Рішення № 23554505, 11.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2012 р.Справа № 5017/531/2012

За позовом: публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру Технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекції первинної мережі публічного акціонерного товариства "Укртелеком";

до відповідача: Військової частини А 1620;

про стягнення 9515,21грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 11.04.2012р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерного товариство „Укрателеком" в особі Регіонального центру Технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекції первинної мережі публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до суду з позовом до Військової частини А 1620 про стягнення заборгованості в сумі 9702,85грн., яка складається з основного боргу в розмірі 9515,21грн., 3% річних в сумі 17,89грн., пені в розмірі 92,43грн. та індексу інфляції в сумі 77,32грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.02.2012р. було порушено провадження по справі №5017/531/2012.

29.03.2012р. позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно якої просить суд стягнути з відповідача лише основний борг в сумі 9515,21грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Регіонального центру Технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекції первинної мережі публічного акціонерного товариства "Укртелеком", згідно з уточненою заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

19.03.2012р. до суду надійшло клопотання представник відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГПК України, яке судом відхилено з огляду на його не обґрунтованість та невідповідність нормам діючого законодавства України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надав відзив на позов, відповідно якого позивні вимоги не визнає та просить суд в задоволені позову відмовити.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на те, що військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, відповідає за зобов'язаннями в межах коштів, що надходять на її рахунок з державного бюджету по відповідних статтях кошторису, а в разі їх недостатності відповідати за зобов'язаннями військової частини має Міністерство оборони України, грошові кошти за відповідними статтями відсутні, військова частина фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України і не має додаткових джерел надходження коштів.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.04.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

18.11.2010р. між Публічним акціонерним товариством „Укртелеком" (Орендодавець) та Військовою частиною А 1620 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна товариства за №1263-8.

Згідно п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове, платне користування частину спеціалізованого технологічного приміщення (ДЕЛКС), яке розташовано в м. Біляївці Одеської області на першому поверсі одноповерхового будинку №154 по вул. Леніна, загальною площею 3,4 м2 -для встановлення обладнання зв'язку.

Передача Орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноваженими представниками сторін Акта приймання - передачі майна, вказаного в п.1.1 договору (п.2.1. договору).

Судом встановлено, в акті приймання передачі майна вказано, що датою приймання -передачі майна в користування є 01.01.2010р.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності від дати підписання сторонами, діє до 31.12.2010р., та регулює взаємовідносини між сторонами з 01.01.2010р. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки.

Позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору відповідач приміщення не звільнив. Обладнання зв'язку не демонтував та продовжує користуватися послугами згідно договору оренди від 18.11.2011р. не сплачуючи орендну плату.

Відповідно п. 3.1. договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх актів і перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються Орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Дата початку оплати вважається дата приймання-передачі Майна, що вказується у додатку № 1.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за користування майном, відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати складає 659,96 грн. в тому числі ПДВ (20%) 109,99грн. за орендоване майно згідно з п.1.1.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п.3.2.1. договору)

Відповідно п.3.6 договору, у разі закінчення строку дії цього договору орендна плата вноситься Орендарем до дати фактичної передачі Орендодавцю за актом приймання - передачі орендованого майна.

Пунктом 6.1.3. договору орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі обумовлені цим Договором.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором оренди належним чином не виконував, оренду плату в повному обсязі не сплачував, внаслідок чого станом на 30.06.2011р. у нього утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 9515,21 грн.

Невиконання відповідачем умов договору оренди від 18.11.2010р. № 1263-8 в частині своєчасного та повного перерахування плати за орендоване майно спричинило звернення позивача до господарського суду Одеської області із позовною заявою за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин мають виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договорів.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Військової частини А 1620 заборгованості по орендній платі в розмірі 9515,21грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Суд звертає увагу відповідача на те, що зазначена норма визначає активи військової частини за рахунок яких можуть бути задоволені кредиторські вимоги та підлягаю застосуванню на стадії виконання судового рішення, при визначення джерел погашення заборгованості військової частини. В той же час, стороною за договором оренди нерухомого майна товариства від 18.11.2010р. за № 1263-8 є саме відповідач як юридична особа, тому саме він є боржником у зобов'язанні, яке виникло з договору оренди.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариство „Укрателеком" в особі Регіонального центру Технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекції первинної мережі публічного акціонерного товариства "Укртелеком" та стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 9515,21грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Військової частини А 1620 (65120, м. Одеса, вул. Магістральна, ЄДРПОУ 08502712) на користь Публічного акціонерного товариство „Укрателеком" в особі Регіонального центру Технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії "Дирекції первинної мережі публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (65066, м. Одеса, с. Шевченко, 37 лінія, б. 46, ЄДРПОУ 16479714) 9515 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять)грн. 21коп. та 1609 ( одну тисячу шістсот дев'ять)грн. 50коп. -судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний тектс рішення складено 13.04.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.