Рішення № 23565536, 06.04.2012, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 0432/433/2012

Провадження № 2/0432/206/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2012 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Пелипенко К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 (с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до Публічного акціонерного товариства « ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області)

про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності в сумі 33 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 (с. Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області) звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області) моральну шкоду, спричинену втратою професійної працездатності в сумі 33 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 1975р. позивач працював на посаді підземного горноробочого на шахті «Степова» ДХК «Павлоградвугілля», яку було реорганізовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля». 06.05.2005р. позивач був звільнений з шахти «Степова» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» в зв'язку з виходом на пенсію. В зв'язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, із впливом комплексу виробничих шкідливостей (запиленість повітря робочої зони, підвищення та зниження температури, рівень шуму, рівень локальної вібрації, рівень вологості та рухомості повітря, рівень фізичного перевантаження та інші) на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав професійне захворювання. Йому було встановлено третю групу інвалідності та діагноз - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ступені (пиловий бронхіт першої-другої ступені, емфізема легень першої-другої ступені), легенева недостатність другого ступеню, двуст. плече-лопатковий періартроз ПФС другого ст., деф. артроз ліктьових і колінних суглобів зі згинально-розгинальними контрактурами, стійким больовим синдромом ПФС-другого ст. і другого-третього ст. відповідно. Вищенаведені захворювання позивачем отримані в результаті трудових відносин з відповідачем. Відповідно до довідки МСЕК від 17.05.2006р. позивачу встановлено 60% (50% - первинно, 10% - повторно) втрати професійної працездатності, встановлено третю групу інвалідності, протипоказана робота в підземних умовах та важка фізична праця, переохолодження, робота у вимушеній позі, рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування. Інвалідність встановлена безстроково. Позивач зазначає, що внаслідок професійного захворювання йому завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що він втратив професійну працездатність, змушений постійно лікуватись, полегшення настає ненадовго. Він не витримує навіть легких фізичних навантажень, йому важко займатись домашніми справами, не має змоги допомагати родині по господарству, постійно відчуває болі по всьому тілу. Через це порушився сон, з'явилась нервовість, через хворобу змінився звичайний спосіб життя, позивач втратив можливість вести звичний для себе та загалом для всього суспільства стиль життя. Також позивач зазначає, що його рідні та знайомі змінили своє ставлення до нього, позивач почав відчувати свою неповноцінність як особистості, що призводить до його додаткових душевних страждань та причиняє йому моральну шкоду, яка, як він вважає, повинна бути стягнена з відповідача на його користь у розмірі 33 000, 00 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі. Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду, відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України. Відповідач зазначає, що позивач не надав жодних доказів наявності у нього моральної шкоди. Крім того, відповідач посилається на те, що укладаючи трудовий договір з позивачем, йому було роз'яснено його права і обов'язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці з підвищеною небезпекою. Відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому, як вважає відповідач, протиправних дій відносно позивача не вчиняв і не може нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за цієї підстави. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів про хворобу, пов'язану зі стресом, якого він зазнав в результаті трудового каліцтва, професійного захворювання чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви свого стану. Відповідач наголошує на тому, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань позивачу сплачено одноразову допомогу та призначено щомісячні грошові виплати в зв'язку зі стійкою втратою професійної працездатності, згідно довідки МСЕК. Відшкодування моральної шкоди (за її наявності) також було покладено на обов'язки Фонду. Задоволення позову за рахунок Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» буде суперечити вимогам Конституції України, Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також нормам Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач надав до суду клопотання про призначення судової медико-соціальної експертизи. Відповідач вважає, що наявність факту моральної шкоди є спірним та підлягаючим встановленню в порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме: проведенням відповідної експертизи, оскільки для вирішення питання щодо наявності факту спричинення моральної шкоди ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків необхідні спеціальні медичні пізнання, якими суд не володіє. Для об'єктивного вирішення справи по суті одним із основних доказів є медичний документ про встановлення факту наявності моральної шкоди.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у період з 1975р. позивач працював на посаді підземного горноробочого на шахті «Степова» ДХК «Павлоградвугілля», яку було реорганізовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», та з якої був звільнений у зв'язку з виходом на пенсію, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 5).

20.04.2006р. комісія у складі голови - зав. санітарно-гігієнічним відділом Першотравенської міської санітарно-епідеміологічної станції ОСОБА_2 провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання ОСОБА_1, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ступені (пиловий бронхіт першої-другої ступені, емфізема легень першої-другої ступені), легенева недостатність другого ступеню, двуст. плече-лопатковий пері артроз ПФС другого ст., деф. артроз ліктьових і колінних суглобів зі згинально-розгинальними контрактурами, стійким больовим синдромом ПФС-другого ст. і другого-третього ст. відповідно, про що складений акт розслідування хронічного професійного захворювання. Відповідно до зазначеного акту комісія прийшла до висновку про наявність таких шкідливих умов праці як важка фізична праця, робота в умовах пилу, несприятливого мікроклімату, підземних умовах.

Причину захворювання встановила комісія з участю представників роботодавця - відповідача по справі.

В цьому ж акті директору шахти «Степова» ОСОБА_3 було запропоновано забезпечити робітників, працюючих в умовах впливу шкідливих виробничих факторів засобами індивідуального та колективного захисту.

