Постанова № 23555662, 19.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 р. Справа № 5023/10351/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І. , суддя Пуль О.А.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.08.2011р.),

відповідача - ОСОБА_2 (дов. №25 від 11.04.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -ТОВ "ВАLСо" (вх. № 1215 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012р. по справі №5023/10351/11,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра", м.Дніпропетровськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАLСо", м. Харків,

про стягнення 37217,67 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 3727,67 грн. заборгованості за договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача №17/1/12 від 01.12.2004р., в тому числі: 10432,00 грн. -основна заборгованість, 24493,76 грн. -300% річних, 2291,91 грн. -індекс інфляції.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2012р. по справі № 5023/10351/11 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВАLСо" на користь ТОВ "Таміра" 10423,00 грн. заборгованості, 300% річних в розмірі 24493,76 грн., індекс інфляції в розмірі 2274,73 грн. та судовий збір в розмірі 1411,50 грн.

Відповідач, ТОВ "ВАLСо", не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012р. по справі №5023/10351/11 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову в позові повністю, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте при неправильному застосуванні норм чинного законодавства та при неповному з'ясуванні обставин справи.

Скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що між ТОВ «BALCo»та ТОВ «Таміра»дійсно укладено договір на спільне використання електромереж за №17/1/12 від 01.12.2004р. ТОВ «BALCo»займається виробництвом тари лікарського призначення. Для цього потрібно безперебійне постачання електроенергії. В зв'язку з тим, що місце розташування ТОВ «BALCo»знаходиться біля торгового центру «Таргет», електромережі якого належали ТОВ «Таміра», то товариство було приєднано до вказаних електромереж. Ціни за транспортування електричної енергії були в розмірі 50% від основної ціни електроенергії, в той час, коли по іншим підприємствам ця ціна була в розмірі 5-7% від основної ціни. Тому товариство вирішило самостійно провести джерело електроенергії від Харківської ТЕЦ-3. Як зазначає апелянт, при неодноразовому зверненні до керівництва ТОВ «Таміра»з проханням дозволити прокладення кабелю по зеленій зоні проти торгового центру «Таргет», він не отримав згоду, але йому запропонували підписати договір з фірмою- ІП ЮФ «Аріадна»та перевести 10000,00 грн. за виконані роботи по дозволу на прокладку кабелю, що товариство і зробило. Оскільки ніякої згоди товариство так і не отримало, а грошей йому ніхто не повернув, фірма «Таміра»надала лист за №221/09-юр від 19.02.2009р. про те, що зобов'язання ІП ЮФ «Аріадна»перед ТОВ «BALCo»переведено на ТОВ «Таміра»та надано договір про заміну боржника від 18.02.2009р., згідно ст.520 ЦК України ТОВ «BALCo»виконано умови цього договору та листа. Крім того, як зазначає відповідач, в рішенні господарського суду взагалі навіть не було звернуто увагу на лист за №221/09-юр від 19.02.2009р., хоча він надав до суду першої інстанції, як копію листа №221/09-юр від 19.02.2009р., так і копію договору про заміну боржника від 18.02.2009р. Після надання цих документів ТОВ «Таміра»знову почала вимагати борг, оскільки позивачем не було зроблено заліку, на заборгованість нараховані 300% річних додатково.

13.04.2012р. до суду надійшов відзив ліквідатора ТОВ «Таміра»(вх. №3267), в якому ліквідатор просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити посилаючись, зокрема, на те, що станом на сьогоднішній день позивач виконав зобов'язання, передбачені умовами договору, а відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, акти надання послуг від 31.07.2009р. та 31.08.2009р. підписав, але ухиляється від подальшого виконання прийнятих на себе зобов'язань, борг у розмірі 10432,00 грн. не сплачує, хоча позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення суми дебіторської заборгованості. Стосовно неправомірності нарахування ТОВ «Таміра»300% річних, як зазначає ліквідатор, відповідно до п.3 додаткової угоди від 16.06.2005р. до договору передбачено, що за порушення строків сплати платежів, передбачених договором, субспоживач сплачує основному споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати, а також штраф у розмірі подвійної суми боргу та 300% річних від простроченої суми. Крім того, як зазначає ліквідатор, посилання відповідача на те, що кошти, які були перераховані відповідачем ІП ЮФ «Аріадна»були зараховані як заборгованість за договором №17/1/12 від 01.04.2004р. на підставі листа №221/09-юр від 19.02.2009р. є необґрунтованими, оскільки у вказаному листі було зазначено, що ТОВ «Таміра»будуть надані варіанти погашення існуючої заборгованості, жодної мови про зарахування зустрічних вимог у вказаному листі не йшло. Так, як зазначає позивач, вимоги, які покладені відповідачем в основу апеляційної скарги, стосовно договору про надання юридичних послуг від 08.12.08р., укладеного між ТОВ «BALCo»та ІП ЮФ «Аріадна»не є предметом даного спору.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засідання підтримує відзив на апеляційну скаргу та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

В грудні 2011р. ТОВ "Таміра" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "BALCо" заборгованості у розмірі 37217,67 грн., з яких 10432,00 грн. - основна заборгованість, 24493,76 грн. - 300% річних, 2291,91 грн. - індекс інфляції, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача №17/1/12 від 01.12.04 р.

