Рішення № 23555097, 10.04.2012, Господарський суд Чернігівської області

10.04.12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 69-81-66

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2012 року справа № 5028/13/3/2012

Позивач: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз? вул. Любецька,68, м. Чернігів, 14021 Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю ?Станіславська торгова компанія? , вул. Івасюка,62, м. Івано -Франківськ,76000 Третя особа на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ?Карпатська нафтова компанія? вул. С. Петлюри,10, м. Івано -Франківськ,76000 За участю прокуратури Львівської області ; пр-т Шевченка,17/19, м. Львів Про визнання недійсним договору поруки № П2СК 12-09 від 01.12.2009 р. та додаткової угоди № 1 від 02.12.2009 р. до договору поруки Суддя Фетисова І.А.

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1 д.18/227 від 27.01.2012 року

від відповідача : не з'явився

від третьої особи: не з'явився

від прокуратури: Єреп В.В. прокурор відділу прокуратури Чернігівської області

Позивачем подано позов про визнання недійсним договору поруки № П2СК 12-09 від 01.12.2009 р., який укладено між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія». Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю повноважень у голови правління на підписання угод на суму вище 5 млн. грн. за умовами Статуту, не підписанням головою правління оспорюваних договору та додаткової угоди до договору поруки.

Позивачем 17.01.2012 р. подано уточнення позовних вимог, згідно якого просить визнати недійсним договір поруки П2СК 12-09 від 01.12.2009 р. та додаткову угоду № 1 від 02.12.2009 р. до договору поруки. Подане уточнення отримано в судовому засіданні представником відповідача та прийнято судом до розгляду, оскільки це не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України та подано до початку розгляду справи по суті. Розгляд справи проводиться з урахуванням поданої заяви.

Представником прокуратури позовні вимоги та заява позивача про уточнення позовних вимог підтримано.

Відповідач у відзиві на позов вимоги позивача не визнав, обґрунтовуючи відсутністю обмежень повноважень голови правління позивача, наявністю висновків проведеної експертизи №293 від 10.03.2011 року, наявністю достатніх даних в матеріалах справи на спростування позиції позивача. У відзиві повідомив про відсутність у відповідача оригіналу договору поруки П2СК 12-09 від 01.12.2009 року, в зв'язку з його втратою.

Третьою особою письмові пояснення не надано, повноважного представника в судове засідання не направлено.

В процесі розгляду справи судом було призначено судову експертизу, в зв'язку з чим розгляд справи зупинявся.

Після отримання судом висновку судово-почеркознавчої експертизи експертної установи, розгляд справи було поновлено та призначено розгляд на 10.04.2012 року.

28.03.2012 року , відповідно до Ухвали суду у цій справі , здійснено заміну назву позивача по справі з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз".

В судове засідання 10.04.2012 відповідач та третя особа не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення судової кореспонденції, які знаходять в матеріалах справи. Особи, що не з'явились заяв та клопотань суду не направляли.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши представника позивача, відповідача та прокуратури, зясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Підставою позовних вимог є договір поруки № П2СК 12-09 від 01.12.2009 р., з фотокопії якого вбачається зазначення укладення його між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз? (правонаступником якого згідно статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів ПАТ по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз?, протокол № 1 від 03.08.2011 р., державну реєстрацію проведено 22.08.2011 р. за № 10641050039000322) є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз? (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю ?Станіславська торгова компанія? (відповідач) та додаток №1 від 02.12.2009 року до цього договору поруки .

Згідно умов договору поручитель (позивач) поручається перед кредитором (відповідачем) за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю ?Карпатська нафтова компанія? (боржник), за основним договором № 2СК 12-09 від 01.12.2009 р.

Відповідно до п. 1.2 договору порукою забезпечується виконання зобов'язань боржника за основним договором в сумі 55 800 000 грн.

Згідно п. 2.1 договору під основним договором розуміють договір № 2СК 12-09 від 01.12.2010 р., укладений між кредитором (в основному договорі -покупець) та боржником (в основному договорі -продавець) на суму 55800000 грн.

