Вирок № 23569091, 19.04.2012, Коломацький районний суд Харківської області

Коломацький районний суд Харківської області

Справа № 2019/122/12

2009 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.04.2012

Коломацький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді -Яковенко А.О.,

при секретарю судового засідання - Талавирі С.Г.,

з участю прокурора - Лапіної Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шелестове, Коломацького району, Харківської області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, не працюючого, раніше судимого: вироком Коломацького районного суду Харківської області від 25 лютого 2005 року за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України, до 3-х років позбавлення волі, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального висновку, затвердженого Валківським міжрайонним прокурором Харківської області, в ніч з 16 лютого 2012 року на 17 лютого 2012 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, маючи намір на таємне викрадення чужого майна з метою наживи та корисних спонукань, а також маючи корисну мету, діючи повторно, шляхом зриву металевого запору, проник в дачне домоволодіння гр. ОСОБА_2, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де таємно викрав металеву плиту вагою 22 кг., а також металевий фрагмент вагою 39 кг., вартістю згідно з висновком товарознавчої експертизи № 864 від 27 лютого 2012 року 128 грн. 10 коп., після чого з міста події зник, використавши викрадене на свій розсуд. Діями підсудного ОСОБА_1, завдано ОСОБА_2, матеріальної шкоди на суму 128 грн.10 коп. Умисними діями підсудного ОСОБА_1 вчинено злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому.

Прокурор в судовому засіданні обвинувачення підсудному ОСОБА_1, обсяг якого зазначений в обвинувальному висновку, підтримав в повному обсязі та просив суд визнати підсудного винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання в межах санкції відповідної статті КК України, а цивільний позов по справі - залишити без задоволення.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щодо скоєного ним діяння пояснив наступне. В ніч з 16 лютого 2012 року на 17 лютого 2012 року, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, маючи намір на таємне викрадення чужого майна з метою наживи та корисних спонукань, шляхом зриву металевого запору, проник в дачне домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, де таємно викрав металеву плиту вагою 22 кг., а також металевий фрагмент вагою 39 кг., після чого з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вранці 17 лютого 2012 року, прийшовши з роботи у дачне домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 з метою набрати води, встановила пошкодження замків вхідної двері вказаного домоволодіння, а пізніше оглядаючи місце події з працівниками міліції - металевої плити пічного опалення. Вказаною крадіжкою потерпілій ОСОБА_2, яка є по справі також і цивільним позивачем, завдано матеріальної та моральної шкоди, на загальну суму 1000.00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд

встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, виннісь особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями свідків, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Крім пояснень підсудного, наданого ним в судовому засіданні, його вина інкримінованому злочині, повністю підтверджується усіма доказами, що містяться в матеріалах справи як окремо, так і в їх сукупності, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2, допитаної у якості свідка, яка у судовому засіданні пояснила, що вранці 17 лютого 2012 року, прийшовши з роботи у дачне домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 з метою набрати води, встановила пошкодження замків вхідної двері вказаного домоволодіння, а пізніше оглядаючи місце події з працівниками міліції - металевої плити пічного опалення.

- показаннями свідка ОСОБА_3 з яких встановлено, що вона мешкає разом з ОСОБА_1, який у ніч з 16 лютого 2012 року на 17 лютого 2012 року вдома не ночував, а вранці 17 лютого 2012 року свідок зустрівся з ОСОБА_1 на залізничній станції Шелестове, при цьому останній мав при собі візок з важким на вигляд вантажем. У той же час ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції, якими встановлено, що на візку знаходяться фрагменти металевої плити пічного опалення та інші металеві вироби.

- показаннями свідка ОСОБА_4 з яких встановлено, що вона була присутня у якості понятої особи при огляді працівниками міліції речей, що мав при собі ОСОБА_1 17 лютого 2012 року на залізничній станції Шелестове, а саме: оглядом встановлено, що на візку знаходились фрагменти металевої плити пічного опалення та інші металеві вироби. Свої показання, дані нею на стадії досудового слідства, свідок ОСОБА_4 підтвердила у повному обсязі, надавши до суду відповідну заяву (а.с. 134).

- показаннями свідка ОСОБА_5 з яких встановлено, що вказана особа була присутня у якості понятого разом з ОСОБА_4 при огляді працівниками міліції речей, що мав при собі ОСОБА_1 17 лютого 2012 року на залізничній станції Шелестове, показаннями якого повністю підтверджуються показання як свідка ОСОБА_4, так і факт наявності у ОСОБА_1 фрагментів металевої плити пічного опалення та інші металеві вироби.

- висновком товарознавчої експертизи від 27 лютого 2012 року № 864, яким визначено, що вартість чавунної плити та фрагментів до неї, загальною масою 61 кг, визначеною як лом чорного металу, мала складати станом на 17 лютого 2012 року 128.10 грн. (а.с. 66-67).

- протоколом огляду місця події від 17.02.2012 року (а.с. 20).

- фототаблицями (а.с. 14-19, 21- 25, 55-59).

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від 06.11.2009р. N 10 крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб. Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від 06.11.2009р. N 10 крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним.

