Ухвала суду № 23559562, 04.04.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" квітня 2012 р. м. Київ К-739/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника позивача -Яковлева Є.В.,

представника Генеральної прокуратури України -Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства заводу «Електроважмаш»

на постанову Господарського суду Харківської області від 27 лютого 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року

у справі № АС-41/35-07

за позовом Державного підприємства заводу «Електроважмаш»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові

за участю Прокуратури міста Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство завод «Електроважмаш»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000920811/0 від 21 липня 2006 року (та № 00009200811/1 від 28 серпня 2006 року, № 00009200811/2 від 17 листопада 2006, № 00009200811/3 від 31 січня 2007 року), № 0000910811/0 від 21 липня 2006 року (№ 0000910811/1 від 28 серпня 2006 року, № 0000910811/2 від 17 листопада 2006 року, № 0000910811/3 від 31 січня 2007 року), № 0000900811/0 від 21 липня 2006 року (№ 0000900811/1 від 28 серпня 2006 року, №0000900811/2 від 17 листопада 2006 року, № 0000900811/3 від 31 січня 2007 року), №0000950811/0 від 21 липня 2006 року (№ 0000950811/1 від 28 серпня 2006 року, №0000950811/2 від 17 листопада 2006 року, № 0000950811/3 від 31 січня 2007 року), №0000960811/0 від 21 липня 2006 року (№ 0000960811/1 від 28 серпня 2006 року, №0000960811/2 від 17 листопада 2006 року, № 0000960811/3 від 31 січня 2007 року), №0000940811/0 від 21 липня 2006 року (№ 0000940811/1 від 28 серпня 2006 року, №0000940811/2 від 17 листопада 2006 року, № 0000940811/3 від 31 січня 2007 року), №0001650811/2 від 17 листопада 2006 року (№ 0001650811/3 від 31 січня 2007 року) (в редакції доповнення до позовної заяви від 02 лютого 2007 року за вих. № 1-02/01-2007Е).

Постановою Господарського суду Харківської області від 27 лютого 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року постанову Господарського суду Харківської області від 27 лютого 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДП завод «Електроважмаш», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Харківської області від 27 лютого 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові провела виїзну планову перевірку ДП заводу «Електроважмаш»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2004 року по 01 квітня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 1175/40-018-00213121.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що мало вираз у несвоєчасній сплаті сум узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток, сум дивідендів та прирівняних до них платежів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, податку на додану вартість, податку на додану вартість, земельного податку та готельного збору.

21 липня 2006 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі акта перевірки та відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000920811/0, № 0000910811/0, № 0000900811/0, № 0000950811/0, № 0000960811/0, № 0000940811/0, якими визначила ДП заводу «Електроважмаш»суму штрафу у відповідному відсотковому розмірі з огляду на кількість днів затримки граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за відповідним податком та збором.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалися позивачем в апеляційному порядку. Рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 7695/10 від 28 серпня 2006 року «Про результати розгляду первинної скарги»та рішенням ДПА у Харківській області № 4067/10/25-010 від 08 листопада 2006 року податкові повідомлення-рішення № 0000910811/0, № 0000900811/0, № 0000950811/0, № 0000960811/0, № 0000940811/0 були частково скасовані, а також у Харківській області збільшила суму штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток на 397930,69 грн.

На виконання вказаних рішень, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові прийняла податкові повідомлення-рішення № 00009200811/1 від 28 серпня 2006 року, № 00009200811/2 від 17 листопада 2006, № 00009200811/3 від 31 січня 2007 року, № 0000910811/1 від 28 серпня 2006 року, № 0000910811/2 від 17 листопада 2006 року, № 0000910811/3 від 31 січня 2007 року, №0000900811/1 від 28 серпня 2006 року, №0000900811/2 від 17 листопада 2006 року, №0000900811/3 від 31 січня 2007 року, № 0000950811/1 від 28 серпня 2006 року, №0000950811/2 від 17 листопада 2006 року, № 0000950811/3 від 31 січня 2007 року, №0000960811/1 від 28 серпня 2006 року, №0000960811/2 від 17 листопада 2006 року, №0000960811/3 від 31 січня 2007 року, № 0000940811/1 від 28 серпня 2006 року, №0000940811/2 від 17 листопада 2006 року, № 0000940811/3 від 31 січня 2007 року, №0001650811/2 від 17 листопада 2006 року, № 0001650811/3 від 31 січня 2007 року.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факти несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з відповідних податків та зборів (обов'язкових платежів), встановлені в акті перевірки, є доведеними, у зв'язку з чим податковим орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

За приписами пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з положеннями підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій (т.1 арк. справи 59-62), штрафні санкції були застосовані до позивача за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань за податковими деклараціями, уточнюючими розрахунками та згідно податкових повідомлень-рішень, перелік яких наведено у вказаному розрахунку.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням того, що доказів своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Посилання позивача в обґрунтування вимог касаційної скарги на те, що положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не передбачено право податкового органу спрямовувати визначені платником податку платежі на інші цілі, ніж визначено платником податку у призначенні платежу, відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вбачається з матеріалів справи, сплата узгоджених податкових зобов'язань здійснювалася позивачем, зокрема, на підставі актів про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податку, узгоджених між платником податку та податковим органом, та згідно квитанцій на виконання вказаних актів (т.3 арк. справи 17-77) кошти за якими були спрямовані на погашення податкового боргу позивача, що знайшло своє відображення у розрахунку штрафних санкцій, наданому податковим органом, в розрізі документів про сплату узгоджених податкових зобов'язань (т.3 арк. справи 88-92), у зв'язку з чим посилання ДП заводу «Електроважмаш»на самостійну зміну СДПІ по роботі з ВПП призначення платежу спростовуються матеріалами справи.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державного підприємства заводу «Електроважмаш»підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Харківської області від 27 лютого 2008 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного підприємства заводу «Електроважмаш»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 27 лютого 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева