Постанова № 23555505, 10.04.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2012 р.Справа № 5024/2513/2011Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишева Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В..

за участю представників сторін в судових засіданнях від 27.03.2012р. та 10.04.2012р.:

від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю від 21.03.2012р.;

ОСОБА_3, за довіреністю від 20.03.2012р.;

від відповідача: не з'явилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський оптовий торговий дом -02»

на рішення господарського суду Херсонської області

від 14 лютого 2012 року

по справі № 5024/2513/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіміст»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський оптовий торговий дом -02»

про стягнення 122744,87 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 10.04.2012р..

В судовому засіданні 10.04.2012р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.02.2012р. по справі №5024/2513/2011 (суддя Н.О. Задорожна) задоволено позов ТОВ «Оптіміст»до ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом - 02»про стягнення 122744,87 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача 116214,63 грн. основного боргу, 5421,95 грн. пені, 1108,29 грн. річних та 2454,90 грн. витрат по оплаті судового збору, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконувалися умови договору на поставку продукції №318 від 25.03.2004р. щодо проведення повної та своєчасної оплати вартості одержаного товару, оскільки відповідач проводив оплату несвоєчасно, у нього утворилася заборгованість на суму 116214,38 грн.. Наведене стало підставою для нарахування пені у розмірі 5421,95 грн. та 3% річних у сумі 1108,29 грн., розрахунки пені і річних судом перевірені та досліджені, їх проведення відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулося ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом -02»з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 14.02.2012р. по справі №5024/2513/2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що господарським судом не враховано того, що розрахунок за проданий товар здійснюється кожні 10 днів, а судом не досліджено факту продажу відповідачем отриманого товару в повному об'ємі. В рішенні господарського суду вказано, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем підтверджено наданим до матеріалів справи двостороннім актом звірки взаєморозрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін та засвідченими печатками підприємства. Між тим, у розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказаний акт є зведеним обліковим документом, який не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами -договором, накладними, рахунками. Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 25094,93 грн., господарський суд послався на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 230 Господарського кодексу України, не врахувавши того, що пеня -це штрафна санкція, що підлягає стягненню на підставі укладеного між сторонами договору.

27.03.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Оптіміст»надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом -02», в якому позивач просить рішення господарського суду Херсонської області залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача -без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. по справі №5024/2513/2011 зобов'язано скаржника -ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02»надати до суду докази : 1) оплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (з врахуванням вимог Закону України «Про судовий збір»); 2) докази оплати за поставлений товар, докази наявності нереалізованого товару (з посиланням на товарно-транспортні накладні, в той же час позивача -ТОВ «Оптіміст»зобов'язано надати до суду: 1) оригінали товарно-транспортних накладних, наданих до матеріалів справи, (для огляду) ; 2) докази оплати відповідачем вартості поставленого товару; 3) розрахунки пені та 3% річних з посиланням на строк прострочення виконання зобов'язання та строк оплати товару.

В судове засідання Одеського апеляційного господарського суду, яке відбулося 27.03.2012р., позивачем надано на виконання вищевказаної ухвали суду оригінали товарно-транспортних накладних, наданих до матеріалів справи (для огляду) ; докази оплати відповідачем вартості поставленого товару, відповідач -ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02»вимог вказаної ухвали не виконав.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2012р. по справі №5024/2513/2011 вдруге зобов'язано скаржника -ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02»надати до суду докази : 1) оплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (з врахуванням вимог Закону України «Про судовий збір»); 2) докази оплати за поставлений товар, докази наявності нереалізованого товару (з посиланням на товарно-транспортні накладні, при цьому, зобов'язано позивача -ТОВ «Оптіміст»надати до суду: 1) оригінали товарно-транспортних накладних, наданих до матеріалів справи, №2516 від 19.08.2011р., №2512 від 19.08.2011р. (для огляду); 2)розрахунки пені та 3% річних з посиланням на строк прострочення виконання зобов'язання та строк оплати товару.

В судове засідання Одеського апеляційного господарського суду, яке відбулося 10.04.2012р., позивачем надано на виконання вищевказаної ухвали суду витребувані судом документи, відповідач -ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02»вимог ухвали не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 12.03.2012р. та 28.02.2012р., проте відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

02.04.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Оптіміст»надійшло клопотання про повернення апеляційної скарги з підстав того, що скаржником при подачі апеляційної скарги не було оплачено судового збору у встановленому чинним законодавством порядку та розмірі.

