Постанова № 23555608, 18.04.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2012 року Справа № 5020-101/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Гонтаря В.І.,

Борисової Ю.В.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 17/0/2-12 від 03 січня 2012 року

(публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго")

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 10 січня 2012 року (Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська)

третьої особи: не з'явився (військова частина А 2291)

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 13 березня 2012 року у справі № 5020-101/2012

за позовом публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, місто Севастополь, 99040)

до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (вул. Хрустальова, 60, місто Севастополь, 99040)

третя особа: військова частина А 2291 (військове містечко Б-320, пос. Буря, Фіолент, місто Севастополь, 99040)

про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 139721,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2012 року публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) у розмірі 139721,95 грн. (а.с. 3-5, 77).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морська порушено умови договору про поставку електричної енергії № 4226 від 10 травня 2006 року щодо повної та своєчасної оплати за спожиту військовою частиною А 2291 електричну енергію, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 127314,12 грн. Крім того, позивачем, на підставі норм статей 548, 549, 552, 625 Цивільного кодексу України, на суму заборгованості нарахована пеня у розмірі 7652,99 грн., 3% річних у розмірі 1474,09 грн. та індекс інфляції у розмірі 3280,75 грн., у зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13 березня 2012 року у справі № 5020-101/2012 позовні вимоги задоволенні частково (а.с. 89-94).

Стягнуто з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська на користь публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 127314,12 грн., пеню у розмірі 765,00 грн., 3% річних у розмірі 1474,09 грн. та 3280,75 грн. інфляційних витрат.

Рішення мотивовано правомірністю та обґрунтованістю позовних вимог, які підтвердженні належними доказами. Проте, суд, на підставі статті 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені, оскільки відповідачем в процесі розгляду справи була частково погашена заборгованість за спожиту електричну енергію, а також те, що порушення відповідачем зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська є бюджетною установою, тобто фінансування здійснюється з Державного бюджету України, а згідно з нормами статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначенні бюджетними призначеннями. Тобто, у відповідача відсутні кошти на оплату спожитої електричної енергії. Крім того, неналежне виконання приватним підприємством «Артек Союз»(субспоживач) умов договору № 64 від 03 квітня 2007 року призвело до заборгованості перед відповідачем по справі за спожиту електричну енергію. Вказане заподіює відповідачу збитки, які виражаються, у тому що через брак коштів Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська не має згоди належним чином виконувати покладені на неї зобов'язання перед позивачем.

Відзиви на апеляційну скаргу від публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" та військової частини А 2291 не надходили. Подача відзиву (заперечення) є їх правом, а не обов'язком, а тому вказане не перешкоджає подальшому розгляду справи по суті, за наявними в ній доказами.

В судове засідання, яке призначено на 18 квітня 2012 року, військова частина А 2291 явку уповноваженого представника не забезпечила, про час та місце судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином.

З урахуванням норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін та їх явка не визнавалась обов'язковою судом апеляційної інстанції, з урахуванням того, що наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення справи, судова колегія вирішила провести розгляд справи у відсутність представника третьої особи сторін.

Крім того, у судовому засіданні, яке призначено на 18 квітня 2012 року, представник Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. В свою чергу представник публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" заперечував проти її задоволення та просив суд залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 травня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (перейменовано у публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" згідно вимог Закону України «Про акціонерні товариства») (далі -Постачальник), військовою частиною А 2291 (далі - Споживач) та Севастопольською квартирно-експлуатаційною частиною морська (далі - Платник) укладено договір № 4226 про постачання електричної енергії (далі -Договір) (а.с. 9-15).

Згідно умов вказаного Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 80 кВт, а Платник сплачує Постачальнику вартість спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов даного Договору.

Строк дії Договору з дня його підписання до 31 грудня 2006 року. Крім того, сторони Договору передбачили його автоматичну пролонгацію у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про його розірвання або зміну не менше ніж за місяць до закінчення його дії (пункт 9.4 Договору).

