Рішення № 23555031, 12.04.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2012 р. Справа № 5023/1019/12

вх. № 1019/12

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 03.01.2012 р.)

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків

про про стягнення 27 790,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (надалі - Відповідач) суму заборгованості у розмірі 27 790,80 грн. та покладення на Відповідача судовий збір.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, у наданій, 03 квітня 2012 року, заяві просить суд провести судове засідання без участі представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", у зв'язку з находженням в іншому судовому засіданні. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представника Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

10.11.2008 року Позивач (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник), уклали договір № 06/02-059767 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави.

Згідно умов договору страхування Страховик зобов'язується у випадку пошкодження застрахованого автомобіля "ФОРД С-МАХ", (держ. № НОМЕР_1), 2008 року випуску, виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у розмірі фактичної матеріальної шкоди без вирахуванням франшизи.

24.03.2009 року по вул. Богатирська у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ФОРД С-МАХ", (держ. № НОМЕР_1), під керуванням Страхувальника та автомобіля «МАН», (держ. № НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_6.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 29 квітня 2009 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

ПрАТ «СК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження у СПД ОСОБА_7 Відповідно до Звіту № 5751 з оцінки транспортного засобу від 07.04.2009 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля "ФОРД С-МАХ", (держ. № НОМЕР_1) склала 21 972,55 грн.

На виконання своїх зобов'язань по договору страхування та згідно розпоряджень № 132727993-09-5619 та 132727993-09-7528, а також листа вигодонабувача Страховик виплатив на рахунок СТО 30 716, 06 грн.

Позивач зазначає, що в порядку статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика у межах фактичної виплати, перейшло право вимоги, яке потерпілий Страхувальник мав до особи, відповідальної за нанесення шкоди, тобто до ОСОБА_6.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 застрахована відповідно до Полісу НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія».

У зв'язку з чим Позивач звернувся до Відповідача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування у розмірі - 24 990,00 гри. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто грн. 00 коп.).

Позивач направив Відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) 31.08.2010 року № 5322.

Листом № 201/1 від 30.09 2010 року від 27.12.2010 року Відповідач повідомив Позивача про можливість задоволення вимог за умови надання належних доказів, які б підтверджували, що винною особою у ДТП є саме ОСОБА_6. Обов'язок Позивача та право Відповідача на отримання зазначених документів закріплено в п. 35.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач зазначає, що страхувальником, який уклав з Відповідачем договір, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3, третього типу, є ОСОБА_6, а у документах, наданих Позивачем, а саме: заяви № 09-5322 від 31.08.2010 р. за підписом юрисконсульта ОСОБА_8; довідки № 8363241 ОДАІ по обслуговуванню Оболонського району при УДАІ ГУМВСУ в м. Києві від 05.05.2009 р. та страхового акту № 132727993-2 від 20.07.2009 р., затвердженого начальником управління ОСОБА_1, винною особою у ДТП є ОСОБА_9.

Позивач не викликав Відповідача на огляд пошкодженого транспортного засобу відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Відповідач висунув заперечення стосовно виплаченої суми на рахунок СТО, який склав 30 716,06 грн., та зазначив, що розрахунок відновлювального ремонту автомобіля на підставі тільки рахунків СТО діючим Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» (Спільний наказ Міністерства Юстиції України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року), (далі - Методика), не передбачено. Такий порядок виплати може бути передбачений договором добровільного страхування КАСКО, але на правовідносини по обов'язковому страхуванню він не розповсюджується. Крім того відповідно до Звіту експерта вартість відновлювального ремонту становить 21 972, 55 грн.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковій відмові, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З огляду на викладене до Позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку є ОСОБА_6, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то на останнього покладається обов'язок страхової виплати, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах ліміту відповідальності страховика, несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки. (Зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011 р. по справі № 20/302).

Таким чином, в розумінні положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Статтею 35 Закону України від 01.07.2004 р. № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин сторін) передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

На виконання норми ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 30.08.2010р. позивач звернувся до відповідача із заявою за № 5322 з додатками про виплату страхового відшкодування. Листом від 30.09.2010 р. за вих. №201/1 (повторно від 27.12.2010 р.) відповідач повідомив позивача про своє бажання отримати роз'яснення та додаткові документи, необхідні йому для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, адже до претензії позивачем були додані копії, необхідні для її розгляду, а саме: заяви № 09-5322 від 31.08.2010 р. за підписом юрисконсульта ОСОБА_8; довідки № 8363241 ОДАІ по обслуговуванню Оболонського району при УДАІ ГУМВСУ в м. Києві від 05.05.2009 р. та страхового акту № 132727993-2 від 20.07.2009 р., затвердженого начальником управління ОСОБА_1, де винної особою було зазначено ОСОБА_9. Позивач не надав пояснення щодо такої невідповідності у документах. Окрім того, Позивач до заяви № 5322 від 30.08.2010 р. (згідно додатків) не надав копію Звіту № 5751 з оцінки транспортного засобу від 07.04.2009 р., що позбавило можливості Відповідача на визначення та встановлення розміру дійсної вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "ФОРД С-МАХ", (держ. № НОМЕР_1).

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством..

Відповідно до ч. 1 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

В даному випадку сума заявлена до стягнення з відповідача є сумою страхового відшкодування виплаченого позивачем на умовах договору добровільного страхування транспортного засобу, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. Правовідносини у сфері обов'язкового страхування регулюється Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Оскільки, розмір збитків завданих застрахованому позивачем автомобілю у ДТП 24.03.2009 р. по сумі виплаченого страхового відшкодування, самостійно визначено позивачем, з метою встановлення вартості відновлювального ремонту завданого власникові автомобіля "ФОРД С-МАХ", (держ. № НОМЕР_1), в результаті його пошкодження судом береться до уваги Звіт № 5751 з оцінки транспортного засобу від 07.04.2009 р., де вартість відновлювального ремонту автомобіля "ФОРД С-МАХ", (держ. № НОМЕР_1) склала 21 972,55 грн., який був виконаний у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів» (Спільний наказ Міністерства Юстиції України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року)

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 21 972,55 грн., що з урахуванням франшизи становить 21 462,55 грн. (вартість відновлювального ремонту автомобіля "ФОРД С-МАХ", (держ. № НОМЕР_1) з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, підтверджена звітом експерта).

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи наведене позовні вимоги є такими що підлягають задоволенню частково.

В частині стягнення з відповідача 1 800,51 грн. інфляційні витрати; 1 000,29 грн. 3% річних. позов є безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 37.2. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Нарахування 1 800,51 грн. інфляційні витрати та 1 000, 29 грн. 3% річних Позивачем здійснювалось на підставі ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Вимога Позивача до Відповідача є регресною, обґрунтована статтею 993 ЦК України і статтею 27 Закону України "Про страхування" та виникла не з договірних зобов'язань між сторонами по справі.

Крім того суд вважає, що Позивач при зверненні до Відповідача, а саме у заяві № 5322 від 30.08.2010р., недотримався встановленого порядку, що в свою чергу свідчить про неправильність дій Позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковій відмові.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, Закон України "Про страхування", Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 993 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 218 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1,4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63, код ЄДРПОУ 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269, р/р 26500000190598 в АТ "Ерсте банк" м. Київ, МФО 380009) суму страхового відшкодування 21 462, 55 грн. та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний "13" квітня 2012 року

по справі № 5023/1019/12.