Позов обґрунтовано тим, що 01.12.2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Таміpa", основним споживачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "BALCо", субспоживачем, укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача №17/1/12, згідно з яким основний споживач зобов'язався забезпечити можливість споживання субспоживачем електричної енергії шляхом використання свого електророзподільного обладнання, а субспоживач зобов'язався своєчасно сплачувати за отримані послуги.

Відповідно до п. 3.1 договору основний споживач має право на отримання від субспоживача оплати за надані послуги, розмір яких визначається в рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 4.1 договору субспоживач зобов'язався здійснювати оплату за використання електричних мереж основного споживача за розрахунковий період відповідно до рахунків-фактур останнього протягом 3 днів з дати, вказаній у такому рахунку.

16.06.2005р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої п. 4.1. договору викладено в наступній редакції: "субспоживач зобов'язується здійснювати оплату за використання електричних мереж основного споживача в порядку передплати за два місяці наперед відповідно до рахунків-фактур основного споживача, що виставляються на підставі даних засобів обліку за попередній період з наступним перерахунком сплаченої суми у кінці розрахункового періоду. Рахунок-фактуру основного споживача субспоживач зобов'язаний сплатити протягом 3-х днів з дати отримання від основного споживача рахунку-фактури". Пункт 8.2.1 договору також викладено в новій редакції: «За порушення строків сплати платежів, передбачених цим договором, субспоживач сплачує основному споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати, а також штраф у розмірі подвійної суми боргу, та триста відсотків річних від простроченої суми (ст.625 ЦК України)».

Як зазначає позивач в позовній заяві, він виконав свої зобов'язання, передбачені умовами договору, однак відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково. Акти надання послуг від 31.07.2009 року та від 31.08.2009 року відповідач підписав, але ухиляється від подальшого виконання прийнятих на себе зобов'язань, борг у розмірі 10432,00 грн. не сплатив, хоча позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення суми дебіторської заборгованості №СК-3/11/119-юр від 15.07.11 р. (а.с.18- 20 т.1).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання субспоживача по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 10432,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем зроблений розрахунок суми індексу інфляції за період з 04.08.09р. по 13.12.11р., сума яких складає 2291,91 грн., однак надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, щодо стягнення з відповідача індексу інфляції частково в розмірі 2274,73 грн. та правомірно в іншій частині стягнення інфляційних в розмірі 17,18 грн. відмовлено.

Як вже зазначалось, додатковою угодою до договору від 16.06.2005р. п. 8.2.1 договору викладено в новій редакції: «За порушення строків сплати платежів, передбачених цим договором, субспоживач сплачує основному споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати, а також штраф у розмірі подвійної суми боргу, та триста відсотків річних від простроченої суми (ст.625 ЦК України)».

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а в ч. 3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Позивачем зроблений розрахунок 300% річних станом на 13.12.11р. в розмірі 24493,76 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому місцевим господарським судом також правомірно задоволена сума виходячи з 300% річних.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що 10000,00 грн., які він сплатив за договором про надання юридичних послуг №23/12/08, укладеного між ТОВ "BALCо" та ІП ЮФ "Аріадна" 08.12.08 р. та ці кошти були зараховані як заборгованість за договором №17/1/12 від 01.12.04 р. про спільне використання технологічних мереж основного споживача на підставі листа №221/09-юр від 19.02.2009р. є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Представник відповідача у судовому засіданні посилався на те, що ТОВ "BALCо" листом №28 від 02.04.2009р. просило ТОВ «Таміра» не повертати перераховані кошти у розмірі 10000,00 грн., а зарахувати їх в рахунок транспортування електроенергії. Листом №221/09-юр від 19.02.2009р. ТОВ «Таміра»повідомляло ТОВ "BALCо" про заміну боржника у зобов'язанні з ІП ЮФ "Аріадна" на ТОВ «Таміра»по виконанню умов договору №23/12/08 від 08.12.2008р.

Колегія суддів зазначає, що в з зазначеному листі ТОВ «Таміра»повідомляє лише про заміну боржника у зобов'язанні та те, що в найближчий час буде надіслано варіанти погашення заборгованості ТОВ «Таміра»перед ТОВ "BALCо", а не про зарахування 10000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором №17/1/12 від 01.12.2004р. За таких обставин, ці доводи відповідача є необґрунтованими та не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012р. по справі №5023/10351/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "ВАLСо" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2012р. по справі №5023/10351/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Пуль О.А.

Повний текст постанови складено 19.04.2012р.