Ухвала суду № 23570266, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11114/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Колдбокс»до державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкової інспекція у Деснянському районі м. Києва (далі -відповідач, апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Працівниками державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Колдбокс»з питання формування податкового кредиту на додану вартість за квітень 2010 року по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Київгазтехсервіс».

За результатами перевірки складено акт № 5894/23-2/33882996 від 20.09.2010 року, в якому встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 142 800, 00 грн. за квітень 2010 року.

На підставі даного акту апелянтом винесено податкове повідомлення-рішення № 00028822301/0 від 20.09.2010 року, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 214 000, 00 грн., за основним платежем -142 800, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції -71 400, 00 грн.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як свідчать матеріали справи, позивачем було подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, яка була зареєстрована державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва 18 травня 2010 року за № 52567.

Згідно з додатком № 5 вищевказаної декларації, позивачем було включено суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Київгазтехсервіс»до податкового кредиту, у розмірі 142 800, 00 грн.

На підтвердження правомірності віднесення податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 142 800, 00 грн., позивачем надані копії податкових накладних № 32 від 28.04.2010 року та № 33 від 28.04.2010 року.

Дані накладні складені у відповідності до вимог, які передбачені наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що податкові накладні складені у момент виникнення податкових зобов'язань між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Київгазтехсервіс»без порушень та містять всю необхідну інформацію відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

На момент укладення договору товариство з обмеженою відповідальністю «Київгазтехсервіс»було платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №36107484 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.03.2005 року.

Згідно з п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту. На момент укладення договору контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, а отже позивач не може нести відповідальність за несплату податків останнім.

Також, як свідчать матеріали справи, під час судового розгляду в першій інстанції товариством з обмеженою відповідальністю «Київгазтехсервіс»було надано копії уточнюючої податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року по взаємовідносинам з позивачем на суму 142 800, 00 грн. Вказана податкова декларація отримана податковим органом за місцем реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтехсервіс». Даний факт апелянтом спростовано не було.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення № 00028822301/0 від 20.09.2010 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.

Повний текст виготовлено: 27.03.2012 року.