Ухвала суду № 23556794, 18.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2012 р.Справа № 2-а-13542/09/1570

Категорія:9.2Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Коваленко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям, -

В С Т А Н О В И В :

09.12.2009 року Державна податкова інспекція у Овідіопольському районі Одеської області звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям у сумі 1 404,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що за результатами перевірки діяльності відповідача позивач дійшов висновку про порушення позивачем п.п.5, 6, 9, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на підставі чого, ним (т.б. позивачем) було прийнято рішення про застосування до відповідача фінансових (штрафних) санкцій, однак в добровільному порядку останній цю заборгованість не погасив.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області задоволено. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1) заборгованість по штрафним (фінансовим) санкціям у сумі 1404,50 грн. (отримувач УДК у Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеській області, код 22508650, банк римувача ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, розрахунковим рахунок №31118104700360).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.05.2010 року і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін, доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

23.03.2009 року працівниками ДПА в Одеській області була здійснена перевірка діяльності господарської одиниці відповідача -крамниці (бар), що належить ФОП ОСОБА_2, щодо додержання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено акт №1713/15/32/23/2580518465 від 23.03.2009 року та встановлено порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: 1) не забезпечено порядок використання розрахункової книжки, використання книг обліку касових операцій; 2) не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці розрахункових операцій сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій; 3) не забезпечено щоденне друкування на РРО їх звітних чеків.

За результатами вказаної перевірки, ДПІ було прийнято рішення про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій №0000772330 від 07.04.2009р. на суму 1410,5грн. (а.с.13), яке було направлено на адресу ОСОБА_2 по пошті та отримано нею 11.04.2009р. (а.с.14,15), і яке, в свою чергу, останньою до цього часу в будь який спосіб оскаржене не було.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належним чином доведена правомірність прийнятого ним рішення, у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх правильними, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

За змістом цієї норми Закону, для наявності розрахункової операції місце отримання засобу платежу повинно співпадати з місцем реалізації товару, за умови використання засобу платежу.

При цьому, слід зазначити, що «місце проведення розрахунків»- це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Порядок проведення розрахунків визначено ст.3 цього Закону, відповідно до якої, суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, які підтверджують виконання розрахункових операцій; проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Положеннями п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки -загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, згідно зі ст.22 Закону №265/95-ВР, до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав вимоги п.п.5,6,9,13 ст.13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», позивач правомірно застосував до нього штрафні (фінансові) санкції.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що адміністративно-господарська санкція, як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а тому, встановлений ст.250 ГК України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при їх реалізації і не має безпосереднього відношення до строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 діючого на той час КАСУ).

З матеріалів справи вбачається, що порушення інтересів держави, за яке спірним рішенням нараховано штрафні санкції, було виявлено позивачем під час проведення перевірки 23.03.2009 року, за результатами якої і було оформлено акт та прийнято спірне рішення від 07.04.2009 року. З позовом про стягнення несплаченої суми штрафних санкцій позивач звернувся до суду 09.12.2009 року, тобто в межах строку визначених ст.99 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Окрім того, колегія суддів, при прийнятті остаточного рішення також вважає за необхідне врахувати і той факт, що відповідачка ніяких письмових зауважень при проведенні перевірки і складанні акту не надала, фактично визнала наявність виявленого перевіряючими порушення, до цього часу спірне рішення податкового органу не оскаржила та до того ж, за вказане порушення була притягнута до адміністративної відповідальності та реально сплатила штраф.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правильним і відповідно, спірна сума штрафних санкцій підлягає стягненню в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Отже, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 травня 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.