Згідно з п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від 06.11.2009р. N 10 під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Під житлом потрібно розуміти приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо).

Враховуючи викладене та беручи до уваги обставини справи, які суд вважає встановленими, дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України як крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдало значної шкоди потерпілому.

При призначенні покарання суд бере до уваги обставини справи, дані про особу винного та ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Судом встановлено, що підсудний ОСОБА_1 раніше судимий, а саме: вироком Коломацького районного суду Харківської області від 25 лютого 2005 року за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України, до 3-х років позбавлення волі, що підтверджується копією вироку суду (а.с. 96), неодружений, не працює, негативно характеризується за місцем проживання, що підтверджується характеристикою з фактичного місця проживання (а.с. 52), на обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 90-91).

Таким чином суд, дослідивши дані про особу раніше судимого підсудного ОСОБА_1, приходить до висновку, що вказана особа остаточно на шлях виправлення не стала та залишається потенційно небезпечною для суспільства.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_1 згідно з ст. 66 КК України, суд вважає щире розкаяння підсудного.

Обставин, що обтяжують покарання для підсудного ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не вбачається.

Враховуючи наявність обставини, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_1, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливо без ізоляції від суспільства, в зв"язку з чим вважає за необхідне застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням та покласти на нього обов"язки, передбачені ст. 76 КК України.

Враховуючи досліджені судом обставини справи та дані про особу підсудного ОСОБА_1 суд вважає за необхідне призначити йому покарання, що передбачене санкцією частини 3 статті 185 КК України у виді позбавлення волі.

Стосовно цивільного позову ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 КПК України постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 у вказаній справі був заявлений цивільний позов щодо компенсації матеріальної шкоди завданої злочином у розмірі 500 грн., а також моральної шкоди з тих самих підстав -у розмірі 500 грн.

Стосовно позовних вимог щодо компенсації матеріальної шкоди, суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 як цивільних позивач по справі, дала показання, з яких вбачається, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_3. Між тим, судом встановлено, що крадіжка, вчинена ОСОБА_1, мала місце з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, ОСОБА_2 документально не підтверджено факт придбання металевої плити, що стала предметом злочину. В судовому засіданні цивільним позивачем не було підтверджено жодним чином його право власності на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з якого були викрадені металеві вироби та фактичні витрати на придбання металевої плити, тобто заявлений розмір цивільного позову щодо компенсації матеріальної шкоди -є цілком необґрунтованим.

Стосовно позовних вимог щодо компенсації моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року N 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п. 5 Постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року N 4 відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають, зокрема, наявність такої шкоди. При цьому, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

Виходячи з загальних принципів доказування та враховуючи, що цивільним позивачем по справі не доведено факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також враховуючи, що відсутній факт заподіяння позивачеві матеріальної шкоди, а тому підстави вважати, що діями ОСОБА_1 позивачеві ОСОБА_2 заподіяно моральної шкоди -у суду відсутні.

Таким чином, заявлений цивільний позов щодо компенсації матеріальної шкоди завданої злочином у розмірі 500 грн., а також моральної шкоди з тих самих підстав -у розмірі 500 грн. -задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд роз'яснює ОСОБА_2, що відмова у задоволенні цивільного позову у кримінальній справі не перешкоджає її зверненню у порядку цивільного судочинства з тим ж самими вимогами.

Питання про розподіл судових витрат вирішуються судом згідно з ч. 2 ст. 93 КПК України, приписами якої визначено, що при визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати.

Судовими витратами по справі, відповідно до фактичних обставин справи, є витрати на проведення судової експертизи, які згідно з калькуляцією розрахунку вартості проведення експертизи складає 953.72 грн. (а.с. 68), які мають бути стягнуті з засудженого ОСОБА_1.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 75, 76, ч. 3 ст. 185 КК України, ст.ст. 65, 81, 93, 321-324, 328, 330-335 КПК України, Постановою Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від 06.11.2009р. N 10, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 року N 4 суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три ) роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання звільнити з іспитовим строком на на 2 (два) роки.

Звільняючи засудженого ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, на підставі cт. 76 КК України, суд покладає на засудженого наступні обов"язки:

- не виїздити за межі України на постійне проживання без дозволу органу Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області;

- повідомляти органи Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області про зміну місця мешкання, роботи або навчання;

- періодично з"являтись для відмітки до територіального органу Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили залишити раніше обраною -підписку про невиїзд з постійного місця мешкання.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення товарознавчої експертизи у розмірі 953.72 (дев'ятсот п'ятдесят три грн. 72 коп.) грн. на користь держави в особі Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Харківській області (одержувач платежу -НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській області, код по ОКПО 25574728, р/р 31253272210487 в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, вид платежу: за проведення товарознавчої експертизи).

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 шкоди на загальну суму 1000.00 (одна тисяча грн. 00 коп.) - відмовити.

Речові докази по справі: чавунна плита вагою 22 кг., а також металевий фрагмент вагою 39 кг., після набрання вироком законної сили -повернути потерпілій ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Коломацький районний суд Харківської області усіма учасниками судового розгляду впродовж 15 діб з моменту проголошення вироку, а засудженим у той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя О. Яковенко