Постанова № 23555372, 10.04.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2012 № 09/5026/2842/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

За участю представників:

Від позивача: Оберемок Денис Олександрович - юрист

Від відповідача: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.01.2012

у справі № 09/5026/2842/2011 (суддя Курченко Н.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна

механізована колона № 1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт»

про стягнення 168147,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.01.2012 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» про стягнення 168147,95 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 24.01.2012 скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що при винесенні даного рішення судом не в повній мірі досліджено всі матеріали справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням правової позиції позивача та спростовують правильність винесеного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 13.03.2012 відкладено розгляд справи у зв'язку з клопотанням сторін.

27.03.2012 Київський апеляційний господарський суд відклав розгляд справи, задовольнивши клопотання позивача про витребування доказів.

В судове засідання, призначене на 10.04.2012, повноважні представники відповідача не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, строк розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, колегією встановлено наступне:

15 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» (далі - позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт» (далі - відповідач, позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець передає, а позичальник приймає перераховані на поточний рахунок грошові кошти в сумі 100 000,00 грн., з зобов'язанням позичальника повернути позикодавцю на поточний рахунок до 15 квітня 2011 року відповідну суму.

Згідно з п. 2.1 договору позикодавець надає суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок позичальника не пізніше 23 грудня 2010 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути суму (або неповернену її частину у випадку дострокового погашення частини позики) не пізніше останнього дня строку, встановленого п. 1.1 цього договору.

Відповідно до п. 4.1 договору в разі порушення строків повернення фінансової допомоги, зазначених в п. 1.1 цього договору, позикодавець застосовує до позичальника штраф у розмірі 20 % від суми поворотної фінансової допомоги. В разі неповернення позичальником позикодавцю відповідної суми коштів до 31 квітня 2011 року, штраф накладається на позичальника у розмірі 50% від позиченої суми.

У відповідності до п. 4.2 договору крім зазначених штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за цим договором, позичальник виплачує пеню в розмірі одного відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення, а сума позики має бути виплачена з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції.

Як свідчить виписка по особовому банківському рахунку ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» № 26001405657161 за 15.12.2010, видана Київською міською філією ПАТ «Укрсоцбанк», значиться кореспондент - ТОВ «Граніт», дебет - 100000,00 грн., призначення - «повернення фінансової допомоги зг. дог. Б/Н від 14.10.10 в т.ч. ПДВ 20% - 16666,67грн.»

Також позивачем надане платіжне доручення № 1052 від 15.12.2010 року, у якому зазначено: платник - ТОВ «СПМК-1», отримувач - ТОВ «Граніт», сума - 100000,00 грн., призначення платежу: «Повернення фінансової допомоги зг. дог. Б/Н від 14.10.10, в т.ч. ПДВ20% - 16666,67 грн.»

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору поворотної фінансової допомоги від 15 грудня 2010 року позивач перерахував відповідачу 100000,00 грн., які останній у встановлений договором строк - 15 квітня 2011 року не повернув, тому з нього підлягають стягненню сума неповернутої фінансової допомоги, договірні санкції, інфляційні втрати, 3% річних та проценти за користування чужими коштами, нараховані у зв'язку з простроченням повернення поворотної фінансової допомоги.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що він не отримував від позивача фінансової допомоги по договору від 15.12.2010 року.

Так, згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачем, на підтвердження передачі відповідачу грошових коштів в сумі 100000,00 грн., надані платіжне доручення № 1052 від 15.12.2010 та банківська виписка від 15.12.2010 року.

Судом першої інстанції вказані документи не визнані належними та допустимими доказами, які підтверджують виконання умов договору від 15.12.2010 року щодо передання відповідачу на виконання цього договору позики, оскільки у них зазначено про «повернення фінансової допомоги зг.дог. Б/Н від 14.10.10», а не про надання поворотної фінансової допомоги по договору від 15.12.2010.

Натомість, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з такою позицією місцевого суду з огляду на наступне.

Відповідач в своїх доводах посилається на те, що між ТОВ «Граніт» та ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» укладено договір фінансової допомоги та зазначив, що саме ТОВ «Граніт» надав дану фінансову допомогу ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» та відповідно до платіжного доручення ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» її повернуло.

До Господарського суду Черкаської області договір від 14.10.2010 не подавався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 зобов'язано ТОВ «Граніт» надати суду договір № Б/Н від 14.10.2010.

В судове засідання 10.04.2012 представником позивача подано доповнення до апеляційної скарги, в додатках до якого міститься копія договору від 14.10.2010. Однак з його змісту вбачається, що даний договір укладено між ТОВ «Полярна ніч» (позикодавець) та ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» (позичальник). Дана обставина спростовує твердження відповідача про наявність перед ним боргу ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» за цим договором та унеможливлює факт повернення фінансової допомоги відповідачу за платіжним дорученням № 1052.

В матеріалах справи наявний лист від 16.12.2010 № 279 ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» директору ТОВ «Граніт», в якому позивач просить змінити у своїх бухгалтерських відомостях призначення платежу за платіжним дорученням № 1052 від 15.12.2010 на «надання позики згідно договору поворотної фінансової допомоги від 15.12.2010».

Також у справі міститься заява ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» від 16.12.2010 № 278, адресована Вишневій філії КОФ АК «Укрсоцбанк» про зміну призначення платежу, в якій зазначено про помилку у платіжному дорученні № 1052 від 15.12.2010 та прохання змінити призначення платежу на «надання позики згідно договору поворотної фінансової допомоги від 15.12.2010».

Як визначено ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позовні вимоги ТОВ «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» становлять також сплату 50 % штрафу за прострочення платежу, пені, інфляційних втрат, 3 % річних та суми за користування чужими коштами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723, індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому, при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, обумовлений договором, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заявлена сума до стягнення визначена позивачем в розмірі 168147,95 грн. В змісті позовної заяви сума за користування чужими коштами зазначена 4027,40 грн., в прохальній частині - 3760,28 грн. Відповідно до апеляційної скарги сума за користування чужими коштами вказана 3760,28 грн. Суд при розрахунку бере до уваги грошову суму в розмірі 3760,28 грн. Таким чином, загальна сума боргу відповідача становить 167880,83 грн.

Враховуючи все вище викладене, а також проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 24.01.2012 та задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» задовольнити.

2. Рішення Господарського Черкаської області від 24.01.2012 у справі № 09/5026/2842/2011 скасувати.

3. Позовні вимоги задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Ленінської іскри, 1/24, код 30626432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 40, код 03584533) 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 3760 (три тисячі сімсот шістдесят) грн. 28 (двадцять вісім) коп. за користування чужими коштами, 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - 50 % штрафу, 7420 (сім тисяч чотириста двадцять) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп. пені, 3700 (три тисячі сімсот) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. 3 % річних, 3357 (три тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 62 (шістдесят дві) коп. судового збору за подання позовної заяви.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Граніт» (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Ленінської іскри, 1/24, код 30626432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона № 1» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 40, код 03584533) 1678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) грн. 81 (вісімдесят одна) коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Видачу виконавчих документів доручити Господарському суду Черкаської області.

7. Матеріали справи № 09/5026/2842/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Тищенко А.І.

Михальська Ю.Б.