Ухвала суду № 23569582, 20.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9340/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Петренко В.А.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Василенка Я.М.

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року Комунальне підприємство Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправними дії, які змінили призначення платежів Підприємства з ПДВ за листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року -на лютий, березень, квітень 2008 року; визнання протиправними дії, якими розподілені сплачені суми на суми, що спрямовані на погашення податкового боргу і на суми, що спрямовані на погашення пені та які відображені в повідомленнях від 31.12.2009 року, 10.02.2010 року, 04.03.2010 року про нарахування утримання пені: № 110050012691507, № 110050012692122, № 110050012692881, № 110050012693083, № 11050012693469, № 110050012694260, та податкове повідомлення від 10.02.2010 року № 110050012740175; № 110050012744913, № 110050012745070, № 110050012745315, № 110050012745612, № 110050012746462; № 110050012759123, № 110050012759526; скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2010 року № 0000391530/0; зобов'язання облікувати в картці особового рахунку з обліку сплати ПДВ, кошти, що сплачені підприємством до бюджету як ПДВ за листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року на загальну суму 121 026 грн. -за призначеннями, указаними в платіжних дорученнях за листопад, грудень 2009 року, січень 2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Відповідача щодо зміни призначення платежу Позивача з податку на додану вартість за листопад-грудень 2009 року та січень 2010 року на податок на додану вартість за березень-квітень 2008 року. Визнано протиправними дії Відповідача щодо розподілу сплачених платіжними дорученнями від 08.12.2009 № 1967, від 09.12.2009 № 1989, від 10.12.2009 № 1996, від 16.12.2009 № 2027, від 17.12.2009 № 2034, від 18.12.2009 № 2049, від 21.12.2009 № 2055, від 22.12.2009 № 2066, від 24.12.2009 № 2075. від 25.12.2009 № 2081, від 28.12.2009 № 2084, від 29.12.2009 № 2097, від 30.12.2009 № 2118, від 31.12.2009 № 2131 - за листопад 2009 року; - від 19.01.2010 № 62, від 20.01.2010 № 64, від 21.01.2010 № 76, від 22.01.2010 № 84, від 25.01.2010 № 90, від 26.01.2010 № 94, від 27.01.2010 № 110. від 28.01.2010 № 114, від 29.01.2010 № 117, від 29.01.2010 № 118 - за грудень 2010 року; від 15.02.2010 № 242, від 16.02.2010 № 247, від 17.02.2010 № 256, від 18.02.2010 № 264, від 19.02.2010 № 271, від 22.02.2010 № 289, від 23.02.2010 № 299, від 25.02.2010 № 311, від 26.02.2010 № 314, від 26.02.2010 № 315 коштів в сумі 121 026 грн. на суми, які відображені в повідомленнях від 31.12.2010 № 110050012691507, № 110050012692122, № 110050012692881, № 110050012693083. № 110050012693469, № 110050012694260, № 110050012740175, № 110050012744913, № 110050012745070, № 110050012745315, № 110050012745612, № 110050012746462, від 04.03.2010 № 1100500112759123 та № 012759526. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010 року № 0000391530/0. Зобов'язано Відповідача обліковувати в картці особового рахунку Позивача з обліку сплати податку на додану вартість за листопад-грудень 2009 року та січень 2010 року кошти, що сплачені Позивачем до бюджету платіжними дорученнями від 08.12.2009 № 1967, від 09.12.2009 № 1989, від 10.12.2009 № 1996, від 16.12.2009 № 2027, від № 2034, від 18.12.2009 № 2049, 21.12.2009 № 2055, від 22.12.2009 № 2066, від 24.12.2009 № 2075, від 25.12.2009 № 2081, від 28.12.2009 № 2084, від 29.12.2009 № 2097, від 30.12.2009 № 2118, від 31.12.2009 № 2131, від 19.01.2010 № 62, від 20.01.2010 № 64, від 21.01.2010 № 76, 22.01.2010 № 84, від 25.01.2010 № 90, від № 94, від 27.01.2010 № 110, від 28.01.2010 № 114, від 29.01.2010 № 117, від 29.01.2010 № 118, від 15.02.2010 № 242, вії 16.02.2010 № 247, від 17.02.2010 № 256, від 18.02.2010 № 264, від 19.02.1010 № 271, від 22.02.2010 № 289, від 23.02.2010 № 299, від 25.02.2010 № 311, від 26.02.2010 № 314, від 26.02.2010 № 315 в сумі 121 026 грн. за призначенням, зазначеним у платіжних дорученнях - як податок на додану вартість за листопад, грудень 2009 року та січень 2010 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При цьому вважає, що судом першої інстанції при її винесенні порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Позивачем подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість за листопад-грудень 2009 року та січень 2010 року. У вказаних деклараціях Позивач самостійно визначив суми податкових зобов'язань, що підлягають сплаті за вказаний період.

Позивачем у грудні 2009 року проведено оплату податкових зобов'язань за листопад 2009 року, у січні 2010 року проведено сплату податкових зобов'язань за грудень 2009 року, а у лютому 2010 року проведено оплату податкових зобов'язань за січень 2010 року.

Сплата Позивачем самостійно визначених податкових зобов'язань здійснена шляхом перерахування грошових коштів платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Вказані платежі проведені банком, про що свідчать штампи банку і підписи виконавця із зазначенням дати проведення платежу.