Вказаний договір є чинним, оскільки в матеріалах справи відсутні докази його розірвання або визнання його недійсним у встановленому порядку.

Пунктами 2.2.2, 2.3.2 Договору встановлений обов'язок Постачальника постачати електричну енергію Споживачу.

Відповідно до умов зазначеного Договору, Платник зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії, згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків»та «Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії»(пункт 2.3.5 Договору).

Пунктом 1 додатку 6 до Договору встановлено, що розрахунки за спожиту активну електроенергію здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання в уповноваженому банку у разі безготівкової оплати або готівкою на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. За дату оплати приймається дата надходження коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника або дата внесення Споживачем готівкових коштів у касу Постачальника. Всі рахунки на оплату електроенергії повинні оплачуватися платником протягом 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку. Дата остаточно розрахунку 27 число поточного місяця (а.с. 81-83).

Розрахунковим вважається період з 22 календарного числа попереднього розрахункового місяця до також календарного числа поточного місяця.

Щомісячно 22 числа представник Споживача надає Постачальнику звіт щодо спожитої електроенергії Споживачем та його субспоживачами за розрахунковий період (пункт 2 додатку 6 до Договору).

Оплата спожитої електричної енергії здійснюється платником в строк до 5 операційних днів з дня виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку, оплата інших платежів здійснюється в строк до 5 операційних днів з дати виписки рахунку (пункти 3.1, 3.3 додатку 6 до Договору).

Як вбачається з матеріалів справі, Споживачем в строк до 22 календарного числа надавались Постачальнику акти про використання електричної енергії, які підписанні сторонами, що свідчить про належне виконання з боку Постачальника умов договору (а.с. 19-29).

На підставі зазначених актів, у період з 21 січня 2011 року по 22 грудня 2011 року Постачальником були виставленні Споживачу рахунки-акти виконаних робіт за надану електроенергію, а саме: № 5100 від 21.01.2011; № 11422 від 22.02.2011; № 17555 від 22.03.2011; № 23770 від 22.04.2011; № 29339 від 23.05.2011; № 35198 від 22.06.2011; № 40963 від 22.07.2011; № 46435 від 22.08.2011; № 52431 від 21.09.2011; № 57985 від 21.10.2011; № 63854 від 22.11.2011; № 69960 від 22.12.2011. Вказані акти-рахунки були отримані Споживачем, що підтверджується аркушами з журналу про направлення рахунків. Крім того, вказаний факт не заперечується відповідачем (а.с. 31-42, 43-54).

Проте, Споживач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за спожиту актив електричну енергію, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 146523,00 грн. за період з 21 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Вказана сума боргу не була сплачена Споживачем у добровільному порядку, що стало підставою для звернення публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до господарського суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.

Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з нормами статті 275 Господарського кодексу України та статті 26 Закону України «Про електроенергетику»споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до частини 1,2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 Цивільного кодексу України).

Виходячи з аналізу вказаних норм чинного законодавства та умов Договору відповідач (споживач) зобов'язаний оплатити вартість спожитої електричної енергії (товару, ресурсів).

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні норми містить стаття 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами статей 525, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем була частково погашена сума заборгованості у сумі 19208,88 грн., що стало підставою для зменшення позивачем суми заборгованості, яка склала 127314,12 грн. (а.с. 77).

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак відповідачем не надано належних доказів, які свідчать про сплату позивачу грошових коштів за спожиту електричну енергію у розмірі 127314,12 грн.

Таким чином, судова колегія, з урахуванням наявних доказів та керуючись нормами чинного законодавства України дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у розмірі 127314,12 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву позивач зазначив, що Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська не має згоди належним чином виконувати покладені на неї зобов'язання перед позивачем, оскільки приватне підприємство «Артек Союз»(субспоживач) має перед відповідачем непогашену заборгованість у розмірі 127314,25 грн. Вказане можна вважати визнанням суми боргу по даній справі, а тому довід апеляційної скарги, що суд першої інстанції неправильно надав оцінку відзиву є необґрунтованим. Також, суми заборгованості збігаються.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7652,99 грн. за порушення взятого відповідачем на себе зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Нормами статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачена відповідальність Платника за недотримання строків платежів вказаних у додатку «Порядок розрахунків», а саме, Платник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати, та включається до платіжної вимоги окремим рядком.

