 24.07.2007, ідентифікаційний код 35289128.

30 травня 2011 року на адресу позивача надійшла Вимога управління Пенсійного фонду України у Чигиринському районі Черкаської області про сплату боргу зі сплати єдиного внеску від 05 травня 2011 року № Ю-4.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ від 08.07.2010р., що набрав чинності з 01.01.2011р.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності. виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділі: зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Статусу платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зазначені вище суб'єкти господарювання набувають з дня взяття їх на облік Пенсійним фондом, зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики тощо.

Так, згідно ч. 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники-роботодавці, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників - роботодавців -фізичних осіб-підприємців, які використовують працю інших осіб, та фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, - календарний рік.

Судом першої інстанції встановлено, що з оскаржуваної вимоги про сплату боргу та наданої представником відповідача картки особового рахунку страхувальника комунального підприємства "Чигиринське" Чигиринської міської ради заявлена до сплати сума боргу складається виключно з суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, яка виникла з 01.03.2011р. по 01.05.2011р., зобов'язань щодо сплати фінансових санкцій оскаржувана в судовому порядку вимога не містить.

Разом з тим, позивач посилається на ті обставини, що він не є прибутковою організацією, а тому відповідач неправомірно відмовляється розстрочити сплату внесків, однак відповідно до ч. 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в тому числі обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, визнається недоїмкою.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи позивача, що на неврахування управлінням Пенсійного фонду України в Чигиринському районі Черкаської області при винесенні рішення про застосування фінансових санкцій того, що комунальне підприємство "Чигиринське" Чигиринської міської ради не є прибутковою організацією і вся фінансова діяльність закладена в тарифи надання комунальних послуг населенню, які на сьогодні є збитковими, нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, оскільки статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплачував поточні щомісячні страхові внески, що вказано в платіжних дорученнях (а.с.5-28).

Однак, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги твердження позивача про неправомірний розподіл грошових надходжень від комунального підприємства "Чигиринське" Чигиринської міської ради не на сплату щомісячного єдиного внеску, як це визначено в платіжних дорученнях, а на погашення простроченої заборгованості попередніх періодів, так як відповідно до ч. 6 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження позовних вимог, в той же час відповідачем надано достатньо доказів та обґрунтувань правомірності своїх дій.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у місті Києві діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження були надані; обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; з дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чигиринське" Чигиринської міської ради Черкаської області -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Грищенко Т.М.

Петрик І.Й.