Постанова № 23555683, 17.04.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 5004/107/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.,

без участі представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Відповідача-Фізичної особи-підприємства на рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2012р. у справі №5004/107/12

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Кальвіс"

м.Ковель Волинська області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

м.Камінь-Каширський Волинська області

про стягнення 67 694 грн. 91 коп. заборгованості по розрахунках та річних,-

Рішенням господарського суду Волинської області від 02.04.2012р. у справі №5004/107/ 12 (суддя Сур'як О.Г.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь-Кальвіс»(надалі в тексті - Товариство) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_1) про стягнення 67 694 грн. 91 коп. вартості отриманого товару та 3% річних.

Відповідно до даного рішення, з ФОП ОСОБА_1 на користь Товариства підлягає стягненню 66 694 грн. 50 коп. заборгованості по розрахунках, 1 000 грн. 41 коп. -3% річних та 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки повну вартість поставлених Товариством котлів згідно накладної на суму 79 200 грн. 00 коп. ФОП ОСОБА_1 не сплатила на виконання письмових вимог першого, то з урахуванням часткової сплати у сумі 12 505 грн. 50 коп. з нього підлягає до стягнення 67 694 грн. 91 коп. заборгованості і 3% річних за користування коштами.(арк.справи 57).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ТзОВ «Волинь-Кальвіс»відмовити повністю.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування всіх обставин по справі та посилання на докази, які не є доказами в розумінні ст.32 ГПК України. ФОП ОСОБА_1 вказує, що у зв'язку із поганим станом здоров'я не мала можливості надати свої заперечення по справі та бути присутньою на судовому засіданні, що призвело до прийняття судом неправильного рішення. В своїй апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що між нею та ТзОВ «Волинь-Кальвіс»дійсно виникли договірні зобов'язання, а саме що Товариство постачало котли за кошти та під реалізацію (на комісію). У випадку їх реалізації перераховуються кошти, однак котли на сьогодні є не реалізованими, а отже, на думку Скаржника, і заборгованість відсутня.(арк.справи 66).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 02.04.2012р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк. справи 64).

Представники сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції 17.04.2012р. не з'явились, Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Сторони про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.(арк.справи 77-78).

Відповідач не забезпечив явку свого представника у призначене на 17.04.2012р. судове засідання, натомість надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість прибуття на розгляд скарги в зв'язку з перебуванням на розгляді справи в Львівському апеляційному адміністративному суді. (арк.справи 79-80).

Судова колегія відхиляє клопотання Відповідача, оскільки явка представників сторін в судове засідання 17.04.2012р. не визнавалась обов'язковою і матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті у даному судовому засіданні.(арк.справи 64).

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, фактично через представника ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності ЯПГ №864062 від 02.10.2009р., на підставі видаткової накладної №РН-0000707 від 02.10.2009р., підписаною представниками сторін, - ТзОВ «Волинь-Кальвіс» передало, а ФОП ОСОБА_1 - прийняла котли на загальну суму 79 200 грн. 00 коп.(арк.справи 8, 9).

Однак вартітсь отриманої продукції ФОП ОСОБА_1 оплатила частково, на суму 12 505 грн. 50 коп., що підтверджується банківськими виписками по рахунку Товариства.(арк.справи 42-53).

Сторонами проводились звірки розрахунків, за наслідками яких складались акти. Так, з акту від 01.01.2010р. вбачається, що заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед Товариством складає 66 694 грн. 50 коп. Акти звірки підписано уповноваженими представниками ТзОВ «Волинь-Кальвіс»та Підприємцем ОСОБА_1, скріплено відбитками печаток сторін. Зазначена сума заборгованості підтверджена також актами звірки станом на 01.01.2011р.(арк.справи 68-70).

Пропозиції погасити дебіторську заборгованість в сумі 66 694 грн. 50 коп. або повернути одержаний товар, які вбачаються з претензій Товариства №143 від 27.05.2011р. та №254 від 09.09. 2011р., перша з яких вручена ФОП ОСОБА_1 30.05.2011р., - залишені Відповідачем без відповіді і задоволення.(арк.справи 10-13).

Враховуючи, що заборгованість Відповідача складає 66 694 грн. 50 коп. і покликаючись на ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, Позивач нарахував 1 000 грн. 41 коп. -3% річних за користування коштами протягом 21.06.2011р. - 21.12.2011р.(арк.справи 54).

Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приймає до уваги наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України,-зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті -ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Переглядаючи рішення від 12.03.2012р., колегія суддів приймає до уваги, що ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи стверджено, що будь-якого договору з приводу реалізації котлів сторони не укладали, тому, твердження Відповідача, що ТзОВ «Волинь-Кальвіс»передавало (постачало) йому котли під реалізацію (на комісію) не приймаються колегією суддів до уваги.

Колегія суддів вважає, що між сторонами існували відносини купівлі-продажу.

Згідно приписів ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач 30.05.2011р. отримав письмову пропозицію Позивача повернути отриманий товар у двадцятиденний термін або сплатити його вартість, отже оплатити товар Відповідач був зобов'язаний до 20.06.2011р.

Як встановлено місцевим господарським судом і стверджується матеріалами справи - на день розгляду справи судом першої інстанції - заборгованість в сумі 66 694 грн. 50 коп. Відповідачем не погашена, сума боргу не оспорена Відповідачем, тому підлягає до стягнення.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши, на підставі ст.625 ЦК України наданий Позивачем розрахунок 3% річних на суму 1 000 грн. 41 коп. - місцевий суд дійшов вірного висновку, що заявлені вимоги є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на зазначені обставини, колегії суддів вбачається вірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог і задоволення позову.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 12.03.2012р. у справі №5004/107/12 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №5004/107/12 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.