Рішення № 23554551, 09.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2012 р.Справа № 5017/457/2012

За позовом: Компанії "ВИНПРОМ СЕРВИС ПОРТУГАЛІЯ КОРК" АД

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНКОНЦЕРН"

про визнання недійсним пункту контракту та стягнення 959508 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 15.02.2012 року за вх. № 599/2012 Компанія "ВИНПРОМ СЕРВИС ПОРТУГАЛІЯ КОРК" АД (далі -Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНКОНЦЕРН" (далі -Відповідач) про визнання недійсним пункту контракту та стягнення 959508 грн.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судових засіданнях не з'являвся. Відповідно до штампів на зворотній стороні ухвали Господарського суду Одеської області від 02.03.2012 року та 27.03.2012 року Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Предметом звернення до суду є недійсність пункту 15 контракту поставки № 37 від 13 березня 2008 року та невиконання Відповідачем свого зобов'язання з оплати поставленої продукції.

13 березня 2008 року між болгарською Компанією "ВИНПРОМ СЕРВИС ПОРТУГАЛІЯ КОРК" АД та українським підприємством Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИНКОНЦЕРН" було укладено контракт поставки № 37.

Відповідно до умов контракту Позивач зобов'язувався поставити та передати у власність Відповідача товар в асортименті, а Відповідач повинен товар прийняти та провести оплату.

Згідно з п. 1.2. контракту Компанія "ВИНПРОМ СЕРВИС ПОРТУГАЛІЯ КОРК" АД поставила Відповідачу пробку коркову коньячну в асортименті в загальній кількості 8000000 штук на суму 174 000 євро та фільтр картон в кількості 100 000 штук на суму 111400 євро. Загальна сума контракту складає 375 400 євро.

Відповідно до п. 7 контракту, відповідач, як покупець, прийняв на себе зобов'язання проводити оплату за таким графіком:

сплатити 33% від загальної вартості поставки не пізніше 30 днів з моменту

поставки;

сплатити 33% від загальної суми вартості поставки не пізніше 60 днів з моменту поставки;

сплатити 34% від загальної суми вартості поставки не пізніше 90 днів з моменту

поставки.

Форма розрахунку - безготівковий розрахунок, валюта розрахунку - євро.

Позивач виконав свої зобов'язання за контрактом, поставив товар в асортименті на загальну суму 67152,61 євро (інвойс № 01 від 24.03.2008 року - на суму 9984,00 євро, інвойс № 02 від 24.03.2008 року - на суму 24750,00 євро, інвойс № 03 від 26.05.2008 року - на суму 9003,00 євро, інвойс № 04 від 26.05.2008 року - на суму 23415,61 євро, знижка - 5300,00 євро, за адресою: Україна. Одеська область, м. Білгород -Дністровський, вул. Кишинівська, 144 Б, що відповідає вимогам п.9 контракту.

Відповідач виконав своє зобов'язання частково - товар прийняв але оплату не здійснив, чим порушив вимоги п. 7 контракту та з 26.08.2008 року відповідач має перед Компанією "ВИНПРОМ СЕРВИС ПОРТУГАЛІЯ КОРК" АД заборгованість за контрактом на загальну суму 61852,61 євро.

Позивач неодноразово письмово та особисто звертався до відповідача з претензіями, в яких вимагав здійснення оплати, але отримував лише обіцянки.

14.10.2009 року позивач надіслав відповідачу останню претензію (вих. № 127 від 14.10.2009 року), яка прийнята відповідачем 19.10.2009 року (вх. № 63).

Відповіді на претензію Позивачу направлено не було.

Відповідачем у позовній заяві зроблено розрахунок штрафних санкцій, відповідно до якого індекси інфляції з 2008 по 2011 рік за даними Держкомстата України, а саме станом на 1 вересня 2011 року становить -23936,96 євро, сума 3% річних -5592,15 євро.

Загальна сума боргу за договором № 37 від 13.03.2008 року становить:

61852,61 євро (сума боргу) + 23936,96 євро (сума інфляційних) + 5592,15 євро (3% річних) = 91381,72 євро.

При укладенні контракту, текст якого складався Відповідачем, у п. 15 було зазначено, що всі спори підлягають розгляду в МКА при ТПП України. Цей пункт суперечить волевиявленню Компанії "ВИНПРОМ СЕРВИС ПОРТУГАЛІЯ КОРК" АД, як сторони контракту. Позивач є компанією іноземною та не в повній мірі розумів суть пункту, у зв'язку з чим під впливом помилки було підписано контракт, що містить пункт, з яким Позивач не може погодитися.