Позовні вимоги про визнання договору поруки недійсним обґрунтовані приписами ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. При цьому, оспорюваний договір поруки доданий до позовної заяви у вигляді фотокопії з факсокопії.

Відповідно до частин 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 вказаної норми).

Статтею 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальним правилом, установленим статтею 205 вказаного Кодексу, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 638 вказаного Кодексу передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Досягнення згоди з істотних умов договору є обов'язковим для визнання договору укладеним, оскільки це обумовлено самою юридичною природою поняття договору як взаємної домовленості сторін. Відсутність згоди щодо істотних умов договору вказує на відсутність підстав вважати договір укладеним, тобто договір є таким, що не відбувся. Договір встановлює, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки сторін, якщо при його укладенні дотримані умови, за яких договір має юридичну силу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.

Таким чином, саме оригінали договору поруки та додаткової угоди є належними та допустимими доказами, які мають значення для справи, з урахуванням заявлених позовних вимог, їх обґрунтувань та заперечень .

Судом витребувався у сторін оригінал оспорюваного договору, який надано не було.

Позивач у своїх усних та письмових поясненнях неодноразово наполягав, що згоду на укладання договорів голова правління від Наглядової ради не отримувала, а ні договір, а ні додаток до нього не підписувала, а тому вказаний договір не укладався та не підписувався , що унеможливлює подання його оригіналу на вимогу суду. Позивач стверджує про відсутність примірника оригіналу договору та додатку у його розпорядженні, оскільки категорично заперечує факт підписання та укладення таких правочинів уповноваженою особою - головою правління ОСОБА_3. Позивач неодноразово зазначає, що про існування договору стало відомо в процесі розгляду справи 14/47-19/53 господарського суду Івано-Франківської області про стягнення заборгованості за договором поруки, а про існування додатку до договору поруки позивачу стало відомо в процесі розгляду справи 22/37 господарського суду Івано-Франківської області на стадії розгляду апеляційної скарги, подання оригіналу та фотокопії додаткової угоди було здійснено відповідачем (ТОВ «Станіславська торгова компанія»).

Оригінал договору, а також відповідні докази щодо його укладення не були надані відповідачем .Як вбачається з матеріалів справи, а саме пояснень відповідача (т.1 арк. справи 126), останнім вказується на халатне ставлення штатного юрисконсульта відповідального за ведення документообігу на підприємстві та втратою цією особою оригінала договору поруки №П2СК 12-09 від 01.12.2009 року, наданням Львівському апеляційному господарському суду оригіналу додаткової угоди №1 від 02.12.2009 року, відповідно до якої сторонами досягнута домовленість про викладення тексту договору поруки в новій редакції, що чинною редакцією договору поруки є саме редакція договору поруки від 02.12.2009 року, яка створює відповідні права та обов'язки у сторін договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем жодних дій на виконання договору поруки №П2СК 12-09 від 01.12.2009 року не вчинялось, доказів на спростування цих обставин відповідачем та третьою особою суду не надано.

З наданої позивачем довідки №47/1012 від 03.04.2012 року вбачається, що у період з 01 по 04 грудня 2012 року голова правління позивача ОСОБА_3 перебувала у відрядженні в районних газових господарствах області. Таким чином, зазначення по тексту фотокопії договору поруки №П2СК 12-09 від 01.12.2009 року місця його укладення м. Київ (т.1 арк. справи 10), судом сприймається критично.

Таким чином, відсутні належні та допустимі докази укладення спірного договору з дотриманням приписів чинного законодавства, який би міг бути визнаний недійсним за нормами статті 203,207,215 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Так, згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За таких обставин, з урахуванням зроблених судом оцінок доказів та врахувань обставин справи, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору поруки № П2СК 12-09 від 01.12.2009 р. задоволенню не підлягають.

Наведені позивачем обґрунтування заявленого позову в частині відсутності повноважень голови правління на підписання оспорюваного договору поруки №П2СК 12-09 від 01.12.2009 року судом до уваги не приймаються , оскільки не впливають на зроблений судом висновок.