Зазначений строк - постійно.

Крім того, в матеріалах справи є виписки з історії хвороби позивача, відповідно до якої йому встановлений основний діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ступені (пиловий бронхіт першої-другої ступені, емфізема легень першої-другої ступені), легенева недостатність другого ступеню, двуст. плече-лопатковий пері артроз ПФС другого ст., деф. артроз ліктьових і колінних суглобів зі згинально-розгинальними контрактурами, стійким больовим синдромом ПФС-другого ст. і другого-третього ст. відповідно. Зроблений наступний висновок стосовно захворювань: захворювання професійні. Протипоказана важка фізична праця, робота в умовах впливу виробничого пилу, шуму та несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовано: «Д» нагляд, щорічні курси амбулаторного і стаціонарного лікування, оздоровлення в санаторії-профілакторії, санаторно-курортне лікування на курортах неврологічного та пуль монологічного профілю.

Відповідно до довідки МСЕК від 17.05.2006р. позивачу встановлено 60% (50% - первинно, 10% - повторно) втрати професійної працездатності, встановлено третю групу інвалідності, протипоказана робота в підземних умовах та важка фізична праця, переохолодження, робота у вимушеній позі, рекомендовано медикаментозне та санаторно-курортне лікування. Інвалідність встановлена безстроково.

Виходячи з наведеного, не викликає сумніву та є таким, що доведений, факт того, що причиною професійного захворювання позивача стали наявні шкідливі умови праці на виробництві відповідача.

Отже суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача, у зв'язку з отриманням професійного захворювання при виконанні трудових обов'язків і у зв'язку з встановленою йому 60% стійкою втратою працездатності, втратою можливості працювати за станом здоров'я на попередній роботі, забезпечувати родину, не підлягає сумніву.

Вищевказані обставини свідчать про спричинення позивачеві моральних страждань та душевних хвилювань через те, що вказані обставини привели до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, потребують від нього додаткових зусиль для влаштування подальшого життя.

Компенсація по відшкодування моральної шкоди через втрату працездатності позивачеві не було нарахована та не була сплачена.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).

Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" з 01 січня 2008 року припинено відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим особам.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 встановлено, що після зняття обов'язку щодо відшкодування страхової виплати за моральну шкоду з Фонду соціального страхування від нещасного випадку така шкода відшкодовується власником або уповноваженим ним органом на підставі ст. 1167 ЦК України.

Між тим, в матеріалах справи є довідка МСЕК від 02.09.1993 року, відповідно до якого позивачеві було встановлено 10% втрати професійної працездатності з 04.08.1988р. в зв'язку з виробничою травмою.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Згідно п. 3 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Проте за п. 6 Прикінцевих та перехідних положень правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Так, право звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з втратою професійної працездатності у розмірі 10% у позивача виникло в 1993 році, тобто коли довідкою МСЕК від 02.09.1993 року позивачеві було встановлено 10% втрати професійної працездатності.

Отже саме в цей час виникли правовідносини між позивачем та відповідачем, тобто до цих правовідносин повинні застосовуватись норми, які діяли на момент їх виникнення, тобто на 1993 рік.

Цивільний кодекс України, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме на ст. 1167 ЦК України, набрав чинності з 01.01.2004 року.

Як вже зазначалось вище, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у 1993 році, тобто до набрання зазначеним Кодексом чинності.

На той час спірні правовідносини були врегульовані Цивільним Кодексом України 1963 року, який не містив норми, відповідно до якої позовна давність не поширювалась на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Право звернення до суду з позовом у позивача первинно виникло в 1993 році, а звернувся він до суду тільки після подальшого обстеження та встановлення вже сукупно 60% втрати працездатності, аж у лютому 2012 року, тому суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду саме щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10% втрати професійної працездатності і тому суд вбачає підстави для безумовного застосування ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР 1964 року до цієї вимоги, відповідно до якої закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові в цій частині.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про призначення судової медико-соціальної експертизи з наступних підстав. Наявність факту заподіяння моральної шкоди позивачу встановлено судом. Наявність додаткового медичного висновку про встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди не є обов'язковим для вирішення справи по суті, оскільки суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому з урахуванням глибини його фізичних та душевних страждань, погіршення його стану здоров'я, здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації. Спеціальні медичні знання для цього не потрібні.

Що стосується посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні прав позивача, відсутність з його боку протиправних дій та причинного зв'язку між порушенням прав позивача і протиправними діями, суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України у разі спричинення каліцтва, іншого пошкодження здоров'я моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, що його спричинила.

Посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності щодо позовної вимоги про стягнення моральної школи в заявку з втратою професійної працездатності в розмірі 50%, що була встановлена довідкою МСЕК від 17.05.2006р. суд також вважає безпідставними, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами, є продовжуваними, професійні захворювання позивача мають постійний характер і 3 група інвалідності йому встановлена безстроково. Як суд зазначав раніше, згідно п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я позовна давність не поширюється.

Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача, його часткову можливість вести активний спосіб життя, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 5 000, 00 грн., враховуючи при цьому втрату професійної працездатності позивача саме у розмірі 50%, встановленою довідкою МСЕК від 17.05.2006р.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58-60, 79, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) моральну шкоду в сумі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь держави судовий збір в сумі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К. В. Пелипенко