У зв'язку з наявністю у Позивача заборгованості та нарахованої пені за минулі податкові періоди, податковий орган здійснив розподіл сплачених Позивачем коштів у період з 08.12.2009 року по 26.02.2010 року в рахунок погашення заборгованості з податку на додану вартість за березень-квітень 2008 року відповідно до платіжних доручень. Про зазначений перерозподіл Відповідач прийняв повідомлення від 31.12.2010 № 110050012691507, № 110050012692122, № 110050012692881, № 110050012693083, № 110050012693469, № 110050012694260, від № 110050012740175, № 110050012744913, № 110050012745070, № 110050012745315, № 110050012745612, №110050012746462, від 04.03.2010 № 1100500112759123 та № 012759526.

Крім того, Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка Позивача щодо своєчасності сплати податку на додану вартість.

За результатами даної перевірки Відповідачем складено Акт від 22.02.2010 року № 0000391530/15-33710516 та розрахунок суми штрафних санкцій.

В акті перевірки зазначено, що Позивачем допущено порушення ст. 7 Закону України від 03.07.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та пп. 5.3.1 п.п. 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: Позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість, визначені у податкових деклараціях від 18.03.2008 № 3822 і від 17.04.2008 № 6007, на загальну суму 108 528, 47 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010 № 0000391530/0, згідно з яким до Позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 54 264,26 грн.

Відповідно до пп. 7.7.1 п.п. 7. ст. 7 Закону України від 03.07.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, процедуру оскарження дій органів стягнення регулював Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-111, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пп. 5.3.1 п.п 5.3. ст. 5 Закон України від 21.12.2000 № 2181-111 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-111 встановлено періоди протягом яких подаються податкові декларації за базовий (звітний) період.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-111 встановлено розміри штрафів, які зобов'язаний заплатити платник податків у разі коли він не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Проаналізувавши приписи Закону України від 03.07.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та Закону України від 21.12.2000 № 2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивачем при сплаті самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань за листопад-грудень 2009 року та січень 2010 року не порушені граничні строки сплати податку на додану вартість, передбачені підпунктом 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-111.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень де у рядках «призначення платежу»вказано - податок на додану вартість за листопад 2009 року, сплачена Позивачем у період з 08.12.2009 року по 31.12.2009 року сума податку на додану вартість у розмірі 86 026,00 грн. за податковою декларацією - за листопад місяць 2009 року.

Також, сума податку на додану вартість у розмірі 75 808,00 грн. за податковою декларацією за грудень місяць 2009 року сплачена Позивачем у період з 19.01.2010 року по 29.01.2010 року, що також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, де у рядках «призначення платежу»вказано - податок на додану вартість за грудень 2009 року.

Крім того, сума податку на додану вартість у розмірі 107 202,00 грн. за податковою декларацією за січень місяць 2010 року сплачена Позивачем у період з 15.02.2010 року по 26.02.2010 року відповідно до платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, де у рядках «призначення платежу»вказано податок на додану вартість за січень 2010 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що підстави для застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги твердження Відповідача про те, що згідно з п.п. 7.7. ст. 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-111 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України від Закону України від 21.12.2000 № 2181 -111, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.2009 № 679-XIV «Про Національний банк України»Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Такий порядок і форми платежів визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2009 за № 377/89/76.

Проаналізувавши норми зазначеної інструкції, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції пре те, що право визначати призначення платежу відповідно до вимог чинного законодавства України належить виключно платнику.

Отже, з урахуванням пп. 16.5.2 п.п. 16.5 ст. 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-111 суд першої інстанції вірно вирішив, що суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

За таких обставин та з аналізу положень Закону України від 21.12.2000 № 2181-111 випливає, що податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником коштів до бюджету, є неправомірним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування до Позивача штрафних фінансових санкцій за порушення строків сплати податкового зобов'язання за березень-травень 2008 року, є безпідставним, виходячи з наступного.

З огляду на законодавство, що регулює спірні правовідносини, серед переліку визначених порушень податкового законодавства, немає такого як недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого п.п. 7.7 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 №2181-111.

Чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Враховуючи, що судом встановлена неправомірність дій Відповідача щодо зміни призначення платежу, суми коштів сплачених Позивачем, колегія суддів погоджується, що застосування штрафних фінансових санкцій за порушення строків сплати податкового зобов'язання за березень-травень 2008 року, є безпідставним.

Отже, висновок суду про те, що прийняте Відповідачем податкове повідомлення-рішення від 22.02.2010 року № 0000391530/0 є неправомірним, відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, відповідно до положень п. 2 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, податкові органи забезпечують облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.

Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005 року (надалі - Інструкція).

Проаналізувавши положення зазначеної інструкції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі його податкових зобов'язань в інформаційних системах (базах) органів ДПС. Зазначене в свою чергу свідчить про наявність інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку Позивача правильно відображали фактичний стан його зобов'язань та платежів до бюджету.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив, що, дії органу щодо перерозподілу сплачених сум є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цих платежів у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності відповідно до призначення спірних платежів. Тому суд правильно зазначив, що існують нормативно-правові підстави для зобов'язання Відповідача обліковувати у картці особового рахунку суми коштів, що сплачені Позивачем за платіжними дорученнями, як податок на додану вартість за листопад-грудень 2009 та січень 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Відповідача -залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.04.2011 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Бородянкатепловодопостачання»до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Василенко Я.М