Рішення № 23555086, 09.04.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2012 р. Справа № 5024/153/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О. О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт", м. Дніпропетровськ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки", м. Херсон,

про стягнення 236347 грн. 48 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. від 13.02.2012 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, представник, дов. від 22.12.2012 р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Мир Строй-Ки" (відповідач) 206859 грн. 84 коп. основного боргу, 19223 грн. 06 коп. пені, 6086 грн. 56 коп. інфляційних та 4178 грн. 02 коп. 3% річних, відповідно до умов договору № 08/12 від 08.12.2009 р.

13 березня 2012 року позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, враховуючи добровільну сплату основного боргу відповідачем в сумі 206859,84 грн.

Представник позивача підтримує позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19223 грн. 06 коп. пені, 6086 грн. 56 коп. інфляційних та 4178 грн. 02 коп. 3% річних.

Представник відповідача просить припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу та заперечує проти позовних вимог в частині стягнення пені, річних та інфляційних, надавши їх контррозрахунок.

За клопотанням відповідача спір розглянуто поза межами строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №08/12 від 08.12.2009 р. (далі -Договір), за умовами якого позивач зобов»язується передати, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах, що визначаються у Договорі.

Договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей (а.с.34-37), скріплений печаткою. Протягом дії Договору 06.07.2010 року між сторонами було укладено Додаткову угоду (а.с.33).

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання умов договору позивачем.

Відповідач в порушення умов договору (п.7.3. -остаточний розрахунок з позивачем не пізніше 60 календарних днів з моменту поставки партії товару) - з позивачем не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість, стягнення якої стало предметом цього позову.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Під час розгляду справи судом встановлено, що після порушення провадження по справі відповідач платіжним дорученням №483 від 06.02.2012 р. перерахував позивачу 8279,00 грн. та платіжним дорученням №1048 від 27.02.2012 р. перерахував позивачеві 191117,55 грн.

З огляду на викладене, заяву позивача від 13.03.2012 р. про зменшення позовних вимог, керуючись ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України, - суд дійшов висновку щодо припинення провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 206859,84 грн.

Відповідно до п.8.1. Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в той період, та яка нараховується від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання своїх зобов»язань.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 19223,06 грн. пені.

Суд перевірив розрахунок позивача та, враховуючи контррозрахунок пені, наданий відповідачем, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 13551,49 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки позивача та відповідача в частині стягнення інфляційних втрат та річних і зазначає, що позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню -3% річних в сумі 2879,37 грн. та інфляційних в сумі 367,74 грн.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково. Припинити провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 206859,84 грн.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир Строй-Ки»(73000, м.Херсон, вул..Кольцова, 57, р/р 26008310051701 в філії АБ «Південний»в м.Херсоні, МФО 352640, код ЄДРПОУ 34370029) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт»(49104, м.Дніпропетровськ, вул.Закарпатська, 14, р/р 26002230081 в «Райффайзен банк Аваль»м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 32713956) 13551,49 грн. пені, 367,74 грн. збитків від інфляції, 2879,37 грн. 3% річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 4473,18 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України