Позивачем заявлені вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 02.12.2009 р. до договору поруки № П2СК 12-09 від 01.12.2009 р.

Згідно додаткової угоди ВАТ по газопостачанню та газифікації (поручитель) та ТОВ «Станіславська торгова компанія»(кредитор) домовились викласти текст договору П2СК 12-09 від 01.12.2009 р. в наступній редакції:

Пункт 1: У відповідності до договору поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія»за основним договором від 01.12.2009 р. № 2СК 12-09. Порукою забезпечується виконання зобов'язань боржника за основним договором в сумі 55 800 000 грн.

В обґрунтування цієї частини позовних вимог позивач стверджував про фактичне не підписання додаткової угоди головою правління ОСОБА_3, відсутністю повноважень у цієї особи за Статутними документами.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсними правочинів та настання відповідних наслідків: відповідність змісту правочину вимогам закону, додержання встановленої форми правочину, правоздатність сторін, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За частиною першої статті 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; вказані положення статті 203 Цивільного кодексу України визначають самостійні окремі підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює вимоги до дієздатності особи, що вчиняє правочин; частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює вимогу до волевиявлення особи, яка є учасником правочину: таке волевиявлення повинно бути вільним та відповідати внутрішній волі (тобто, не залежати від помилки, обману чи насильства при вчиненні правочину).

Відповідно до частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництво виникає в силу договору, закону, акта юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства; можливість наступного схвалення правочину за приписами статті 241 Цивільного кодексу України виникає за умови вчинення правочину належним представником особи, хоча й з перевищенням наданих йому повноважень.

У реквізитах спірної додаткової угоди від Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ??Чернігівгаз? значиться підпис голови правління ОСОБА_3, в преамбулі додатку до договору зазначено місце укладення м. Київ.

За статтею 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Зі Статуту позивача вбачається, що його представником та уповноваженою особою на вчинення юридично значимих дій є голова правління ОСОБА_3.; доказів існування інших осіб, яким в силу положень установчих документів надано право представляти позивача відповідачем не наведено. Матеріалами справи не підтверджується, а сторонами не доведено, підписання оспрюваної додаткової угоди іншим уповноваженим представником позивача.

Як зазначалось вище, що у період з 01 по 04 грудня 2012 року голова правління позивача ОСОБА_3 перебувала у відрядженні в районних газових господарствах області. Таким чином, зазначення по тексту фотокопії додаткової угоди №1 від 02.12.2009 року до договору поруки №П2СК 12-09 від 01.12.2009 року місця його укладення м. Київ , судом сприймається критично.

В процесі розгляду справи судом було задоволено клопотання позивача про призначення експертизи.

На підставі висновку додаткової судово - почеркознавчої експертизи № 329/12-24 від 19.03.2012 р. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3, в графі ?6. Місцезнаходження і реквізити сторін? в додатковій угоді № 1 від 02.12.2009 р. до договору поруки № П2СК 12-09 від 01.12.2009 р. виконаний не ОСОБА_3, зразки почерку та підписів якої надані для порівняльного дослідження, а іншою особою з наслідуванням дійсного підпису ОСОБА_3

Оскільки, підписання правочину від імені керівника позивача з наслідуванням підпису керівника позивача має ознаки підробки документа, то такий договір не відображає вільного волевиявлення учасника правочину та не відповідає його внутрішній волі; юридична особа не може схвалити правочин, що укладався поза межами її волевиявлення.

Окрім того, матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем дій на повне або часткове виконання додаткової угоди №1 від 02.12.2009 року.

Таким чином, позивач не є учасником спірного правочину, не висловлював волевиявлення на вчинення спірного правочину та не вчиняв його.

Вчинення правочину особою за відсутності відповідного волевиявлення юридичної особи є підставою недійсності такого правочину.