Отже, Позивач вважає за необхідне визнати п. 15 контракту № 37 від 13.03.2008 року недійсним.

Таким чином, Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги, а саме, стягнути з Відповідача на його користь за поставлений товар заборгованість у розмірі 649452,00 грн. що еквівалентно 61 852,61 євро, суму інфляції в розмірі 251338,00 грн. що еквівалентно 23936,96 євро, 3 % річних в розмірі 58716,00 грн. що еквівалентно 5592,15 євро, та визнати недійсним п. 15 Контракту № 37 від 13 березня 2008 року.

09.04.2012 року за вх. № 10637/2012 року представник Позивача Компанії "ВИНПРОМ СЕРВИС ПОРТУГАЛІЯ КОРК" АД надав до суду пояснення до позовних вимог, в яких зазначає що повністю підтримує позовні вимоги зазначені у позовній заяві.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено контракт поставки № 37 від 13.03.2008 року, згідно з яким, Позивач-Постачальник зобов'язався поставити Відповідачу товар, а Відповідач зобов'язався прийняти та здійснити оплату товару.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що Позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо поставки Відповідачу товару, а Відповідач в свою чергу виконав своє зобов'язання частково - товар прийняв але оплату не здійснив, чим порушив вимоги п. 7 контракту.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем були порушені умови Контракту, а саме не сплатою Позивачу суму основного боргу за поставлений товар.

Оцінюючи вищенаведене та як вбачається з матеріалів справи заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНКОНЦЕРН" перед Компанією "ВИНПРОМ СЕРВИС ПОРТУГАЛІЯ КОРК" АД становить - 649452,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та Формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Позивач у позовній заяві зазначає, що при укладенні контракту, текст якого складався Відповідачем, у п. 15 було зазначено, що всі спори підлягають розгляду в МКА при ТПП України.

Цей пункт суперечить волевиявленню Компанії "ВИНПРОМ СЕРВИС ПОРТУГАЛІЯ КОРК" АД, як сторони контракту з наступних підстав.

По перше, відповідно до Положення про МКА при ТПП України, МКА або Морська арбітражна комісія є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж". МКА при ТПП вирішує спори, які випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають із торгового мореплавства незалежно від того, чи є сторонами таких відносин суб'єкти українського та іноземного або лише українського чи тільки іноземного права.

По друге, МКА або Морська арбітражна комісія вирішує також спори, що виникають у зв'язку з плаванням морських суден і суден внутрішнього плавання по міжнародних ріках, у випадках, вказаних в цій статті, а також спори, зв'язані із здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень.

Таким чином, виконання арбітражного застереження, викладеного в п. 15 Контракту, а саме передачі спору на розгляд МКА при ТИП України є неможливим в силу того, що розгляд таких справ не входить до компетенції цього третейського суду.

Враховуючи наведене, арбітражне застереження є неможливим для виконання, у зв'язку з чим державний Суд (тобто господарський суд Одеської області) має всі права та компетенцію щодо розгляду цього спору.

Ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Позивач є компанією іноземною та не в повній мірі розумів суть пункту, у зв'язку з чим під впливом помилки було підписано контракт, що містить пункт, з яким Позивач не може погодитися.

Враховуючи вищезазначені обставини, позивач просить суд визнати п. 15 контракту № 37 від 13.03.2008 року недійсним.

Тобто, як можливо побачити, в Контракті поставки від 13 березня 2008 року як вважає Позивач не вказані та не погоджені Сторонами суттєві умови договору -а саме місце вирішення спорів, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог встановлених для змісту правочину.

Ст. 203 ЦК України встановлено: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розрахунок інфляційних витрат, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляції, що нарахований відповідачу становить 251338,00 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу становить 58716,00 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати пункт 15 Контракту поставки № 37 від 13 березня 2008 року укладеного між Компанією "ВИНПРОМ СЕРВИС ПОРТУГАЛІЯ КОРК" АД (Болгарія, 1080, Софія, вул. Лавеле,19,) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИНКОНЦЕРН"(Україна, 67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Леніна, 9/32 , код 24541545) -недійсним.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНКОНЦЕРН" (Україна, 67770, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Леніна, 9/32 , код 24541545) на користь Компанії "ВИНПРОМ СЕРВИС ПОРТУГАЛІЯ КОРК" АД (Болгарія, 1080, Софія, вул. Лавеле,19,) суму основного боргу у розмірі -649452,00 грн., інфляцію у розмірі -251338,00 грн., 3 % річних у розмірі - 58716,00 грн. та судовий збір у розмірі 18901,00 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 13 квітня 2012 року.