Вказаний пункт Договору відповідає вимогам статті 343 Господарського кодексу України та статей 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені встановила, що він відповідає зазначеним вимогам чинного законодавства.

Проте, суд першої інстанції скористався наданим правом, керуючись статтею 83 Господарського процесуального кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені до 765,00 грн. Вказане мотивовано тим, що відповідачем в процесі розгляду справи була частково погашена заборгованість за спожиту електричну енергію, а також те, що порушення відповідачем зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Судова колегія, погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 7652,99 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 765,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути 3% річних у розмірі 1474,09 грн. та індекс інфляції у розмірі 3280,75 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія перевіривши розрахунки позивача щодо 3% річних та індексу інфляції встановила, що вони є правильними, а тому підлягають задоволенню у зазначених розмірах.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що є бюджетною установою, тобто фінансування здійснюється з Державного бюджету України, а згідно з нормами статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначенні бюджетними призначеннями. Тобто, у відповідача відсутні кошти на оплату спожитої електричної енергії, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Тобто, вказана стаття встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (стаття 607 Цивільного кодексу України). Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

Таким чином, зазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Крім того, апелянт зазначає на неналежне виконання приватним підприємством «Артек Союз»(субспоживач) умов договору № 64 від 03 квітня 2007 року призвело до заборгованості перед відповідачем по справі за спожиту електричну енергію.

Однак вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 4226 від 10 травня 2006 року.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою. Також, слід зазначити, що зміст апеляційної скарги повністю збігається зі змістом відзиву на позов.

Проте, судом першої інстанції у резолютивній частині оскаржуваного рішення не зазначено про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 6887,99 грн., оскільки її було зменшено, на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України

Однак враховуючи, що вказане порушення не призвело до прийняття неправомірного рішення, судова колегія вирішила залишити без змін оскаржуване рішення виклавши резолютивну частину у новій редакції, з урахування зазначеного порушення.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 13 березня 2012 року у справі № 5020-101/2012 залишити без змін, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

«Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська (вул. Хрустальова, 60, місто Севастополь, 99040; р/р 39219824509029 у УГКУ, код ЗКПУ 22992545, МФО 824509) на користь публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, місто Севастополь, 99040; р/р 260073537 у АБ «Перший інвестиційний банк м. Києва, МФО 300506, код ЗКПУ 05471081) заборгованість за спожиту електроенергію в розмірі 132833,96 грн., у тому числі:

- за спожиту активну електроенергію в розмірі 127314,12 грн., у тому числі ПДВ;

- пеню в сумі 765,00 грн.

- 3% річних в сумі 1474,09 грн.;

- інфляційне відшкодування в розмірі 3280,75 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 6887,99 грн.

Стягнути з Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морська (вул. Хрустальова, 60, місто Севастополь, 99040; р/р 39219824509029 у УГКУ, код ЗКПУ 22992545, МФО 824509) на користь публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, місто Севастополь, 99040; р/р 260073537 у АБ «Перший інвестиційний банк м. Києва, МФО 300506, код ЗКПУ 05471081) державне мито у розмірі 3178,62 грн.».

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді В.І. Гонтар

Ю.В. Борисова

Розсилка:

1. Публічному акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, місто Севастополь, 99040)

2. Севастопольській квартирно-експлуатаційній частині морська (вул. Хрустальова, 60, місто Севастополь, 99040)

3. Військовій частині А 2291 (військове містечко Б-320, пос. Буря, Фіолент, місто Севастополь, 99040)

4. до господарського суду міста Севастополя