Позивач, в тому числі, обґрунтовує вимоги про визнання недійсною додаткової угоди, відсутністю повноважень у голови правління Статутом ВАТ "Чернігівгаз", затвердженим загальними зборами акціонерів 16.11.2007р. та зареєстрованого 30.11.2007р., передбачено, що голова правління керує роботою правління і має право без довіреності представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридичні дії в межах компетенції, визначеної цим статутом (п.7.5.4.). Підпунктом 19 пункту 7.3.4. даного статуту визначено, що до компетенції наглядової ради належить надання згоди на укладення правочину (договору, угоди) на суму, що перевищує 5000000грн.В тому числі , позивачем надано довідку № 237 від 27.05.2010 р. за підписом голови Наглядової ради ВАТ ?Чернігівгаз?, згідно якої зазначено, що в 2009-2010 р. Наглядова рада ВАТ по газопостачанню та газифікації ?Чернігівгаз? не збиралася і не виносила рішення про надання згоди на укладання головою правління ВАТ ?Чернігівгаз? ОСОБА_3, договорів поруки між ТОВ ?Станіславська торгова компанія? і Товариством № П2СК 12-09 від 01.12.2009 р. на суму 55 800 000 грн. та № ПСК 30/07-09 від 30.07.2009 р. на суму 36 000 000 грн.

Така позиція позивача є необґрунтованою виходячи з наявного в матеріалах справи (т.1 арк. справи 81-90) судового рішення господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2008 року у справі К-14/93, відповідно до якого визнано недійсними пп..19 п.7.3.4. ст.7 Статуту позивача, п.п.22.п.7.3.4. ст.7 Статуту та пп..4 п.7.4.5. ст.7 Статуту позивача, відповідно до яких встановлювались процедури отримання згоди наглядової ради на укладення головою правління право чинів на суму вище 5 000 000 грн. Відсутність видання наказів господарського суду у справі К-14/93 для пред'явлення до примусового виконання за приписами Закону України «Про виконавче провадження»не впливає на встановлені факти недійсності пунктів Статуту та оскільки, відповідно до п.13 Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року положення установчих документів господарських товариств, які не відповідають вимогам законодавства, не застосовуються.

Однак, наведене обґрунтування позивачем вимог, не прийняте судом до уваги, не впливає на факти встановлені судом вище, щодо відсутності волі, відсутності часткового або повного виконання додатку до договору, відсутності доказів підписання додаткової угоди повноваженим представником позивача й у сукупності свідчать про недійсність цього правочину.

Зазначені обґрунтування відповідачем заперечень щодо наявності повноважень у голови правління на підписання договору поруки та додатку до нього приймаються судом до уваги, однак не впливають на зроблений судом висновок, як і інші заперечення відповідача не спростовують вищевикладене судом.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання недійною додаткової угоди №1 від 02.12.2009 року до договору поруки №П2СК 12-09 від 01.12.2009 року є обґрунтованими й підлягають задоволенню.

Аналогічні правові позиції викладені у Постановах ВГСУ № 0112312-11 від 21.09.2010 року та №510328 від 18.02.2011 року.

З урахуванням зроблених судом висновків позов підлягає частковому задоволенню, в зв'язку з чим судові витрати, покладаються на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України -пропорційно задоволеним вимогам. Витрати понесені позивачем по оплаті експертизи підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки висновок експертної установи стосувався дослідження додаткової угоди, вимоги в цій частині судом задоволені.

Керуючись ст.ст.92, 203, 207, 215, 237, 546, 547, 553, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 22, 32,33,36,49,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

1. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 02.12.2009 року між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»та ТОВ «Станіславська торгова компанія» до договору поруки П2СК 12-09 від 01.12.2009 року.

2. В решті позову, в частині визнання недійсним договору поруки П2СК 12-09 від 01.12.2009 року відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Станіславська торгова компанія»(76005 м. Івано-Франківськ, вул. Івасюка, 62 р/р 260010100082 в ТОВ КБ «Фінансова ініціатива»МФО 380054 код 32873692) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз»(14021 м. Чернігів, вул. Любецька, 68 код 03358104) 42,5 грн. державного мита та 118 грн. судових витрат на ІТЗ та 824,88 грн. витрат на оплату експертизи..

Суддя І.А. Фетисова

Повне рішення складено 13 квітня 2012 р.

Суддя І.А.Фетисова