Між тим, заявлене позивачем клопотання не підлягає задоволенню з тих підстав, що питання щодо повернення апеляційної скарги вирішується під час прийняття апеляційної скарги до провадження, а в разі прийняття апеляційним господарським судом апеляційної скарги до провадження повернення апеляційної скарги чинним процесуальним законодавством не передбачено.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02», перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 25.03.2004р. між ТОВ «Оптіміст»(постачальник) та ЗАТ «Херсонський оптовий торговий дом-02», правонаступником якого є ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом -02», (покупець) укладено договір на поставку продукції № 318, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити продукцію.

Згідно з розділом 3 договору на поставку продукції №318 від 25.03.2004р. ціна та кількість товару узгоджується сторонами.

У розділі 5 договору сторони встановили, що продукція відпускається постачальником згідно з діючим прейскурантом, при відвантаженні в кредит покупець зобов'язується проводити оплату за проданий товар кожні 10 днів, в разі порушення покупцем десятиденного строку, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Строк дії договору визначений сторонами як безстроковий.

Як свідчать матеріали справи (видаткові та товаротранспортні накладні -арк. спр. 34-71), в період з 18.02.2011р. по 30.09.2011р. ТОВ «Оптіміст»поставило ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом -02»товару на суму 148621,12 грн..

За передану продукцію ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом -02» розрахувалося частково, внаслідок у покупця утворилася заборгованість перед постачальником за поставлений товар у сумі 116214,63 грн..

Наведене стало підставою для звернення ТОВ «Оптіміст»до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом -02» про стягнення заборгованості у сумі 116214,63 грн., пені в сумі 5421,95 грн. та 3% річних в сумі 1108,29 грн..

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 663, п. п. 1, 2 ч.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як свідчать матеріали справи (видаткові та товаротранспортні накладні -арк. спр. 34-71), в період з 18.02.2011р. по 30.09.2011р. ТОВ «Оптіміст»поставило ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом -02»товару на суму 149621,12 грн..

За передану продукцію ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом -02» розрахувалося частково, внаслідок у покупця утворилася заборгованість перед постачальником за поставлений товар у сумі 116214,63 грн..

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. та 27.03.2012р. по справі №5024/2513/2011 ТОВ «Оптіміст»зобов'язано надати до суду оригінали товарно-транспортних накладних, наданих до матеріалів справи, (для огляду).

В судове засідання Одеського апеляційного господарського суду, яке відбулося 27.03.2012р., позивачем надано на виконання вищевказаної ухвали суду оригінали товарно-транспортних накладних, наданих до матеріалів справи, які оглянуті апеляційним господарським судом та повернуті позивачеві.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне виконання умов договору поставки з боку постачальника.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Між тим, за передану продукцію ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом -02» розрахувалося частково, внаслідок у покупця утворилася заборгованість перед постачальником за поставлений товар у сумі 116214,63 грн..

Ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. та 27.03.2012р. по справі №5024/2513/2011 скаржника -ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом-02»зобов'язано надати до суду докази оплати за поставлений товар, докази наявності нереалізованого товару (з посиланням на товарно-транспортні накладні), між тим в судові засідання Одеського апеляційного господарського суду відповідач не з'явився та вимог вказаної ухвали не виконав.

Отже, ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом -02»не спростувало належними доказами, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, наявності заборгованості перед ТОВ «Оптіміст»у розмірі 116214,63 грн..

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги ТОВ «Оптіміст»про стягнення з ТОВ «Херсонський оптовий торговий дом -02»заборгованості у сумі 116214,63 грн..

Крім того, у позовній заяві ТОВ «Оптіміст» просило господарський суд стягнути з відповідача пеню у сумі 5421,95 грн..

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За ч. 1 ст. 322 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У розділі 5 договору сторони встановили, що продукція відпускається постачальником згідно з діючим прейскурантом, при відвантаженні в кредит покупець зобов'язується проводити оплату за проданий товар кожні 10 днів, у разі порушення покупцем десятиденного строку, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Апеляційним господарським судом перевірено розрахунок пені, який складений позивачем (арк. спр. 8), та встановлено, що вказаний розрахунок цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 5421,95 грн..

ТОВ «Оптіміст»також просило у позовній заяві стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1108,29 грн..

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним господарським судом перевірено розрахунок 3% річних, який складений позивачем (арк. спр. 9), та встановлено, що розрахунок 3% річних цілком відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1108,29 грн..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 14.02.2012р. по справі №5024/2513/2011 залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 14.02.2012р. по справі №5024/2513/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський оптовий торговий дом-02»(73000, вул. Ілліча, 86, кв. 88, код ЄДРПОУ 32125630, р/р №26001021169 у ПАТ «ДБ Ощадбанк Росії», МФО 320627) до Спеціального фонду Державного бюджету України (ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), символ звітності 206 код ЄДРПОУ суду 26016990)»судовий збір у розмірі 1227 (одну тисячу двісті двадцять сім) грн. 45 коп..

Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 12.04.2012р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.