Постанова № 23570275, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8600/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б ,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Іванчуку В.М.,

за участю:

представника відповідача -Маньковської К.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед»до Київської регіональної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень, за апеляційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Болеар Мед»звернулось у суд з позовом до Київської регіональної митниці, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р»від 06.05.2011 року №93 та №94.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків та зборів) у вільний обіг, тому в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку виявленням помилки стосовно класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати перевірки.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися у повній мірі.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, посадовими особами Київської регіональної митниці у відповідності до наказів від: 12.03.2011 р. №274, 18.03.2011 року №315 та 23.03.2011 року №362 в період з 16.03.2011 р. по 04.04.2011 р. проведена невиїзна документальна перевірка дотримання TOB «Болеар Мед»вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів за кодом УКТ ЗЕД 3926909990 за ВМД від 25.09.2008 року № 100000007/2008/328920, від 16.05.2008 року № 100000007/2008/303208, від 23.06.2008 року № 100000007/2008/310130 та від 29.07.2008 року № 100000007/2008/317350.

За результатами перевірки складено акт від 04.04.2011 року №н/8/11/100000000/31241889, в якому зафіксовано виявлення помилки в частині правильності визначення коду товару молоковідсмоктувача МОН «АП»з полікарбонатним резервуаром виробництвва ТОВ «Аьпина Пласт»(Росія). Так, аналогічний товар в травні -вересні 2008 року підприємством був задекларований за ВМД, які перевірялися за кодом УКТЗЕД 3924909000 (ставка мита - 0%), проте, відповідно листа Державної митної служби України від 26.02.2011 року №11/2-10.16/3203-ЕП такий товар повинен був бути розмитнений за кодом УКТЗЕД 3926909990 (ставка мита-2%).

Допущення такої помилки позивачем призвело до заниження суми його податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення форми «Р»від 06.05.2011 р. № 93 та № 94. Загальна сума податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до Держбюджету та визначена у податкових повідомленнях складає -2046,37 грн., у тому числі штрафні санкції -409,25 грн.

Аналізуючи обґрунтованість висновків митного органу, колегія суддів зважає на таке.

Згідно обставин справи позивачем оскаржується законність прийнятих митним органом податкових повідомлень форми «Р»щодо донарахування податкових зобов'язань, в тому числі і податку на додану вартість, після проведення митного оформлення товару та випуску його у вільний обіг, прийнятих на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та абз. 2 п.п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Статтею 40 Митного кодексу України встановлено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації та також необхідних для здійснення митного контролю і оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до наказу Держмитслужби України № 314 «Про затвердження Порядку митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації»від 20.04.2005р. працівники митної служби здійснюють вичерпний перелік дій щодо прийняття ВМД до оформлення та здійснення митного контролю.

Згідно обставин справи при здійсненні митного оформлення вищенаведених ВМД позивачем були виконані вимоги, передбачені наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005 р. В свою чергу, працівниками митниці здійснені необхідні процедури щодо прийняття спірних ВМД до оформлення шляхом поставлення відбитка штампа «Під митним контролем»та здійснений митний контроль, який включає в себе згідно п.21 «перевірку правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства».

Під час здійснення митного контролю з боку посадових осіб відповідача зауваження до ВМД, поданих позивачем, були відсутні. Відповідач підтвердив правильність та достовірність заповнених позивачем ВМД, в тому числі і правильність коду товару та наявність пільг звільнення від ПДВ, що стверджується завершальною стадією митного оформлення - проставленням відбитка печатки у відповідній графі. ВМД були подані для контролю правильності заповнення та повноти сплати митних зборів і податків відповідальній посадовій особі відповідача. Посадова особа відповідача здійснила перевірку факту та повноти і правильності сплати митних зборів і податків, про що зазначила у кожній ВМД особистим підписом особи, яка здійснила перевірку повноти і правильності сплати митних зборів і податків. Своїм правом на відмову у митному оформленні товару, у зв'язку з виявленими невідповідностями (якщо вони мали місце) митниця не скористалася.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2, підпункту б) пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, який був чинний на момент проведення митного оформлення товару, при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган. При цьому, платники податку які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з пунктом 10.3 названої правової норми відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (далі по тексту Закону України від 21.12.2000 № 2181-III), який також був чинний на час проведення імпорту товару, митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів, які відповідно до законів справляються при ввезенні і пересиланні) товарів на митну територію України.

Колегія суддів зазначає, що оспорюванні податкові повідомлення, прийняті митницею з посиланням на результати перевірки та підпункт 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу, який врегульовує спірні правовідносини на час виявлення порушення та яким встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В той же час відповідно п.п. 4.2.1.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 313 МК класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Таким чином, на момент вчинення позивачем порушення митного законодавства, яке полягало у неправильному визначенні коду товару, що імпортується, положеннями Закону України від 21.12.2000 № 2181-III відповідальність за його вчинення передбачена не була.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення митних правил, що полягали у помилковому визначенні коду товару, що імпортується, зокрема, з посиланням на результати перевірки та на положення підпункту 54.3.2. підпункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, оскільки донарахування податкового зобов'язання з таких підстав передбачено п.п. 54.3.6. п. 54.3. ст. 54 названого кодексу, а саме якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав прийняття оскаржуваних податкових повідомлень митницею в порушення наведених законодавчих норм та наданих повноважень, а тому рішення місцевого суду підлягає скасуванню.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2011 року -скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Болеар Мед»- задовольнити з підстав викладених у даній постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст постанови складений 04 квітня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М